ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15860/17
провадження № 1-кп/753/1073/17
"27" вересня 2017 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100020001970 від 20.02.2017 р. за звинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
30.08.2017 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор вважала за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підсудний Дарницькому районному суду м. Києва та підстав для закриття чи зупинення провадження немає.
Обвинувачений не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Вирішуючи питання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, перевіривши виключно зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування, не вдаючись до передчасної оцінки наявності чи відсутності доказів винуватості обвинуваченого на цій стадії кримінального процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України - у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Норми КПК України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов'язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).
Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Виходячи з вищезазначеного вбачається, що обвинувальний акт повинен складатися з описової та резолютивної частин. В описовій частині зазначаються дані, які стали приводом та підставами початку досудового розслідування, обставини кримінальної події та під ознаки якого кримінального закону підпадають дії особи. В резолютивній частині підводяться підсумки кримінального розслідування, тобто особі висувається обвинувачення, яке відповідно до ст.ст. 369, 374 КПК України має бути вирішено у вироку суду.
Більше того, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що в мотивувальній частині вироку суду за наслідком розгляду кримінальної справи відповідно до положень ст. 374 КПК України обов'язково зазначається формулювання обвинувачення, суд вважає, що відсутність в обвинувальному акті висунутого особі обвинувачення є тим недоліком, без якого не може розпочатися судовий розгляд та, відповідно, проводитися судове слідство, пов'язане із вирішенням обвинувачення (так як воно відсутнє) і вказаний недолік, згідно з нормами КПК України, може бути усунутий лише на стадії підготовчого судового засідання відповідно до процедури, визначеної ст. 314 КПК України.
Судом встановлено, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не узгоджується із формулюванням обвинувачення та не відповідає правовій кваліфікації інкримінованого обвинуваченому злочину.
Так, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено, що ОСОБА_4 домовився щодо незаконного придбання психотропної речовини - амфетаміну, після чого незаконно придбав поліетиленовий пакет з пазовим замком в середині з порошкоподібною речовиною світлого кольору, що у своєму складі містить психотропну речовину - амфетамін та паперовий згорток в середині з кристалічною речовиною білого кольору, що у своєму складі містить наркотичний засіб - метадон. Проте у формулюванні обвинувачення вказано, що ОСОБА_4 домовився щодо незаконного придбання наркотичного засобу - метадону, після чого ОСОБА_4 незаконно придбав наркотичний засіб - метадон. Також згідно з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується незаконне придбання лише наркотичного засобу. Зазначена обставина вказує на неконкретність обвинувачення.
Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_4 як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту, слідчий не зазначив, яку саме кількість наркотичного засобу «метадону» ОСОБА_4 придбав (замовив, а потім забрав) та перевіз, а лише зазначено, що під час огляду салону автомобіля «Nissan» був виявлений паперовий згорток з наркотичним засобом «метадоном», що вказує на те, що наркотичний засіб «метадон» у зазначеному розмірі ОСОБА_4 лише зберігав. Відсутність зазначення кількості наркотичного засобу не дозволяє визначити, чи був вилучений у обвинуваченого той самий наркотичний засіб, який ним було придбано, чи інший, враховуючи також ту обставину, що після перевезення за місцем свого проживання ОСОБА_4 помістив порошкоподібну речовину до офольгованого згортку, а в салоні автомобіля був вилучений паперовий згорток. Таким чином, враховуючи, що відповідно до таблиці наркотичних засобів, затвердженої наказом МОЗ України від 01.08.2000 р. встановлені конкретні розміри наркотичних засобів, які впливають на кваліфікацію злочину, в тому числі дозволяють в залежності від їх розміру відмежувати кримінально-каране діяння від адміністративного правопорушення, суд вважає, що відсутність зазначення в обвинувальному акті розміру придбаного та перевезеного ОСОБА_4 наркотичного засобу також вказує на неконкретність обвинувачення.
Також з обвинувального акту не є зрозумілим, яким чином вказаний наркотичний засіб опинився в салоні автомобіля «Nissan», оскільки з формулювання обвинувачення вбачається, що після придбання наркотичного засобу ОСОБА_4 перевіз його за місцем свого проживання, де помістив до офольгованого згортку.
Крім того, всупереч вимогам п.1 ч.1 ст. 91 КПК України, які покладають обов'язок щодо доказування події кримінального правопорушення, включаючи місце вчинення злочину, слідчий в обвинувальному акті не зазначив, де саме знаходився автомобіль «Nissan» під час його огляду, що унеможливлює визначити місце, де ОСОБА_4 здійснив зберігання наркотичного засобу. Крім того, слідчий не зазначив конкретне місце, куди саме ОСОБА_4 перевіз наркотичний засіб, а лише вказав на те, що ОСОБА_4 перевіз наркотичний засіб за місцем свого проживання без вказівки на конкретну адресу, що вказує на неповноту пред'явленого обвинувачення.
Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_4 як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу, слідчий не послався на відповідний нормативний акт, який регулює обіг наркотичних засобів, у зв'язку з чим неможливо встановити, в чому саме полягає незаконність інкримінованих ОСОБА_4 діянь, що також вказує на неповноту пред'явленого обвинувачення.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення обвинувального акту до судового розгляду, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору.
На підставі викладеного та керуючись п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100020001970 від 20.02.2017 р. за звинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України- повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1