Справа № 640/12547/16-ц Головуючий суддя І інстанції Ніколаєнко І. В.
Провадження № 22-ц/790/4162/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.
Категорія: Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу
04 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Колтунової А.І., Піддубного Р.М.,
за участю секретаря: Плахотнікової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про розірвання договору,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 06.06.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є ПАТ «ОТП «Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № CNL 700/397/2006, згідно з яким ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 100000,00 доларів США строком до 06.06.2016 р. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань, між Банком з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № PCNL 700/397/2006. Згідно з умовами договору, предметом іпотеки стало нерухоме майно, а саме: 5-ти кімнатна квартири №4, загальною площею 116, 3 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 3, яка належить ОСОБА_3 у частці 79/100 грн., та ОСОБА_4 у частці 21/100. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010р., Банк відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором та Договором іпотеки.
Позивач вказує, що господарським судом Харківської області були порушені справи про банкрутство №5023/5749/12 відносно ФОП ОСОБА_3 та №Б-39/08-09 відносно ФОП ОСОБА_4 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2013 р. у справі №Б-39/08-09 припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4, провадження у справі припинено. В процесі вказаних процедур банкрутства ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 предмет іпотеки було реалізовано на аукціоні 11.10.2010 р. Так, 11.10.2010 р. Товарною біржею «Правопорядок» було проведено аукціон з продажу 79/100 частини іпотечного майна належного ОСОБА_3, про що складено протокол №2 та визначено остаточну ціну майна 150 356, 44 грн.; 11.10.2010 р. Товарною біржею «Правопорядок» було проведено аукціон з продажу 21/100 частини іпотечного майна належного ОСОБА_7, про що складено протокол №3 та визначено остаточну ціну майна 39 968,10 грн. Переможець аукціону - ОСОБА_1 повинна була сплатити ціну продажу всього 190 324, 63 грн. Вказані протоколи стали підставою для укладення договору купівлі-продажу квартири між Ліквідатором банкрута - фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та ліквідатором банкрута - фізичної особи підприємця ОСОБА_4, арбітражним керуючим ОСОБА_8 та ОСОБА_1, посвідченим нотаріусом ОСОБА_9 у реєстрі за №1661.
Позивач зазначає, що покупцем - ОСОБА_1, у супереч умовам договору, не здійснено оплату вартості придбаного за договором нерухомого майна. В подальшому, 13.02.2014 року Постановою Харківського апеляційного господарського суд скасовано Постанову Господарського суду Харківської області від 21.12.2012, визнано процедуру банкрутства ОСОБА_3 незаконною з початку проведення та припинено вказану процедуру. У зв'язку із тим, що судом встановлений факт безпідставного порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_3, всі дії, які проводились у межах неправомірної процедури банкрутства, також є неправомірними. У зв'язку із тим, що за час, що сплинув не розрахунку за придбане майно відбулись певні інфляційні процеси, які призвели до зміни еквіваленту цієї суми на теперішній час, іпотекодержатель втратив інтерес до цієї угоди, у зв'язку із чим, вважає такі обставини істотними і наполягає на розірванні договору купівлі-продажу, укладеному між Ліквідатором банкрута - фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та ліквідатором банкрута - фізичної особи підприємця ОСОБА_4, арбітражним керуючим ОСОБА_8 та ОСОБА_1.
Позивач просить розірвати договір купівлі-продажу від 13.10.2010 р. 5-кімнатної квартири № 4 загальною площею 116,3 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, б. 3, посвідченого нотаріусом ОСОБА_9 у реєстрі за № 1661, укладеного між продавцем - ліквідатором банкрута ФО-П ОСОБА_3 та ліквідатором банкрута ФО-П ОСОБА_4 арбітражним керуючим ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та про ухвалення нового, яким просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок за договором був здійснений у повному обсязі не відповідає обставинам справи. Вказує, що судом безпідставно було задоволено заяву про застосування строків позовної давності. Наполягає на тому, що спірний договір купівлі-продажу порушує права ТОВ «ОТП Факторинг Україна», оскільки за цим договором було реалізовано майно, що є забезпеченням за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача та за ним не відбулося розрахунку. Звертає увагу на те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази переходу права вимоги від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ ОТП «Факторинг Україна».
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» обрало неналежний спосіб захисту свого права, оскільки не є стороною правочину, про розірвання якого просить, що позивачем не доведена наявність у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за кредитним договором № CNL 700/397/2006 від 06.06.2006 р. та договором іпотеки № PCNL 700/397/2006 від 06.06.2006 р. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що позовна давність за договором сплинула, що також зазначив підставою для відмови у задоволенні позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є ПАТ «ОТП «Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № CNL 700/397/2006, згідно з яким ОСОБА_3І, отримала кредит у розмірі 100 000,00 доларів США строком до 06.06.2016 р.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань, між Банком з однієї сторони та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № PCNL 700/397/2006.
Згідно з умовами договору, предметом іпотеки стало нерухоме майно, а саме: 5-ти кімнатна квартири №4, загальною площею 116, 3 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 3, яка належить ОСОБА_3 у частці 79/100 грн., та ОСОБА_4 у частці 21/100.
Господарським судом Харківської області були порушені справи про банкрутство №5023/5749/12 відносно ФОП ОСОБА_3 та №Б-39/08-09 відносно ФОП ОСОБА_4 В рамках процедур банкрутства зазначених осіб було реалізоване іпотечне майно.
