про повернення зустрічної позовної заяви
03.10.2017 Справа № 904/8391/17
Суддя Бондарєв Е.М., розглянувши матеріали
зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архістратиг-М", м. Дніпро
про визнання недійсним частини правочину
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архістратиг-М", м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровська область
про стягнення 570 496,00 грн. заборгованості за надані послуги охорони та супроводу вагонів, 19 582,87 грн. інфляційних втрат та 6 604,91 грн. 3% річних
Товариство з обмеженою відповідальністю "Архістратиг-М" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення :
- 570 496,00 грн. заборгованості за наданні послуги;
- 19 582,87 грн. інфляційних втрат;
- 6 604,91 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 року порушено провадження у справі №904/8391/17 з призначенням її до розгляду на 03.10.2017 року.
02.10.2017 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулося до господарського суду зі зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архістратиг-М" про визнання недійсним договору на надання послуг з охорони й супроводу вагонів з вантажем №16-0937-02 від 01.07.2016 року, разом із тим звертається до суду з клопотанням про відстрочку сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.
Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 65 Кодексу визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.
Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу до позовної заяви додаються документи на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 року № 484-VІІІ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В порушення вказаних вимог, Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" до зустрічної позовної заяви не надано доказів сплати судового збору.
Водночас, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звертається до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яке вмотивоване тим, що його фінансово-економічне становище є надзвичайно складним. Після трьохмісячного простою прийнято рішення про проведення підготовчих робіт для запуску виробництва, що займе приблизно 1-2 місяця, відтак нормальний виробничий процес металургійної продукції буде відновлено у вересні-жовтні 2017 року, що в свою чергу дозволить отримати грошові кошти для здійснення необхідних платежів.
Розглянувши клопотання позивача за зустрічним позовом про відстрочку сплати судового збору, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.
Відповідно до пункту 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Отже, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 року №484-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"), господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
В контексті статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення та звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Наведені заявником обставини не мають характеру виключних, оскільки самі лише обставини, пов'язані з відсутністю грошових коштів на підприємстві, не можуть вважатись підставою для звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача та звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Суд зазначив, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю правовою природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин повернення позову для надання позивачеві можливості усунути допущені порушення не є порушенням його права на доступ до правосуддя, оскільки тимчасове обмеження відповідає чинному законодавству і не позбавляє права позивача на судовий захист.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що повернення позовної заяви на підставах, визначених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено діючим законодавством та не є відмовою в доступі до правосуддя в розумінні Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" та не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, у зв'язку з чим позивач не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Крім того, відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Належним доказом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція) та опис вкладення, який відповідає спеціалізованій формі бланків №107.
Згідно з п. 2 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Відповідно до п. 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
У супереч вищенаведеним вимогам позивач за зустрічним позовом не надає належних доказів направлення копії зустрічної позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача за зустрічним позовом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку повернути зустрічну позовну заяву без розгляду, в зв'язку з ненаданням належних доказів направлення її на адресу відповідача.
Керуючись ст. 60, п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору - відмовити.
Повернути зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Додаток: зустрічна позовна заява № 017/478 від 02.10.2017 року з додатками на 6 аркушах.
Суддя ОСОБА_1