Номер провадження 2-а/754/552/17
Справа №754/6885/17
Іменем України
02 жовтня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Шевчука О.П.
при секретарі Базік А.В,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До суду звернувся ОСОБА_1, з позовом про визнання дій Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1998 року йому призначена пенсія відповідно ст. 501 Закону України «Про прокуратуру».
Пенсія призначена позивачу в розмірі 90 % від чинного на той час місячного заробітку.
21.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно ч. 1 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» відповідно довідки Генеральної прокуратури України № 18 -1729 зп від 14.12.2016 року.
Рішенням заступника начальника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 28.12.2016 року позивачу відмовлено у перерахунку його пенсії відповідно ст. 501 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач вважає таке рішення Управління незаконним та просить суд позов задовольнити - зобов'язати відповідача провести з 01.06.2016 року перерахунок його пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18 - 1729 зп від 14.11.2016 року відповідно до частини 13,17 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» виходячи з розміру 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження максимального розміру пенсії та здійснювати відповідні виплати в подальшому.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав, просить свої вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши письмові докази у справі суд встановив наступне.
ОСОБА_1перебуває на обліку у Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90 % суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Перерахунок пенсії позивача, як працівника прокуратури, проводиться відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а саме у зв?язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько - слідчих працівників.
21 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" без обмеження її максимального розміру та виплату заборгованості, додавши до заяви довідку Генеральної прокуратури України від 14.12.2016 року № 18 - 1729зп.
Листом Лівобережного об'єданного управління Пенсійного фонду України від 28.12.2016 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії з посиланнням на норми на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213, відповідно якого з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" № 3668-VІ), що набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, а саме: "Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. (...) Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії".
Таким чином, з 01.10.2011 року положення частини першої ст. 501 вказаного Закону щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку із внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.
Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята ст. 501 Закону України "Про прокуратуру", положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).
Так, відповідно до ч. 13 ст. 501 зазначеного Закону, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно із ч. 18 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру", призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ зміни до ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята ст. 501 Закону України "Про прокуратуру", які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.
Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно із ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21- 348а13, постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 Закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. З 01.06.2015 в порядку та на умовах, визначених вищевикладеними законами, призначення та перерахунок пенсії не здійснюється.
Аналізуючи вказані норми закону, та, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України "Про прокуратуру".
Враховуючи те, що позивач 04.11.2016 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві повинно було керуватися ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ в редакції, чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу у розмірах, що встановлені законом, є неправомірними.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 грунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають задоволенню.
Задовольняючи позов суд, відповідно вимог ст. 1 ст. 94 КАС України, присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8-13, 18,19, 104 - 106 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати неправомірним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугою років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18 - 1729 зп від 14.12.2016 року.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18 - 1729 зп від 14.12.2016 року відповідно ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» виходячи з розрахунку 90 % від суми заробітку за відповідною посадою та виплатити заборгованість по виплаті пенсії починаючи з 01 червня 2016 року без урахування обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Судові витрати, понесені позивачем при звернені до суду стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Суддя