Справа № 646/12245/16-ц
№ провадження 2/646/554/2017
28.09.2017 року м. Харків
Червнозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шелест І.М., за участю секретарів - Волошко К.І., Ушакової Г.В., представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування,-
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_4, в якому просив визнати за ним право користування квартирою № 23 у будинку № 5 по вулиці Москалівська у м. Харкові. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04 січня 2000 року позивач був співвласником квартири АДРЕСА_1. з 23 травня 2007 року і по сьогоднішній момент позивач зареєстрований у вказаній квартирі. 13 грудня 2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова винесено заочне рішення про задоволення позову ПАТ «ОСОБА_5 та кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2, на підставі якого право власності на квартиру перейшло до відповідача. Позивач вважає, що порушено його право на користування квартирою та особистими речами, оскільки питання про виселення позивача з вказаної квартири, що була предметом іпотеки або про надання іншого постійного житла, що надавалось би позивачу, судом не вирішено. Відповідачем унеможливлено своїми діями можливість користування квартирою № 23 у будинку № 5 по вулиці Жовтневої революції у м. Харків, зокрема відповідачем демонтовано вхідні двері та замінено на нові, що підтверджує висновок Червонозаводського РВ від 28.08.2014. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 підтримав позов, просив задовольнити, надав оригінал паспорту, в якому позивач ОСОБА_3 значиться зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_1.
Представник відповідача - ОСОБА_2 позов не визнав, зазначив, що позивач дійсно був співвласником спірної квартири але рішеннями суду першої інстанції та апеляційної право його власності на вказану квартиру було припинено у зв'язку із зверненням стягнення на квартиру. На підставі договору купівлі-продажу право власності на дану квартиру отримано відповідачем і що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом.(ст. 328 Цивільного кодексу України).
За нормою статті 391 Цивільного кодексу України саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як встановлено у судовому засіданні і не заперечувалось сторонами, власником спірної квартири АДРЕСА_3 відповідно до заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.12.2012 року у справі № 2-3308/11 та заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.10.2013 року у справі № 646/5843/13-ц, яке залишено без змін апеляційним судом Харківської області є відповідач ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2013 року (а.с. 24-25).
Даний факт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де власником квартири АДРЕСА_4 значиться ОСОБА_4 (а.с. 23).
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сімї та прописку № 832 від 07.07.2017, виданої начальником КП Жилкомсервіс № 59, згідно якої у приміщенні квартири АДРЕСА_5 зареєстровано лише її власник - ОСОБА_4 (а.с. 37).
Факт реєстрації власника ОСОБА_4 за даною адресою підтверджується відповіддю на запит суду адресно-довідкового бюро (а.с. 11).
Суд не приймає, як доказ реєстрації позивача ОСОБА_3 на спірній житловій площі, довідки з місця проживання від 11.06.2013 № 1436, де значиться що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 42), оскільки з часу її видачі минуло більше 4-х років.
Наявність даних у паспорті ОСОБА_3 про реєстрацію у квартирі АДРЕСА_4 не свідчить про наявність у нього права, як власника, вимагати усунення порушення його права на користування.
Виходячи з положень ч.1ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 319 цього ж Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень статей391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Як встановлено судом, єдиним власником квартири АДРЕСА_6 на час розгляду справи є ОСОБА_4, а отже права позивача, як власника не порушені. Поновлення права позивача на користування спірною квартирою може бути вирішено шляхом подачі позову про вселення у приміщення.
Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи з правового статусу квартири АДРЕСА_7, суд приходить до висновку про відсутність підстав у задоволенні позовної вимоги позивача щодо визнання права користування квартирою № 23 будинку № 5 по вулиці Москалівській в м. Харкові.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у нього права, як власника, на користування квартирою, тому заявлені позовні вимоги про визнання права користування квартирою, задоволенню не підлягають.
Факт неправомірності зняття ОСОБА_3 з реєстрації без його згоди, на яку посилається представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 не доведено, висновку суду, щодо відсутності права ОСОБА_3 на користування житловою площею, з врахуванням даних про те, що єдиним власником квартири є ОСОБА_4 - не спростовують.
Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України відсутні підстави для розподілу судових витрат, враховуючи, що судом винесено рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 27, 60, 88, 214, 215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
Суддя І.М. Шелест