Справа № 2-549 2010 рік
17 вересня 2010 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді - Козирєвої Г.М.
при секретарі Смалюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на будівництво,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на будівництво, посилаючись на те, що з січня 2000 року він мешкав разом з відповідачкою в її будинку в сел.Пісочин по в'їзду ОСОБА_3,14 Харківського району Харківської області. 18 березня 2003 року було зареєстровано шлюб.
Будинок відповідачки мав не дуже привабливий вигляд, тому позивач взявся за його перебудову всередині, прибудови господарських споруд за свої кошти. Декілька разів пропонував відповідачці отримати дозвіл на будівельні роботи в Пісочинській селищній раді, але вона відмовлялася це робити. Будівництво позивач здійснював сам, працюючи вдень і вночі, сподіваючись на те, що відповідачка оцінить його старання. Витратив на будівельні роботи сімдесят чотири з половиною тисячі гривень. Але коли все було побудовано, їх стосунки почали поступово погіршуватися, почалися сварки, які переросли в грандіозні скандали. Відповідачка позбавила його права користуватися її житловою площею, яку поліпшив позивач. Вважає, що відповідачка використала його в своїх корисливих мотивах і тому він має право на грошову компенсацію своїх витрат на будівництво, на підставі роз'яснень, які містяться в п.4,5 Постанови Пленума Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок». Вважає, що ці витрати перевищують витрати, пов'язані з обов'язком по утриманню житла. Тому просить стягнути з відповідачки на його користь 74,5 тис. грн., витрачених ним на здійснення прибудови та реконструкцію будинку та господарських споруд, витрат на надання юридичної допомоги, судових витрат.
Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши, що він не має ніякого відношення до будівництва прибудови, реконструкції в будинку та будівництва господарчих будівель, оскільки прибудова, реконструкції зроблені до нього в період 1999-2000 років, крім того, в нього ніколи не було грошей. Ремонти та будівництво в будинку вона проводила за свої грошові кошти та за рахунок грошових переказів свого брата. До того, як вона взяла ОСОБА_1 на квартиру до себе, він не мав самостійного житла, проживав у кіоску, де працював майстром по ремонту годинників, не мав грошей. Була зима, вона пожаліла його, до 2003 року він проживав у неї як квартирант і з часом зареєструвала з ним шлюб. В подальшому вона дізналася про його попередні шлюби, про те, що він зареєстрував з нею шлюб, не отримавши розлучення за попереднім, та дітей, на яких виплачував аліменти, мав великі заборгованості по аліментам, для погашення яких брав кредити, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Вона сама утримувала свій будинок, про що надає суду відповідні квитанції, ОСОБА_1 ні в чому не бажав брати участі, скривав гроші. Тому просить ОСОБА_1 в задоволенні його вимог відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повинно бути відмовлено, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п.п.4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» дійсно зазначено, що особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, вправі вимагати відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель, літньої кухні, сараю, тощо або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст. 156 ЖК України обов'язок.
За ст.10 ЦГЖ України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 74,5 тис.грн. витрат на будівництво, однак у порушення вимог ст.10 ЦПК України, ним не надано доказів у підтвердження заявлених позовних вимог, а саме: не надано доказів того, коли саме здійснювалося зазначене ним будівництво, і яке саме, належних доказів наявності такого завершеного будівництва, його вартості, правових підстав для стягнення грошової компенсації, порядку стягнення грошової компенсації, не розмежовано, які роботи виконувалися в шлюбі, а які до його реєстрації, не надано доказів наявності грошових коштів, які вкладені позивачем у будівництво або реконструкцію жилого будинку, який на праві власності належить іншій особі, а також доказів того, що ці грошові кошти витрачено саме на зазначене будівництво. Позивачем ОСОБА_1 надано суду лише одну довідку про доходи за 6 місяців його роботи в Харківському національному університеті ім. Каразіна на посаді сторожа, де зазначено, що його дохід за цей час складає 1207,81 грн.(а.с.93), що не є співмірним з заявленими позовними вимогами. Надані особисті картки на а.с.105-108 взагалі ніким не підписано та не завірено, в наслідок чого вони не можуть бути прийняті судом як доказі по справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначила, що з 2000 р. по 18.03.2003 року позивач проживав в її будинку як квартирант, не був членом її сім'ї і не має відношення до будівництва та ремонтів, які вона проводила без нього. З 2007 року сторони сумісно не проживати.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4 підтвердили, що відповідач ОСОБА_2 проживала у спадковому будинку, самостійно займалась перебудовами, поліпшенням у будинку, в цьому їй допомагали її два брати, які працюють в пароплавстві в «.Мурманську, господарчі будівлі та все інше, пов'язане з косметичним ремонтом у будинку було виконано до приходу ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_1 з 2000-2001 року до 2003 року проживав у будинку ОСОБА_2 як квартирант.
За таких обставин не надано жодного з доказів того, що позивачем, як членом сім'ї власника будинку, або з інших підстав дійсно проводилися зазначені ним роботи на садибі ОСОБА_2 в сел.Пісочин по в'їзду ОСОБА_3,14 Харківського району Харківської області та їх розмір.
Тому в цілому в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 210, 212, 214-215, 218. 224-226 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на будівництво - відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу через Харківський районний суд до Апеляційного суду Харківської області.
Суддя