номер провадження справи 12/79/17
25.09.2017 Справа № 908/1237/17
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1237/17
за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя
до відповідача: Запорізької міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Соловей Тетяни Петрівни
про визнання незаконним та скасування рішення
за участю представників:
від позивача - Бойко Р.І., довіреність № 288 від 25.01.2017 року
від відповідача - Лісняк Є.О., довіреність № 01/02-16/01451 від 02.06.2017 року, Пахоменко Т.В., довіреність № 01/02-17/01461 від 06.06.2017 року
від третьої особи - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року «Про поновлення приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартова, 85 для розташування кіоску з літнім майданчиком».
Ухвалою суду від 25.07.2017 року за клопотанням сторін замінено неналежного відповідача по справі № 9081237/17 - Виконавчий комітет Запорізької міської ради належним відповідачем - Запорізькою міською радою та відкладено розгляд справи.
Відповідно до ухвали суду від 15.08.2017 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Соловей Тетяну Петрівну.
12 вересня 2017 року на адресу суду від відповідача - Запорізької міської ради надійшло клопотання про застосування судом приписів ст. ст. 261, 267 ЦК України та відмову в задоволенні позову у зв'язку із закінченням строків позовної давності.
22 вересня 2017 року на адресу суду від позивача по справі - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, в порядку ст. 22 ГПК України, надійшла заява про зміну предмету позову відповідно до якої останній просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Запорізької міської ради шостого скликання п'ятдесятої сесії № 74/20 від 10.09.2014 року «Про поновлення приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартова, 85 для розташування кіоску № 258 з літнім майданчиком»;
- визнати недійсним договір оренди № 201407000100669 від 17.12.2014 року між Запорізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Соловей Т.П. ІПН НОМЕР_1 про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 0,056 га для розташування кіоску № 258-ІІІ з літнім майданчиком. До вказаної заяви позивачем надано докази направлення її сторонам по справі та сплати судового збору.
Від третьої особи по справі - Фізичної особи-підприємця Соловей Тетяни Петрівни на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника. Разом з тим, у зазначеному клопотанні третя особа проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Окрім цього надає суду додаткові докази по справі.
25 вересня 2017 року на адресу суду від позивача також надійшли додаткові пояснення по справі разом із додатковими доказами.
Так, згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Отже, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Разом з тим, судом прийнято до уваги, що згідно з п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, та право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК (1798-12) з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу (1798-12).
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана заява позивача надійшла до суду 22.09.2017 року. Однак, в судовому засіданні 15.08.2017 року Господарський суд Запорізької області перейшов до розгляду справи № 908/1237/17 по суті, що зафіксовано у складеному, відповідно до вимог ст. 811 ГПК України, протоколі судового засідання.
Відтак, розглянувши клопотання позивача про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про залишення вказаної заяви без розгляду та приєднання її до матеріалів справи, а тому спір розглядається за раніше заявленими позовними вимогами.
Представник позивача в судовому засіданні 25.09.2016 року підтримав заявлені позовні вимоги.
