ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24001/16-к
провадження № 1-кп/753/403/17
"25" вересня 2017 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100020005849 від 28.05.2016 р. за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Києва, із загальною середньою освіту, одруженого, який не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-23.09.2015 Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
-29.04.2016 р. року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 185 КК України із призначенням покарання у вигляді штрафу в сумі 1190 грн.(ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2016 р. штраф замінений на 70 годин громадських робіт);
у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,
24.05.2016 приблизно о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи неподалік будинку №1 по вулиці Ревуцького в м. Києві, ОСОБА_5 вирішив повторно шахрайським шляхом, зловживаючи довірою заволодіти чужим майном ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_5 в цей же день приблизно о 13 годині 00 хвилин, зайшовши до приміщення прокату велосипедів, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , підійшов до раніше не знайомого ОСОБА_4 , який знаходився в даному приміщенні та з метою заволодіння майном останнього шляхом зловживання довірою, запропонував надати йому в користування велосипед марки «ARDIS» модель «ARKADA- 28», рама № 0318. Останній, будучи введеним в оману, не розуміючи злочинних намірів ОСОБА_5 , погодився та надав останньому свій велосипед марки «ARDIS» модель «ARKADA- 28», рама №0318.
Після цього ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою ОСОБА_7 , зробивши вигляд, що він бере велосипед марки «ARDIS» модель «ARKADA- 28», рама №0318 в оренду, при цьому залишив останньому посвідчення водія серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 , та зобов'язався повернути вищевказаний велосипед цього ж дня у вечорі, розрахувавшись за послугу, однак вийшовши з приміщення прокату велосипедів, що знаходиться в будинку №1 по вулиці Ревуцького в м. Києві та скориставшись моментом, коли ОСОБА_8 відволікся від нього, непомітно з місця вчинення злочину зник, таким чином шляхом зловживання довірою, повторно, заволодів майном ОСОБА_7 , а саме велосипедом марки «ARDIS» модель «ARKADA- 28», рама №0318, вартістю 3956 гривень, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_4 на зазначену суму, після чого ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 здійснив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю та суду пояснив, що дійсно 24.05.2016 р. за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 1 під заставу особистого водійського посвідчення він взяв у потерпілого ОСОБА_4 на прокат велосипед «ARDIS», який не мав наміру повертати останньому, після чого разом із велосипедом зник з вказаного місця, в подальшому здав велосипед в ломбард, а вирученими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. Найменування та вартості велосипеду обвинувачений не оспорював. У скоєному щиро покаявся.
Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
Оскільки обвинувачений та інші участники судового провадження не оспорювали обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення та правильно розуміють зміст цих обставин, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якої також роз'яснені учасникам судового провадження, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, проти чого не заперечували учасники судового провадження.
При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, відповідно до характеристики - схильний до вчинення правопорушень, має на утриманні малолітню дитину, 2014 року народження, добровільно проходить курс реабілітації від наркозалежності з 14.03.2017 р. в реабілітаційному центрі.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому на підставі ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття,
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» - у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України.
Також суд враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 ч.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, розмір матеріальної шкоди, спричиненої злочином, яка обвинуваченим потерпілому не відшкодована, наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому та відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суд приходить до висновку про те, що необхідною та достатньою мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 71 КК України шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2015 р. до покарання за новим вироком, що відповідно до співвідношення, зазначеного в пп.б п. 1 ч.1 ст. 72 КК України становить 6 місяців (одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі), а також шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2016 р., що відповідно до співвідношення, зазначеного в пп.г п. 1 ч.1 ст. 72 КК України становить 9 днів (одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт).
Разом з тим, суд не може звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 р.», оскільки об'єктивно встановлено, шо після ухвалення вироку обвинувачений знову вчинив умисний злочин, не відбувши покарання за цим вироком, що узгоджується з положеннями п. а. ст.9 зазначеного Закону.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Обговорюючи законність та обґрунтованість заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.
Потерпілим ОСОБА_4 до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому він просив суд стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальну шкоду в розмірі 34056 грн., моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди потерпілий зазначив завданим злочином йому було завдано матеріальних збитків в розмірі 3956 грн. (вартість викраденого велосипеда), 1400 грн. (збитки, пов'язані з необхідністю проїзду до слідчого та суду), 28700 грн. (вартість упущеної вигоди внаслідок недоотримання коштів за надання в оренду викраденого велосипеду із розрахунку вартість одного дня оренди в сумі 100 грн. помножена на кількість днів, що становить 287 днів), а всього в сумі 34056 грн.
В обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди потерпілий зазначив, що через вчинений злочин він зазнав душевних страждань та погіршення стану здоров'я.
Дослідивши цивільний позов потерпілого, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що вартість викраденого ОСОБА_5 велосипеда становить 3956 грн. На цей час зазначений велосипед не був повернутий потерпілому, а відтак суд вважає обґрунтованими позовні вимоги потерпілого щодо стягнення на його користь матеріальної шкоди в частині відшкодування вартості викраденого велосипеду в сумі 3956 грн. Крім того, на підтвердження заявленої позовної вимоги щодо стягнення з обвинуваченого грошових коштів в сумі 28700 грн. потерпілим були надані відповідні письмові докази, зокрема відомості щодо державної реєстрації фізичної особи- підприємця, відомості щодо вартості надання послуг з оренди велосипедів. Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 також і в цій частині, оскільки вони підтверджені належними доказами, та не спростовані обвинуваченим. Щодо іншої частини позовних вимог, суд вважає їх необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Так, потерпілим не були надані документи, які б підтверджували понесені витрати на проїзд до слідчого та суду.
Таким чином цивільний позов в частині відшкодування матеріальних збитків підлягає частковому задоволенню в розмірі 32656 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Обговорюючи доведеність позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди на суму 3000 грн., а також наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обраний відносно обвинуваченого, до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 \один рік.
На підставі вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 повністю приєднати невідбутий строк покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2015 року та за сукупністю вироків шляхом повного складання призначених покарань із застосуванням пп.б п. 1 ч.1 ст. 72 КК України ОСОБА_5 призначити 1 \ один рік \ шість місяців позбавлення волі.
На підставі вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 повністю приєднати невідбутий строк покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2016 року та за сукупністю вироків шляхом повного складання призначених покарань із застосуванням пп.г п. 1 ч.1 ст. 72 КК України остаточно до відбуття ОСОБА_5 призначити 1 \ один рік 6 \ шість місяців та 9 \дев'ять днів позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання даного вироку.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, застосований до ОСОБА_5 - залишити без змін.
Речові докази:
-посвідчення водія серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 - повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_5 ;
-інструкцію з обслуговування велосипедів - залишити в матеріалах справи.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 35656 \тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1