Справа №2-а-9680/2009, 2-а-1915/2010
18 лютого 2010 року м.Харків
Московський районний суд м.Харкова у складі головуючого судді Короткого І.П.
при секретарі Бондар І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м.Харкова про визнання дій незаконними, зобов”язати вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він є інвалідом 2 групи, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до категорії 1. Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Позивач не згоден з розміром пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, що виплачується йому відповідачем, оскільки вважає, що при їх обчисленні відповідач невірно застосовує законодавство, що регулює питання призначення та виплати таких пенсій. Позивач просить суд визнати незаконною відмову відповідача перерахувати позивачу зазначені пенсії, зобов'язати відповідача провести з 08.09.2009 року перерахунок позивачу зазначених пенсій.
Позивач до суду не з»явився, повідомив про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача до суду не з»явився, причини неявки не повідомив.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з
такого.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до категорії 1. Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ці обставини підтверджуються довідкою про інвалідність позивача, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також судом встановлено, що пенсія по інвалідності та додаткова пенсія призначаються та виплачуються відповідачем позивачу у розмірі, меньшому ніж це передбачено у ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
-інвалідам І групи -100 процентів мінімальної пенсії за віком;
-інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
-інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії для позивача є мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначається у ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім того, який передбачає ця норма
Закону.
Тому суд вважає, що при призначенні позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідач повинен керуватись не Постановами Кабінету Міністрів України, які повинні передбачати лише порядок обчислення пенсії, не змінюючи при цьому їх розміру, встановленого Законом, а вимогами ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", беручи при цьому для розрахунку мінімальну пенсію за віком, розмір якої визначається у ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині визнання незаконною відмови відповідача перерахувати пенсії позивачу та в частині зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок розміру пенсії.
Разом з тим, визначаючи період, за який слід зобов'язати відповідача зробити перехунок пенсії позивача, суд виходить з того, що позивач звернувся до суду з позовом 17.12.2009 року, а тому таке зобов'язання на відповідача слід покласти саме до цього періоду, оскільки при зверненні до суду у позивача не було підстав вважати, що порушення його права буде мати місце і в подальшому, що також відповідає вимогам ст.104 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 162, 163 КАС України,
Позов задовільнити частково.
Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м.Харкова перерахувати пенсію ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи” та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи”, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 08.09.2009 року по 17.12.2009 року.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя
18.02.2010