Так, 11.10.2010 р. Товарною біржею «Правопорядок» було проведено аукціон з продажу 79/100 частини іпотечного майна належного ОСОБА_3, про що складено протокол №2 та визначено остаточну ціну майна 150 356, 44 грн.
Крім того, 11.10.2010 р. Товарною біржею «Правопорядок» було проведено аукціон з продажу 21/100 частини іпотечного майна належного ОСОБА_7, про що складено протокол №3 та визначено остаточну ціну майна 39 968, 10 грн.
Вказані протоколи стали підставою для укладення договору купівлі-продажу квартири між ліквідатором банкрута - фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та ліквідатором банкрута - фізичної особи підприємця ОСОБА_4, арбітражним керуючим ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідченим нотаріусом ОСОБА_9 у реєстрі за №1661.
24.09.2012 року грошові кошти від реалізації іпотечного майна ФОП ОСОБА_4 були перераховані на розрахунковий рахунок ПАТ «ОТП «Банк» у розмірі 31 231, 37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2012 р. у справі № Б-39/08-09 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 затверджено звіт ліквідатора. Визнано вимоги кредиторів, зокрема, ПАТ «ОТП Банк» погашеними за недостатністю майна банкрута. Знято ФОП ОСОБА_4 з обліку як фізичної особи підприємця.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. у справі № 5023/5749/12 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 21.12.2013 р., визнано процедуру банкрутства ФОП ОСОБА_3 незаконною з початку проведення та припинено вказану процедуру.
Власником квартири АДРЕСА_1 на час розгляду справи судом першої інстанції є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2013 р., посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_10 за реєстровим №591.
Вказане майно ОСОБА_5 на підставі договору іпотеки №1192 від 08.11.2013 р., посвідченого ПНХМНО ОСОБА_10 - передано в іпотеку ОСОБА_6
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд першої інстанції вважав недоведеним факт набуття ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за кредитним договором № CNL 700/397/2006 від 06.06.2006 р. та за договором іпотеки № PCNL 700/397/2006 від 06.06.2006 р., між тим, такого висновку суд дійшов при неповному з*ясування обставин справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» (продавець) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (покупець) укладено договір купівлі- продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги.
Згідно витягів із додатків та за змістом цих договорів до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від ПАТ «ОТП Банк» перейшла сукупність прав за кредитним договором № CNL 700/397/2006 від 06.06.2006 р., включаючи право звертати стягнення на заставне майно.
Отже, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має право вимоги за кредитним договором № CNL 700/397/2006 від 06.06.2006 р. та за забезпечувальними договорами.
Між тим, на час укладення договору відступлення права вимоги та договору купівлі- продажу кредитного портфелю обтяження за договором іпотеки № PCNL 700/397/2006 від 06.06.2006 р. було знято, іпотечне майно було реалізовано за договором, про розірвання якого просить позивач; відомості про про відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCNL 700/397/2006 від 06.06.2006 р. не звернуто до державної реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Водночас, зазначене не позбавляє ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права звертатися за захистом свого права, як особі, що за договорами купівлі-продажу кредитного портфелю та відступлення права вимоги набуло право вимоги за кредитним договором № CNL 700/397/2006 від 06.06.2006 р. та за забезпечувальними договорами.
Факт дотримання чи недотримання кредитором процедури, визначеної ч. 2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги не впливає на наявність у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за таким договором, оскільки відступлення права вимоги здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця.
Суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що грошові кошти від реалізації іпотечного майна були перераховані на розрахунковий рахунок ПАТ «ОТП «Банк».
Дійсно із відповідного платіжного доручення від 24.09.2012 р. (а.с. 137) вбачається, що 31231,37 грн. були перераховані на рахунок ПАТ«ОПТ Банк» від реалізації іпотечного майна.
Між тим, матеріалами справи підтверджено, що продаж іпотечного майна було вчинено за суму 190324,63 грн.
Належних та допустимих доказів того, що покупцем були внесені не всі кошти за договором, про розірвання якого просить позивач, матеріали справи не містять. Водночас відсутні і відомості про те, яким чином була розподілена решта коштів від продажу іпотечного майна, та чому лише 31231,37 грн. було перераховано ПАТ «ОТП Банк».
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно з ч. 1ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті.
Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 11 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить про розірвання договору купівлі-продажу, стороною якого він не являється, а саме договору, укладеного між ліквідатором банкрута ФОП ОСОБА_3 та ліквідатором банкрута ФОП ОСОБА_4 - арбітражним керуючим ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_1
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За вимогами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежі.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У ч. 2 ст. 652 ЦК України вказано, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував зазначені норми матеріального права, вірно виходив з того, що за змістом вказаних норм з вимогами про розірвання договору може звернутися лише сторона цього правочину. Саме з цих підстав колегія суддів вважає вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» такими, що не підлягають задоволенню.
Водночас, із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що у задоволенні позову відмовлено також із посиланням на пропуск без поважних причин строку звернення до суду.
Між тим, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Зазначених положень закону суд першої інстанції не врахував та відмовив у задоволенні позову і за безпідставністю позовних вимог, і через пропуск без поважних причин строку звернення до суду.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року - змінити в частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - Н.П.Пилипчук
Судді - А.І. Колтунова
ОСОБА_11