Безпосередньо в судовому засіданні 25.09.2016 року представники відповідача, в порядку ст. 59 ГПК України, надали суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечують за наступними обставинами, зокрема:
- визначені межі земельної ділянки по вул. Стартовій, 85 у м. Запоріжжі на момент винесення рішення міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року не бралися до уваги у зв'язку із тим, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.05.2004 року № 191/81 було визнано рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 10.03.1983р. за № 88/13 як таке, що втратило чинність а тому на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення за № 104/416 виносилося на підставі нової технічної документації із землеустрою;
- предметом даного спору є саме рішення Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010р., яким було поновлено фізичній особі-підприємцю Соловей Т.П. договір оренди земельної ділянки (к/н 2310100000:07:050:0014), яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 85, а не рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.05.2004р. № 191/81;
- не погоджуючись із тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради вищевказані землі відносилися за формою власності - до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебували на обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби ЗСУ. Зазначає, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№90206296), форма власності земельної ділянки (к/н 2310100000:07:050:0014), яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 85 - є комунальна і власником даної земельної ділянки - є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
- позивач не надає в підтвердження свого права постійного користування земельною ділянкою - державний акт на право постійного користування землею, а рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 10.03.1983 року № 88/13 «Про затвердження меж земельної ділянки військової частини НОМЕР_2 в районі станції «Мокра» не є в розумінні земельного законодавства відповідним правовстановлюючим документом на землю;
- позивач не надає доказів в підтвердження реєстрації за ним права користування земельною ділянкою, що розташована по вул. Стартова, 85 у м. Запоріжжі;
- позивач не надає в підтвердження своїх вимог доказів, які б свідчили про те, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді ФОП Соловей Т.П. по вул. Стартова, 85 знаходиться саме в тих межах, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 10.03.1983 року№ 88/13;
- рішення Запорізької міської ради від 06.10.2010 року № 104/416 «Про поновлення приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартова, 85 для розташування кіоску з літнім майданчиком» є актом індивідуальної дії, яке вже виконано - укладено договір оренди землі та відповідно правові наслідки прийняття зазначеного рішень вже настали, а тому юридичне значення рішення Запорізької міської ради від 06.10.2010 №104/416 фактично вичерпується його виконанням - укладанням договору оренди землі;
- позивач не довів, що рішення міської ради від 06.10.2010 №104/416 не відповідає вимогам чинного законодавства та безпосередньо його порушує права та інтереси.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, пояснення третьої особи, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 88/13 від 10.03.1983 року були затверджені межі земельної ділянки військової частини НОМЕР_2 площею 1294,7 га в районі станції «Мокра» та доручено головному архітектору міста Шинкареву межі земельної ділянки передати в натурі за актом представнику військової частини НОМЕР_2 .
В подальшому військові формування, які були розміщені на землях та фондах військового містечка № 28 були розформовані, однак земельна ділянка військового містечка залишена на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя (далі КЕВ м. Запоріжжя) згідно даних Головного КЕУ Збройних Сил України та Міноборони України.
Відповідно до наказу Міністра оборони України № 46 від 10.02.1998 року за актом від 18.12.1998 року будівлі та споруди військового містечка № 28 м. Запоріжжя були передані на баланс Державному підприємству Міноборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» на праві повного господарського відання. При цьому земельну ділянку військового містечка залишено на балансі КЕВ м. Запоріжжя.
Згідно наказу Міністра оборони України № 68 від 28.02.2001 року «Про використання фондів аеродромно-технічного комплексу «Мокре», які належать до сфери управління Міністерства оборони України» майно аеродромно-технічного комплексу «Мокре» (місто Запоріжжя) було закріплене за Державним підприємством Міноборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» на праві повного господарського відання.
Разом з тим 10.11.2003 року начальником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя ордена Червоного прапора Південного оперативного командування полковником Реус В.М. голові Запорізької міської ради був направлений лист № 31/1/679 з пропозицією про скасування рішення виконкому Запорізької міської ради від 10.03.1983 року № 88/13 «Про затвердження меж земельної ділянки військової частини НОМЕР_2 в районі станції «Мокра» у зв'язку з розформуванням військової частини та інших організацій Міноборони, розміщених на землях військового містечка № 28, призначення комісії по використанню земельних ділянок минулого аеродрому «Мокра», та на підставі матеріалів роботи комісії доручити управлінню земельних ресурсів міської ради провести підготовку землевпорядної документації для виготовлення державних актів.
В подальшому рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 191/81 від 20.05.2004 року «Про затвердження ТОВ «Аптека № 93» матеріалів інвентаризації земельної ділянки по вул. Військбуд, 22 для розташування аптеки» (п. п. 2 та 7 рішення) вирішено:
- припинити право користування земельною ділянкою площею 1294,7 га (землі громадського призначення), раніше наданої військовій частині НОМЕР_2 рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 10.03.1983 року № 88/13 «Про затвердження меж земельної ділянки військовій частині НОМЕР_2 в районі станції «Мокра» та передати її до земель Запорізької міської ради,
- рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 10.03.1983 року № 88/13 вважати втратившим чинність.
