Справа: № 825/937/17 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
03 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.
при секретарі Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Сумської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та картки відмови, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості Сумської митниці від 06 квітня 2017 року № UA805180/2017/000033/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA805180/2017/00034.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Чернігівська митниця Державної фіскальної служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07 липня 2015 року між ПП «Семенівська мануфактура» (покупець) та ANSAR and CO (постачальник) укладено Контракт № L07-07/2015 (Контракт) на поставку товару. Відповідно до умов Контракту постачальник зобов'язується поставити покупцю шкіру-оброблену шкіру буйвола. Покупець зобов'язується сплатити за товар відповідно до умов даного контракту. Загальна кількість товару, який поставляється, визначається в рахунку-фактурі на кожну поставку. Статтею 3 Контракту передбачено, що поставка товару відбувається відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010». Умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії на умовах CIF Odessa. Відповідно до умов ст. 4 Контракту ціна за одиницю товару узгоджується і встановлюється в рахунку-фактурі на кожну окрему партію товару до даного контракту.
З інвойсу від 08 лютого 2017 року № ANS 16-17/02-08 (далі - інвойс) та пакувального листа вбачається, що партія товару, яка підлягає поставці, складається з обробленої шкіри буйвола та частин взуття встановленої кількості та загальною вартістю 14114,48 доларів США. Товар визначений інвойсом передано перевізнику, що підтверджується коносаментом № ZIMYBO6161597 від 18 лютого 2017 року, в якому зазначено, що товар прибуде у місце призначення контейнером GLDU9806955.
20 жовтня 2014 року між ПП «Національні традиції» (виконавець) та ПП «Семенівська мануфактура» (замовник) укладено договір № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника.
Партія товару, яку поставлено на умовах Контракту та за митним оформленням (випуском) якої ПП «Національні традиції» звернулось до відповідача, поставлялась на умовах, визначених інвойсом від 08 лютого 2017 року № ANS 16-17/02-08 відповідно до якого товар поставлявся за базисом поставки CIF-Odessa (вартість страхування і фрахт) «Інкотермс 2010», тобто постачальник взяв на себе зобов'язання сплатити витрати, страхування і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт. Поставка товару на умовах CIF-Odessa передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт), що підтверджується листом Постачальника № ANS 16-17/02-08/2017/1 від 06 березня 2017 року, в якому зазначено, що вартість морського перевезення включена до ціни товарів, вказаної у інвойсі та підтверджується калькуляцією № ANS 16-17/02-08/2017 від 03 березня 2017 року.
Кількість та ціна товару також підтверджується видатковою накладною № ANS06-02/2017-1 від 06 лютого 2017 року.
11 листопада 2015 між ТОВ «Юрія-Груп», як Експедитором, та Позивачем, як Замовником, укладено Договір транспортного експедирування № 11-11/ЮГ, відповідно до п. 1.1. якого, Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Замовника організувати виконання, визначених ст. 3 цього Договору послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу.
Для митного оформлення товару подано наступні документи: митна декларація № UA805180/2017/004741 від 06 квітня 2017 року; Контракт № L07-07/2015 від 07 липня 2015 року; Інвойс від 08 лютого 2017 року № ANS 16-17/02-08; Пакувальний лист до інвойсу від 08 лютого 2017 № ANS 16-17/02-08; видаткова накладна № ANS06-02/2017-1 від 06 лютого 2017 року.
Під час митного контролю Митним постом «Центральний» Сумської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості від 06 квітня 2017 року № UA805180/2017/000033/2, збільшивши суму митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товарів на 69447,23 грн.
Підставою для проведення коригування митної вартості товарів, поставлених на виконання умов Контракту зазначено, що основний метод не застосовувався, оскільки використані декларантом відомості є не об'єктивні та не достатньо документально підтвердженні; не надано запитувані документи, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість, яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прас -листи виробника товарів, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Другорядний метод не застосований, оскільки відсутня інформація по операціях з ідентичними товарам, які продаються на експорт в Україну приблизно в той же кількості та на тих же комерційних рівнях, що і оцінювані товари. Підставами для визначення митної вартості стала цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС України, а сааме МД № 1022110001/2016/203400 від 24 листопада 2016 року та МД № 100010/2017/259024 від 22 березня 2017 року.
Сумською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA805180/2017/00034 з причин порушення вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 в частині заповнення граф митної декларації №№ 43,44,45,46,47 по товару № 1 та у зв'язку з прийняттям рішення від 06 квітня 2017 року № UA805180/2017/000033/2.
Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено неможливості застосування заявленого позивачем методу визначення митної вартості за ціною контракту, а відтак, і правомірності відмови у прийнятті митних декларацій позивача та у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою останнім митною вартістю та рішення про коригування митної вартості.
Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (п. 1 ч. 2 ст.52 Кодексу).
Відповідно до ч. 2-4 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст. ст. 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 1, 2, 5, 6, 7 ст. 54 кодексу).
З системного аналізу статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року по справі № 21-270а13, який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.
З наведених правових норм випливає, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи є лише наявність, передбачених законодавцем обставин, а саме у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Докази про наявність таких обставин, відповідачем суду не надано.
В рішенні про коригування митної вартості від 06 квітня 2017 року № UA805180/2017/000033/2 відповідачем зазначено, що основний метод не застосовувався, оскільки використані декларантом відомості є не об'єктивні та не достатньо документально підтвердженні; не надано запитувані документи, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість, яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товарів, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Другорядний метод не застосований, оскільки відсутня інформація по операціях з ідентичними товарам, які продаються на експорт в Україну приблизно в той же кількості та на тих же комерційних рівнях, що і оцінювані товари. Підставами для визначення митної вартості стала цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС України, а саме МД № 1022110001/2016/203400 від 24 листопада 2016 року та МД № 100010/2017/259024 від 22 березня 2017 року.
Однак такі висновки митного органу колегія суддів вважає безпідставними, адже позивач керувався умовами Контракту, тому використовував відомості, надані постачальником.
Доводи митного органу про те, що надана калькуляція собівартості на товари не містить витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну території України, як це передбачено ч. 10 ст. 59 МК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ст. 3 Контракту зазначено, що поставка товару відбувається відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010», що не потребує додаткового підтвердження.
Умови «ІНКОТЕРМС-2010» - означають, що продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в поіменованому порту відгрузки або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати. За умовами терміна FOB на продавця покладається виконання митних формальностей для вивозу, якщо такі застосовуються. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водяним транспортом.
Отже, в разі поставки товару на умовах «ІНКОТЕРМС-2010» витрати здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.
З огляду на викладене, зазначена в інвойсі ціна товару на умовах поставки (Одеський морський торгівельний порт, Україна) означає, що всі витрати включені продавцем до складу ціни товару. Таким чином, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну території України, відсутні як такі, тому жодного документального підтвердження не потребують.
Підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митних деклараціях поданих позивачем, стала цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС). Враховуючи те, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Положеннями ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно приписів ст. 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів вважає, що митний орган вправі вимагати від декларанта надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, визначеної в митній декларації та перелік яких наведено в ч. 3 ст. 53 МК України, за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом вартості товару.
При цьому МК України чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Отже, приписи вказаних статей МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, митним органом не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено.
У зв'язку з тим, що для митного оформлення товару позивач надав відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК України. Натомість, коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Повний текст ухвали виготовлено 04 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Ганечко О.М.
Коротких А. Ю.