Справа: № 825/1099/17 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
03 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
при секретарі: Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування пункту постанови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про: зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. закінчити ВП № 53808300 від 20 квітня 2017 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; скасування пункт 3 постанови про відкриття ВП № 53808300 від 20 квітня 2017 року та пункт 1 вимоги виконавця від 16 червня 2017 року щодо стягнення з управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради виконавчого збору в сумі 12800,00 грн. на підставі ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у справі № 825/133/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду № 825/133/17 від 21 березня 2017 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та зобов'язано управління відкоригувати інформацію в ЄДАРП з липня 2013 року про пільговика ОСОБА_4, особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, на підставі вкладки НОМЕР_1 від 29 липня 2013 року та довідки МСЕК № 1 сер. AB № 0111387 від 02 липня 2013 року та вилучити інформацію з ЄДАРП про статус, який передбачений ст. 36-38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та замінити даний період інформацією про статус, який передбачений ст. Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у справі № 825/133/17 було вчинено відповідні дії, що підтверджується копією персональної облікової картки за формою « 1-пільга» та 12 квітня 2017 року представнику ОСОБА_4 було видано зазначену картку з внесеними змінами.
20 квітня 2017 року на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області разом з заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження надійшов виконавчий лист № 825/133/17, виданий Чернігівський окружним адміністративним судом 13 квітня 2017 року.
У зв'язку з надходженням такої заяви та виконавчого листа, державним виконавцем 20 квітня 2017 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 16 червня 2017 року відповідну вимогу, пунктами 1 та 3 яких визначається необхідність стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 12800,00 грн.
Вражаючи неправомірними п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53808300 від 20 квітня 2017 року та п. 1 вимоги виконавця від 16 червня 2017 року щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради виконавчого збору в сумі 12 800,00 грн. на підставі ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення позовних вимог, вказував на правомірність оскаржуваної частини постанови та вимоги.
Однак, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
За змістом ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, забезпечення права на оскарження дій чи бездіяльності державних виконавців.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї за відомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
Пунктом 9 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений у ст. 63 Закону України № 1404-VIII.
Так, згідно ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2017 року на адресу позивача надійшла постанова ВП № 53808300 від 20 квітня 2017 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 825/133/17, виданим 13 квітня 2017 року Чернігівським окружним адміністративним судом.
На виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, позивачем була відкоригована інформація в ЄДАРП з липня 2013 року про пільговика ОСОБА_4, як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, на підставі вкладки НОМЕР_1 від 29 липня 2013 року (до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 № НОМЕР_2). Відповідно до довідки МСЕК № 1 сер. АВ № 0111387 від 02 липня 2013 року вилучено інформацію з ЄДАРП про статус, який передбачено ст. 36 - 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та замінено даний період інформацією про статус, який передбачено ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
12 квітня 2017 року ОСОБА_4 видано облікову картку за формою « 1-пільгова», у якій було відображено інформацію з внесеними змінами на підставі вищезазначеної постанови суду.
Про факт повного виконання постанови суду, позивач повідомив відповідача листом від 25 квітня 2017 року № 12-07/9167.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду була виконана до відкриття виконавчого провадження, а тому у відповідача не було підстав зазначати в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача виконавчого збору.
В пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вказано, що виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово.
У зв'язку з чим, колегія судів, звертає увагу на те, що у виконавчому провадженні ВП № 53808300 відсутній факт примусового виконання рішення; під час розгляду справи відповідачем не надано доказів вжиття заходів примусового виконання рішення та вчинення відповідних виконавчих дій.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день відкриття виконавчого провадження, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року було виконано про що повідомлено відповідача листом від 25 квітня 2017 року № 12-07/9167.
Колегією суддів критично оцінюються доводи відповідача, що надісланий йому лист не свідчить про повне виконання судового рішення (станом на 24 липня 2017 року в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про здійснення виплати за рішенням суду), оскільки виконавчий лист, який надійшов на виконання до відповідача містить зобов'язання здійснити дії, які не передбачають здійснення будь-яких виплат.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині скасування п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53808300 від 20 квітня 2017 року та п. 1 вимоги виконавця від 16 червня 2017 року щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради виконавчого збору в сумі 12 800,00 грн.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача закінчити ВП № 53808300 від 20 квітня 2017 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 9 ч.1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При зверненні до суду з даним позовом позивач обрав такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження № 53808300.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
Ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» надає відповідачу дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.
За вказаних обставин, суд не вправі втручатися у такі повноваження і зобов'язувати відповідача прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження.
У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та постановити нову про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року - скасувати та постановити нову, якою адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування пункту постанови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати пункт 3 постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про відкриття виконавчого провадження № 53808300 від 20 квітня 2017 року та пункт 1 вимоги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 16 червня 2017 року щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради виконавчого збору в сумі 12800,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Ганечко О.М.