номер провадження справи 12/116/17
20.09.2017 Справа № 908/1554/17
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1554/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
до відповідача: Приватного підприємства «Ільта»
про стягнення 1126803,89грн.
за участю представників:
від позивача - Кулешова Л.В., довіреність № 57 від 06.02.2017 року
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Ільта» про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 591783,02 грн., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за період з січня 2017 року по червень 2017 року в сумі 187009,04 грн., пені за період 10.02.2017 року по 26.07.2017 року в сумі 26994,48 грн., трьох процентів річних за період з 10.02.2017 року по 26.07.2017 року сумі 3161,37 грн. та інфляційних витрат період з 01.02.2017 року по 25.06.2017 року в сумі 14900,02 грн. за договором про постачання електричної енергії № 2701 від 28.03.2016 року та договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року.
31.08.2017 року від позивача через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Приватного підприємства «Ільта» за договором про постачання електричної енергії № 2701 від 28.03.2016 року та договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 621461,90 грн., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за період з січня 2017 року по червень 2017 року в сумі 187009,04 грн., пені за період 10.02.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 40910,20 грн., трьох процентів річних за період з 10.02.2017 року по 31.08.2017 року сумі 4831,24 грн. та інфляційних витрат період з 01.02.2017 року по 25.07.2017 року в сумі 15582,47 грн., штрафних санкцій за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року в сумі 70000,00 грн.
Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Разом з тим, в заяві про збільшення позовних вимог вбачається, що заявник просить суд стягнути з Приватного підприємства «Ільта», штрафні санкції за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року в сумі 70000,00 грн.
Відповідно до положень пунктів 3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), визначено, що, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом.
Так, дослідивши подану заяву позивача в частині вимоги про стягнення з відповідача штрафні санкції за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року, суд дійшов висновку, що вказані санкції складаються із пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат нарахованих на заборгованості, що входить до суми боргу за спожиту активну електричну енергію, за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року. Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію, пені трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення з відповідача:
- заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 621461,90 грн.,
- заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за період з січня 2017 року по червень 2017 року в сумі 187009,04 грн.,
- пені за період 10.02.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 40910,20 грн.,
- трьох процентів річних за період з 10.02.2017 року по 31.08.2017 року сумі 4831,24 грн.
- інфляційних витрат період з 01.02.2017 року по 25.07.2017 року в сумі 15582,47 грн.,
- штрафних санкцій за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року в сумі 70000,00 грн.
Також, безпосередньо в судовому засіданні 31.08.2017 року позивачем надані додаткові докази
18.09.2017 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2017 року підтримав заявлені позовні, з урахуванням збільшень, та наполягав на їх задоволенні. Також надав додаткові докази для долучення до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 20.09.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 28.03.2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», новим найменуванням якого є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», далі Постачальник електричної енергії, та Приватним підприємством «Ільта», далі Споживач, був укладений договір про постачання електричної енергії № 2701, далі Договір.
Договір підписаний сторонами із протоколом розбіжностей №1 від 28.03.2016 року
Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».
Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Згідно з пунктом 7.1 Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником електричної енергії розрахунковим шляхом згідно з вимогами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та ПКЕЕ.
Відповідно підпункту 2.3.4 пункту 2.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».
Умовами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Договору передбачено, що Постачальник електричної енергії має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.
Згідно з пунктом 7.5. Договору розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов додатка №7 «Порядок вивчення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку».
Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», у двох екземплярах, оформлених своєї сторони.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. і більше.
Умовами пункту 1 Додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» передбачено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.
Пунктом 7 Додатка № 4 до Договору передбачено, що у разі перевищення Споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається Постачальником при підпитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну еклектичну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.
Умовами пункту 9 Додатка № 4 до Договору передбачено, що рахунки направляються Постачальником Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника журналі. При направленні рахунка Споживачу нарочним Постачальника Споживач зобов'язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок.
Відповідно до пункту 10 Додатку №4 Договору Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документів ( по місту - 3 дні, по оплаті - 5 днів, по Україні - 7 днів); у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі; при направленні нарочним - дата вручення Споживачу. Рахунки, виставлені Постачальником електричної енергії відповідно до умов договору (для попередньої оплати, планових платежів, остаточного розрахунку, інші), отримує представником Споживача одночасно із підписаними із строни Постачальника електричної енергії «Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» та «Актом звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу» відповідно до умов п. 4 цього додатку. У разі не отримання представником Споживача рахунків для здійснення передбачених умовами Договору платежів, відповідні рахунки направляються Споживачу поштою або нарочним згідно умов цього пункту.
Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію (п. 10 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 «порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»), споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по оплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Пунктом 9.5. Договору сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов'язань. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із стороні не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.