Рішенням Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року «Про поновлення приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартова, 85 для розташування кіоску з літнім майданчиком» та Рішенням Запорізької міської ради шостого скликання п'ятдесятої сесії 10.09.2014 року № 74/120 «Про поновлення приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартова, 85 для розташування кіоску №258 з літнім майданчиком» поновлено Приватному підприємцю Соловей Т.П. договір оренди землі по вул. Стартова, 85 для розташування кіоску з літнім майданчиком.
Позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, Запорізька міська рада перевищила межі наданих повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні земельною ділянкою військового містечка № 28 площею 0.0560 га попри вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. ч. 1, 5 ст. 116, ст. 141, ч. З ст. 142 ЗК України, ст. 317 ЦК України, ст. 137 ГК України, ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.п. 44, 45 Положення, чим спричинив шкоду економічним інтересам держави у виді виведення з власності держави та з постійного користування Міноборони України вказаної земельної ділянки, а тому є незаконним та підлягає скасуванню. При цьому посилається на факти, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/266/15-г від 16.03.2015 року, яким визнано недійсними пункт 2 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.05.2004 року №191/81 “Про затвердження ТОВ “Аптека № 93” матеріалів інвентаризації земельної ділянки по вул. Військбуд, 22 для розташування аптеки” та пункт 7 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.05.2004 року №191/81 “Про затвердження ТОВ “Аптека № 93” матеріалів інвентаризації земельної ділянки по вул. Військбуд, 22 для розташування аптеки”.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:
а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;
б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);
в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).
Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.
Разом з тим, факти встановленні рішенням суду не потребують доказуванню оскільки частина 2 статті 35 ГПК України визначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу .
Так, рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/266/15-г від 16.03.2015 року, яким визнано недійсними пункти 2 та 7 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.05.2004 року №191/81 “Про затвердження ТОВ “Аптека № 93” матеріалів інвентаризації земельної ділянки по вул. Військбуд, 22 для розташування аптеки”.
За змістом мотивувальної частини вказаного рішення суду значиться: «…Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була надана для розміщення військової частини № НОМЕР_3 (військове містечко № 28). Належність спірної земельної ділянки до земель оборони підтверджується в тому числі включенням її до Відомості наявності та використання земельних ділянок, які перебувають на обліку КЕВ м. Запоріжжя станом на 01.04.2004 року за формою 405 та технічним звітом з інвентаризації земель станом на 1993 рік, відповідно до якого спірна земельна ділянка використовується за цільовим призначенням (військове містечко) та знаходиться у користуванні Запорізької КЕЧ.»
Статтею 14 Закону України “Про збройні сили України” № 1934-ХІІ від 06.12.1991 року (в редакції від 26.04.2004 року) визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Матеріали справи свідчать, що на земельній ділянці в районі станції «Мокра» міста Запоріжжя розташовувалося військове містечко № 28.
Згідно з Положенням Про квартирно-експлуатаційну службу та квартирне забезпечення радянської армії та військово-морського флоту», затвердженим наказом Міністра оборони СРСР від 22.02.1977 року № 75, «Порядком вилучення і передачі військового майна Збройних Сил», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002 року військове містечко - це майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його використовування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.
Частинами 1 та 2 ст. 77 ЗК України визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» № 1345-VІ від 27.11.2003 року передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
Відповідно до Закону «Про оборону України» (ст. 9) Кабінет Міністрів України визначає порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок.
