Справа № 645/4139/17
Провадження № 1-кс/645/767/17
Іменем України
04 жовтня 2017 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12017220460002428 від 15 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
Слідчий СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області ОСОБА_2 , звернувся до суду з клопотанням, яким просив накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що 14.09.2017 року до СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_5 , та її адвоката ОСОБА_6 про те, що в квітні 2017 року невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа її квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Кримінальне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України.
В ході проведення досудового розслідування допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 повідомила, що в листопаді 2016 року вона познайомилась з чоловіком, який представився як ОСОБА_7 . Між потерпілою та ОСОБА_7 склалися доброзичливі відносини, останній подарував ОСОБА_5 мобільний телефон, на який згодом зателефонував раніше невідомий їй чоловік, який представився директором житлово-експлуатаційної дільниці на ім'я ОСОБА_8 . Вказана особа під приводом відновлення втрачених документів на квартиру, що належить ОСОБА_5 , привезла її до нотаріуса, де ОСОБА_5 підписала документи, не розуміючи їх суті, так як вона є інвалідом 2 групи по психічному захворюванню.
Через деякий час до поштової скриньки ОСОБА_5 стали приходити квитанції з розрахунку комунальних платежів на прізвище ОСОБА_9 . Звернувшись до ОСОБА_10 з цього приводу, останній повідомив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 вже належить іншій особі.
З 06.07.2017 року ОСОБА_5 знаходиться на лікуванні в ХОКПЛ №3 в зв'язку з загостренням хвороби.
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу №64 від 31.01.2017 року перейшла у власність ОСОБА_11 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_1 . Державний реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_12 .
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 за договором дарування №245 від 12.04.2017 року перейшла у власність ОСОБА_13 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 . Державний реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_14 .
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу №985 від 12.04.2017 року перейшла у власність ОСОБА_15 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 . Державний реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_16 .
З метою забезпечення недопущення подальшого продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зміни власника майна, яке набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення до моменту закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт на вищевказану квартиру, оскільки незважаючи на те, що вона перебуває у власності добросовісного набувача, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, необхідна з метою забезпечення збереження її як речового доказу.
В судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання. ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 , належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання, до суду не з'явилися.
Суддя, вислухавши прокурора, вивчивши матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого воно подається, приходить до наступного.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
До клопотання додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017220460002428 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Також згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу № 64 від 31.01.2017 року перейшла у власність ОСОБА_11 , потім за договором дарування № 245 від 12.04.2017 року перейшла у власність ОСОБА_13 , а потім за договором купівлі-продажу №985 від 12.04.2017 року перейшла у власність ОСОБА_15 .
Разом з цим, до клопотання не долучено належних та допустимих доказів того, що майно на яке слід накласти арешт належало чи належить ОСОБА_17 . Відповідні документи, що підтверджують право власності на майно не долучені. Конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження потерпілою вказаним майном не долучені.
Таким чином, в ході розгляду клопотання про арешт майна прокурором та слідчим не доведено, що не доведені наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не наведені факти та не надано доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
З огляду на наведене, клопотання слідчого не ґрунтується на вимогах закону, у зв'язку з чим, задоволенню не підлягає.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасника процесуальної дії не надійшло, за ініціативою слідчого судді не здійснювалось, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 107, 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12017220460002428 від 15 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1