Провадження № 22ц/790/4166/17 Головуючий 1 інст. - Усенко С.І.
Справа № 610/314/17-ц Доповідач - Бурлака І.В.
Категорія: договірні
«03» жовтня 2017 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді: Бурлака І.В.,
Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,
за участю секретарів: Колесник О.Е., Баранкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 «ПриватБанк» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування свого позову посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27 вересня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 4300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Зазначив, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ними договір, що підтверджується підписом у заяві.
Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Зазначив, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед банком станом на 21 грудня 2016 року у розмірі 34304,95 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4373,39 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 24852,65 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2969,15 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1609,76 грн.
Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк».
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 34304,95 грн. за кредитним договором № б/н від 29 вересня 2011 року, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4373,39 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 24852,65 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2969,15 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1609,76 грн. та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 34304,95 грн. та судовий збір в сумі 1600,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати, визнати недійсною умову, викладену в п.2.1.12.6.1 кредитного договору № б/н від 27 вересня 2011 року, укладеного між нею та банком щодо розрахунку сплати пені у розмірі від простроченої суми за кожен день прострочення; прийняти нове рішення по суті справи, яким визнати недійсним розрахунок до кредитного договору № б/н від 27 вересня 2011 року, укладеного між нею та банком щодо її обов'язку сплачувати за прострочення повернення кредитних ресурсів та сплати процентів пені у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення за період з 10 лютого 2012 року по 31 січня 2013 року та сплати процентів пені у розмірі 2% від простроченої суми за кожен день прострочення за період з 02 вересня 2014 року по 31 грудня 2016 року; прийняти нове рішення по суті справи, яким визнати недійсним розрахунок до кредитного договору № б/н від 27 вересня 2011 року, укладеного між нею та банком щодо застосування процентної ставки у розмірі 34,8% річних за період з 01 вересня 2014 року по 01 квітня 2015 року та процентної ставки 43,2% за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року та подальше нарахування процентів за вказаною ставкою у разі непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
При цьому посилалася на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що за прострочення виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів або сплати процентів за користування кредитом, відповідно до п.2.1.1.12.6.1 кредитного договору, передбачена пеня, яка розрахована як базова процентна ставка за договором/30, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту плюс 50 грн. одноразово, а пунктом 2.1.1.4.6 кредитного договору передбачено збільшення процентів за користування кредитними коштами у разі прострочення трьох місячних платежів поспіль. Так, згідно розрахунку заборгованості за договором за період з 27 вересня 2011 року по 31 січня 2012 року ставка пені складала 0,00%, за період з 10 лютого 2012 року по 31 січня 2013 року ставка пені склала 1%; за період з 02 вересня 2014 року по 31 грудня 2016 року - 2%. Таким чином, кредитний договір встановлював відповідальність за прострочення повернення кредиту у розмірі 401 відсотка річних, що є непропорційно великою сумою компенсації і суперечить вимогам законодавства; що згідно розрахунку до конкретного договору він містить лише графу з назвою «сума комісії та пені за накопичувальним підсумком» без розкриття змісту та призначення цієї суми; що умови пунктів 4.7. 4.8, 4.9, 6.1 кредитного договору суперечать вимогам чинного законодавства, тому мають бути визнані недійсними; що банком не зазначено в позові, що розміри підвищених процентів і пені перевищують встановлені законодавством межі для подібних правовідносин; що законом заборонено включати в договори із споживачами умови, які передбачають непропорційно великі суми компенсації, як це зробив банк, включивши в розрахунок заборгованості, який передбачає розмір процентів, що значно перевищує подвійну облікову ставку НБУ та пункт 2.1.12.6.1, який встановлює розмір пені, який значно перевищує граничний розмір пені, передбачений законодавством для аналогічних правовідносин.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, рішення суду - залишити без змін.
При цьому судова колегія виходить з наступного.
Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обгрунтовано виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у встановлений строк.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір про надання банківських послуг, який складається з заяви, Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 4300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки на 3 роки.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ними договір, що підтверджується її підписом у заяві.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому цим договором.
Проте, ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
До теперішнього часу заборгованість за кредитним договором не погашено.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата комісії, штрафів.
За несвоєчасне виконання боргових зобов'язань пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено сплату штрафів (у випадку порушення строків платежів більш ніж на 30 днів - 500,00 грн. + 5 % від суми позову.
Із розрахунку вбачається, що станом на 21 грудня 2016 року заборгованість за кредитним договором становила 34304,95 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4373,39 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 24852,65 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2969,15 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1609,76 грн.
В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що ОСОБА_1 останній платіж здійснила 25 лютого 2014 року та має заборгованість перед банком.
Отже суд першої інстанції, дослідивши обставини справи в повному обсязі, надавши їм належну оцінку дійшов обгрунтованого висновку щодо задоволення позову банку.
Посилання ОСОБА_1 та її представника та те, що умови кредитного договору суперечать вимогам чинного законодавства, тому договір та його пункти мають бути визнані недійсними, судовою колегією не приймаються, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В суді апеляційної інстанції спір вирішувався тільки щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Інших позовних вимог, зокрема, визнання недійсною умову, викладену в п.2.1.12.6.1 кредитного договору № б/н від 27 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та банком щодо розрахунку сплати пені у розмірі від простроченої суми за кожен день прострочення; визнання недійсним розрахунку до кредитного договору № б/н від 27 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та банком щодо застосування процентної ставки у розмірі 34,8% річних за період з 01 вересня 2014 року по 01 квітня 2015 року та процентної ставки 43,2% за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року та подальше нарахування процентів за вказаною ставкою у разі непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі, сторонами не заявлялось, в суді першої інстанції такі вимоги не розглядались, тому не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
Доводи ОСОБА_1 та її представника щодо застосування статті 267 ЦК України є безпідставними, оскільки банк звернувся до суду з заявою в межах трирічного строку, враховуючи, що останній платіж ОСОБА_1 здійснено 25 лютого 2014 року, а банк звернувся з позовом 06 лютого 2017 року.
Оскільки рішення суду відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряється в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що ухвалене судове рішення відповідає зазначеним вимогам та обставинам справи і підстав для його зміни або скасування не вбачається. Жодний із доводів апеляційної скарги, які спростовані як матеріалами справи, так і вичерпними поясненнями сторін, висновків суду не спростовують. Інші доводи апеляційної скарги не стосуються предмету спору.
Питання щодо стягнення судового збору вирішено відповідно до статті 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями.
Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Судді колегії