В якості обґрунтування належності на балансі позивача земельної ділянки, яку відповідач спірним рішенням надав у користування третій особі позивач надає відомість наявності та використання земельних ділянок за формою 405, згідно з якою станом на 01.01.2017 року на балансі КЕВ м. Запоріжжя на підставі рішення МВК 88/13 від 10.03.83 р. знаходиться земельна ділянка площею 9,4500 га. При цьому місцезнаходженням земельної ділянки зазначено ст. «Мокра», вул. Стартова, 104, вул. Військбуд. (а.с. 9-10). Разом з тим, позивач посилається на акт № 82/83 про те, що здійснено відвід ділянки Запорізькому об'єднаному авіазагону в районі ст. «Мокра» та в/ч 32950. Кордони земельної ділянки закріплений тимчасовими знаками.
Так, рішенням Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року «Про поновлення приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартова, 85 для розташування кіоску з літнім майданчиком» було поновлено приватному підприємцю Соловей Т.П. строком на три роки договір оренди землі (кадастровий номер 2310100000:07:050:0014), площею 0,0560 га (землі комерційного та іншого користування) по вул. Стартовій, 85, для розташування кіоску № 258-ІІІ з літнім майданчиком в межах, раніше затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2003 № 110/70 «Про передачу в оренду Приватному підприємцю Соловей Т.П. земельної ділянки по вул. Стартовій для розташування кіоска з літнім майданчиком» за рахунок земель Запорізької міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, між Запорізькою міською радою, як Орендодавцем, та Приватним підприємцем Соловей Т.П., як Орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 369 від 04.07.2003 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі. Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору Орендодавець. Відповідно до рішення восьмої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 28 від 25.04.03р. та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 110/70 від 27 березня 2003 р. передає, а Орендар приймає в Оренду земельну ділянку, яка знаходиться з адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 85. Умовами пунктів 1.2., 1.3, 1.4 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,0560 га із цільовим призначенням: розташування кіоска № 258-ІІІ з літнім майданчиком, категорія земель: землі комерційного використання.
Відповідно до Договору оренди землі від 23.03.2011 року Запорізька міська рада, як Орендодавець, відповідно до рішення сорок четвертої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року надає, а Приватний підприємець Соловей Т.П., як Орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0560 га для розташування кіоску № 258-ІІІ з літнім майданчиком, яка знаходиться з адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 85. Актом приймання передачі земельної ділянки Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку кадастровий номер № 2310100000:07:050:0014, загальною площею 0,0560 га, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Стартова, 85.
Відповідно до Договору оренди землі від 23.03.2011 року Запорізька міська рада, як Орендодавець, відповідно до рішення сорок четвертої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року надає, а Приватний підприємець Соловей Т.П., як Орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0, 0560 га для розташування кіоску № 258-ІІІ з літнім майданчиком, яка знаходиться з адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 85. Актом приймання передачі земельної ділянки Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку кадастровий номер № 2310100000:07:050:0014, загальною площею 0, 0560 га, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Стартова, 85.
Згідно з Договором оренди землі № 20140700010069 від 17.12.2014 року Запорізька міська рада, як Орендодавець, відповідно до рішення п'ятдесятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 74/120 від 10 вересня 2014 року надає, а Фізична особа-підприємець Соловей Прем Т.П., як Орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0560 га для розташування кіоску № 258-ІІІ з літнім майданчиком, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 85. Пунктом 3 вказаного Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0560 га, кадастровий номер № 2310100000:07:050:0014.
В матеріалах справи міститься технічний паспорт на магазин продовольчих товарів літ. А по вул. Військбуд буд. № 85-Б, який виготовлено станом на 30.08.2016 року, який містить в собі план земельної ділянки по вул. Військ буд № 85-б, характеристику будинку, будівель та споруд за адресою м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. № 85-б, план поверхів будинку літера А вул. Військбуд, буд № 85-б, експлікація приміщень до плану поверхів будівлі літера А вулиця Військбуд, буд. № 85-Б. При цьому відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції торгового павільону під магазин продовольчих товарів зазначено адресу 69000, м. Запоріжжя вул. Військбуд, 85б.
