Справа № 713/1498/17
Провадження №2/713/634/17
05.10.2017 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря Мірчева О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якої за довіреністю представляє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, де третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору є ОСОБА_6, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
Позивачка ОСОБА_1, інтереси якої за довіреністю представляє ОСОБА_2, звернулась в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом до відповідачів ОСОБА_3 сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, де третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору є ОСОБА_6 Посилається на те, що 13 жовтня 1996 року померла ОСОБА_7. Після її смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мигове по вул.Буковинській №2, Вижницького району Чернівецької області. 17 вересня 1996 року вона склала заповіт згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в рівних долях кожному, заповіт посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради, зареєстрований в реєстрі за №30, на день смерті не змінювався та не скасовувався.
Зазначила, що її матір ОСОБА_8, як спадкоємець за заповітом своєчасно прийняла спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, здійснювала поховання ОСОБА_7, розпорядилась майном померлої під час похорону, доглядала за будинком, обробляла земельну ділянку, яка належала померлій. Однак матір не була зареєстрована в будинку ОСОБА_7, та не звернулася в той час до державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
01 серпня 2016 року її матір ОСОБА_8 - померла. Після її смерті залишилась спадщина у вигляді 1/2 частки вищевказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та господарських споруд, яку вона успадкувала від ОСОБА_7
Вона, як спадкоємець першої черги за законом своєчасно прийняла спадщину, звернулась до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу з відповідною заявою про прийняття спадщини та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом. Крім неї, спадкоємцями першої черги за законом є також її батько - чоловік померлої ОСОБА_4 та її сестра ОСОБА_5, які відмовились від спадщини на її користь. Однак приватний нотаріус постановою відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.
Просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7, яка померла 13.10.1996 року в с.Мигове по вул.Буковинській, 2, Вижницького району Чернівецької області та визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме, на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мигове по вул.Буковинській, 2, Вижницького району Чернівецької області, який належав померлій 13 жовтня 1996 року - ОСОБА_7
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку розгляду справи представник позивачки ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради не з'явився, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку розгляду справи від представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради надійшла заява, в якій вони позовні вимоги визнають в повному об'ємі та просять справу розглядати без участі представника сільської ради.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку розгляду справи відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнають, не заперечують щодо задоволення.
В судове засідання третя особа ОСОБА_6 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню в повному об'ємі.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 13 жовтня 1996 року померла - ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-МИ №027231, виданого 14.10.1996 року ОСОБА_3 сільською радою, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №43.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мигове по вул.Буковинській №2, Вижницького району Чернівецької області.
З копії технічного паспорту на житловий будинок, вбачається, що житловий будинок під літ.«А» з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мигове по вул.Буковинській №2, Вижницького району Чернівецької області, 1968 року побудови, вартістю 122134,00 грн.
За життя ОСОБА_7 залишила заповітне розпорядження, а саме, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в рівних долях кожному., що підтверджується копією заповіту, посвідченого 17.09.1996 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської Ради народних депутатів, Вижницького району Чернівецької області ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за №30.
З акту обстеження господарства померлої ОСОБА_7 №124 від 23.08.2017 року вбачається, що комісією проведено обстеження житлового будинку, який розташований в с.Мигове по вул.Буковинській, 2, що належав померлій ОСОБА_7 виявлено із слів сусідів, що поховання ОСОБА_7 здійснювала ОСОБА_8, доглядала за житловим будинком, обробляла земельну ділянку.
Відповідно до норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України, правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР. Відповідно до цієї норми перехідних положень ЦК України, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР 1963 року.
За змістом ст.6 ЦК УРСР кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.
За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно зст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Як встановлено судом, спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилася 13.10.1996 року, тобто до 1 січня 2004 року, а тому необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.
Згідно положень ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
В силу ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 надала докази того, що ОСОБА_8 в силу ст. 549 ЦК УРСР прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, яка померла 13.10.1996 року, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, здійснила поховання спадкодавця, цей факт має для позивачки юридичне значення і іншим порядком підтвердити його вона не має можливості, тому позовні вимоги в судовому засіданні знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.
Судом також встановлено, що 01 серпня 2016 року померла матір позивачки - ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 02 серпня 2016 року виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №42, копією свідоцтва про народження, Серія І-МИ №476877, повторно виданого 29.06.1979 року ОСОБА_3 сільською радою, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №66, копією свідоцтва про шлюб, Серія 1-МИ 076966, повторно виданого 04.02.2012 року виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради, актовий запис №34.
Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в с.Мигове по вул.Буковинській №2, Вижницького району Чернівецької області.
З довідки ОСОБА_3 сільської ради №606 від 13.09.2016 року вбачається, що ОСОБА_8 знята з реєстраційного обліку за місцем проживання з 01.08.2016 року у зв'язку із смертю. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 є дочка - ОСОБА_1, син - ОСОБА_10, дочка ОСОБА_5
З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_8 №85/2016 року вбачається, що крім позивачки ОСОБА_1 спадкоємцями першої черги за законом є чоловік помелої ОСОБА_4, який подав заяву про відмову від спадкового майна після смерті ОСОБА_8 та діти померлої ОСОБА_5, ОСОБА_10, які відмовились від прийняття спадкового майна, про що подали відповідні заяви. Інших спадкоємців та осіб які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні немає. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_11 І-МИ №172679, повторно виданого 06.04.2017 року Вижницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Чернівецькій області вбачається, що ОСОБА_10 03 листопада 2016 року - помер, про що здійснено актовий запис №63.
Відповідно до ст.1273 ч.1, ч.5, ч.6 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Згідно ст.1274 ч.2 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Відповідно до ст.1275 ч.2. ч.3 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але у зв'язку із тим, що нею не було надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується копією постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії №573/02-31 (с/с 85/2016) від 11.08.2017 року.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 ЦК України.
У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як видно з представлених доказів, житловий будинок по плану забудови під літ. «А» - 1968 року побудови, знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер, інші особи на володіння та користування даним будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність будинку для проживання ніким не оспорюється.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 06.10.2016 року, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 06.10.2016 року, щодо особливостей державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку 1. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. 2. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному об'ємі.
При цьому судом не встановлено порушення нічиїх прав.
Керуючись ст.ст.524, 529, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), ст.ст. 16, 392, 1258, 1261, 1268-1270, 1273-1275 ЦК України, ст.ст.27, 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 06.10.2016 року, ст.ст.10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, Суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_8, яка померла 01 серпня 2016 року, спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла 13.10.1996 року.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН-2249925462), право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, на 1/2 ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних господарських будівель і споруд, що розташовані в с.Мигове по вул.Буковинська, 2, Вижницького району Чернівецької області, який належав померлій 13.10.1996 року ОСОБА_7, та який в порядку спадкування за заповітом успадкувала ОСОБА_8, яка померла 01 серпня 2016 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.
Суддя: І. А. Кибич