ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.09.2017Справа №910/10519/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 50000 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Ніколаєв В.В. (представник за довіреністю).
У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 50000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 21.05.2014, у м. Донецьк, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.
Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Hyundai» - ТОВ «ТК «Статус Донбасу» (страхувальник) Договору добровільного страхування наземного транспорту №554/13-Тз/Дн від 29.07.2013, виплатив власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 70000 грн.
Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», позивач, на підставі положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування, в розмірі 50000 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2016 порушено провадження у справі №910/10519/16 та призначено її до розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2016, з метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, призначено судову експертизу у справі №910/10519/16, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.
01.02.2017 до господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №14161/16-54 від 24.01.2017 з повідомленням про неможливість надання висновку, оскільки для проведення судової експертизи експертам не було надано пошкоджений транспортний засіб або детальні кольорові фотографії, що унеможливлює проведення експертизи.
27.07.2017 до через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/10519/16.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/2240 від 01.08.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/10519/16 у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Нечая О.В.
01.08.2017 в результаті проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу №910/10519/16 було передано на розгляд судді Маринченко Я.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2017 прийнято до провадження справу №910/10519/16, провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника в якому підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що позивачем не надано доказів про встановлення судом вини особи, відповідальність якої застрахована у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки довідка ДАЇ не підтвердження факту встановлення вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, відповідач зазначив, що у наданому позивачем звіті автотоварознавчого дослідження не враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.
На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та не обґрунтованими, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.07.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ТОВ «ТК «Статус Донбасу» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №554/13-Тз/Дн, за умовами кого, зокрема застраховано автомобіль НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи відомостей про дорожньо-транспортну пригоду №9389505, 21.05.2014, у місті Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого пошкоджено вказані транспортні засоби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №554/13-Тз/Дн від 09.07.2013, на підставі страхового акту №554/13-Тз/Дн-2 від 22.07.2014, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_2 шляхом перерахування коштів на рахунок страхувальника в розмірі 70000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17178 від 28.07.2014.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_1, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9639070, чинного на момент ДТП (21.05.2014).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Пунктом 36.4. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що без належних та допустимих доказів вини страхувальника відповідача у скоєнні ДТП, на відповідача не може бути покладено обов'язок зі сплати страхового відшкодування.
Матеріали справи не місять доказів вини водія забезпеченого за договором обов'язкового страхування відповідальності у скоєнні ДТП, зокрема постанови суду про притягнення водія забезпеченого транспортного засобу до адміністративної відповідальності.
В той же час, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на постанову про закриття кримінального провадження, як на підтвердження вини страхувальника відповідача, оскільки зазначена постанова не міститься в матеріалах справи.
Крім того, листом №4/6016 від 25.08.2015 Слідчого управління Головного управління МВС України в Донецькій області підтверджується відсутність такої постанови, оскільки у зв'язку із тим, що територія Донецька наразі тимчасово непідконтрольна Україні, витребувати матеріали кримінального провадження із Київського РВ Донецького МУ ГУМВС є неможливим
У свою чергу, відомості про дорожньо-транспортну пригоду, не є належним доказом вини.
Відповідно до п. 1.2 Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №389 від 04.07.2011 довідка про дорожньо-транспортну пригоду - це документ затвердженої цим наказом форми, який містить відповідну інформацію про оформлену за участю працівників Державтоінспекції МВС дорожньо-транспортну пригоду та її учасників.
Такими чином, Довідка про ДТП є попереднім документом, який передається до суду з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування, факту вини водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_2, відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок настання зазначеної ДТП.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин, зокрема доказів щодо підтвердження факту вини особи, зазначеної у відомостях про ДТП.
Відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписаний 02.10.2017
Суддя Я.В. Маринченко