Таким чином докази по справі містять суперечності щодо адреси спірної земельної ділянки. Разом з тим, з наданих до матеріалів справи доказів відсутні можливість встановити що земельна ділянка, яка перебуває в оренді ФОП Соловей Т.П. по вул. Стартова, 85 знаходиться саме в тих межах, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 10.03.1983 року № 88/13.
Безпосередньо в судовому засіданні сторони не змогли пояснити такі суперечності. При цьому судом враховано, що за даними позивача на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя знаходиться земельна ділянка по вул. Стартовій 104, про що зазначено у відомості по формі 405.
Разом з тим, в мотивувальній частини рішення суду у справі № 908/266/15-г зазначено: «…Разом з тим 10.11.2003 року начальником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя ордена Червоного прапора Південного оперативного командування полковником Реус В.М. голові Запорізької міської ради був направлений лист № 31/1/679 з пропозицією про скасування рішення виконкому Запорізької міської ради від 10.03.1983 року № 88/13 “Про затвердження меж земельної ділянки військової частини НОМЕР_2 в районі станції “Мокра” у зв'язку з розформуванням військової частини та інших організацій Міноборони, розміщених на землях військового містечка № 28, призначення комісії по використанню земельних ділянок минулого аеродрому “Мокра”, та на підставі матеріалів роботи комісії доручити управлінню земельних ресурсів міської ради провести підготовку землевпорядної документації для виготовлення державних актів.»ё що приймається судом в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України, як факти, що не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Однак, як вбачається з із спірного рішення Запорізької міської ради спірна земельна ділянка площею 0,0560 га була передана в оренду третій особі відповідно до рішення восьмої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 28 від 25.04.03р. та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 110/70 від 27 березня 2003 р. Тобто раніше ніж лист № 31/1/679 начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя ордена Червоного прапора Південного оперативного командування полковника Реуса В.М. на адресу голови Запорізької міської ради.
При цьому, рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 191/81 від 20.05.2004 року «Про затвердження ТОВ «Аптека № 93» матеріалів інвентаризації земельної ділянки по вул. Військбуд, 22 для розташування аптеки» стосувалося земельної ділянки по вул. Військбуд, 22, тоді я к предметом позову в даній справі є рішення Запорізької міської ради, яке стосується земельної ділянки по вул. Стартовій, 85.
При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального) характеру, державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції, що закріплено у ст. 19 Конституцією України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як вбачається із прохальної частини позову, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати рішення Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року «Про поновлення приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартовій, 85 для розташування кіоску з літнім майданчиком».
Однак, слід зазначити, права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Отже, вимога про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування є тотожною вимозі про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року «Про поновлення приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартовій, 85 для розташування кіоску з літнім майданчиком».
Аналогічний висновок міститься в Інформаційному листі Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” № 01-08/33 від 21.01.2009 року.
Так, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Пунктом 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 “Про деякі питання практики застосування розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин” від 17.05.2011 року (із змінами і доповненнями) визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач не довів суду наявність підстав для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, в т.ч. обставин з яким закон пов'язує визнання їх недійсними а також порушення його прав спірним рішенням. Натомість відповідач довів суду відсутність підстав для визнання спірного рішення органу місцевого самоврядування недійсним.
За такими обставинами, у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року «Про поновлення приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартова, 85 для розташування кіоску з літнім майданчиком» слід відмовити.
Стосовно строку позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.
Нормою ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки позивач не довів суду наявність порушення його права спірним рішенням Запорізької міської ради та у позові відмовлено, тому відсутні підстави для застосування судом приписів ст. ст. 257, 261 ЦК України.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. покладаються на позивача у справі - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.09.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 27, 29, 33, 34, 35, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради № 104/416 від 06.10.2010 року «Про поновлення Приватному підприємцю Соловей Т.П. договору оренди землі по вул. Стартова, 85 для розташування кіоску з літнім майданчиком» відмовити.
2. Витрати із сплати судового збору в сумі 1600,00 грн. покласти на позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя.
Повне рішення складено - 27.09.2017 року
Суддя О.Г.Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.