23.01.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», далі Постачальник електричної енергії, та Приватним підприємством «Ільта», далі Споживач, був укладений договір реструктуризації № 63, далі Договір реструктуризації.
Згідно з пунктом 1.1 Договору реструктуризації предметом даного Договору є умови і порядок сплати Споживачем Постачальнику електроенергії згідно договору на постачання електричної енергії від 28.03.2016 року за № 2701, укладеного між Постачальником електричної енергії та Споживачем, далі Основний договір, заборгованості за активну електроенергію в розмірі 504250,47 грн. спожиту в період з квітня 2016 року по грудень 2016 року, за нараховану пеню в розмірі 64191,87 грн. за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року., за нараховані 3% річних в розмірі 6469,93 грн., за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року, за нараховані інфляційні втрати в розмірі 31530,77 грн. за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року. Разом сума заборгованості за вищезазначений період складає 606443,04 грн.
Умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору реструктуризації, Споживач виражає вільне волевиявлення щодо сплати заборгованості в сумі 606443,04 грн. Постачальник електричної енергії надає розстрочку Споживачу в погашенні, а Споживач зобов'язується сплатити борг за активну електроенергію у розмірі 504250,47 грн., самостійно на рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії, зазначеного в Основному договорі, за нараховану пеню, інфляційні втрати, 3% річних в розмірі 102192,57 грн. самостійно на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, зазначеного в розділі 5 даного Договору, відповідно до Графіку погашення заборгованості. Строки виконання зобов'язань встановлюються даним Договором.
Пунктом 1.4 Договору реструктуризації строки позовної давності збільшується за домовленістю сторін та установлюються в 5 (п'ять) років.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору реструктуризації сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань відповідно до умов даного договору та вимог законодавства. У разі несвоєчасного виконання зобов'язання споживачем по даному Договору, останній сплачує Постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,5 % від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 4.1 Договору реструктуризації цей договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення їх печатками та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договорів не в повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії, спожитої за періоди з квітня по грудень 2016 року та з січня по липень 2017 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за вказаний період в сумі 621461,90 грн., яку і намагається стягнути позивач.
Так, на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з постачання активної електричної енергії за період з січня по липень 2017 року, а відповідач спожив активну електричну енергію за вказаний період, що підтверджується підписаними сторонами у справі без зауважень та заперечень актами прийняття-передавання товарної продукції, зокрема:
- актом за січень 2017 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 48021 кВт/ год.;
- актом за лютий 2017 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 48461 кВт/ год.;
- актом за березень 2017 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 27438 кВт/ год.;
- актом за квітень 2017 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 25038 кВт/ год.;
- актом за травень 2017 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 43171 кВт/ год.;
- актом за червень 2017 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 27294 кВт/ год.;
- актом за липень 2017 року, згідно з яким відповідач спожив активну електричну енергію в обсязі 19100 кВт/ год..
На оплату спожитої активної електричної енергії за період з січня по липень 2017 року відповідачу були виписані наступні рахунки на загальну суму 360619,93 грн., зокрема:
- рахунок № 2701/1а від 02.02.2017 року за спожиту електроенергію в січні 2017 року на суму 38116,57 грн.;
- рахунок № 2701/2а від 01.03.2017 року за спожиту електроенергію в лютого 2017 року на суму 29204,99 грн.;
- рахунок № 2701/3а від 04.04.2017 року за спожиту електроенергію в березні 2017 року на суму 58113,68 грн.;
- рахунок № 2701/4а від 30.04.2017 року за спожиту електроенергію в квітні 2017 року на суму 51041,46 грн.;
- рахунок № 2701/5а від 31.05.2017 року за спожиту електроенергію в травні 2017 року на суму 87867,84 грн.;
- рахунок № 2701/6а від 30.06.2017 року за спожиту електроенергію в червні 2017 року на суму 56596,51 грн.;
- рахунок № 2701/7а від 31.07.2017 року за спожиту електроенергію в липні 2017 року на суму 39678,88 грн.
Вищевказані рахунки на оплату спожитої активної електричної енергії були вручені уповноваженим представникам Споживача нарочно 02.02.2017 року, 01.03.2017 року, 04.04.2017 року, 30.04.2017 року, 02.06.2017 року, 04.07.2017 року та 02.08.2017 року, що підтверджується їх підписами на рахунках (а.с. 43-46, 75).
За спожиту активну електроенергію відповідач розрахувався частково, сплативши 89158,03 грн. що підтверджується платіжними дорученнями № 107 від 14.02.2017 року по рахунку № 2701/1а від 02.02.2017 року; № 127 від 15.05.2017 року та № 129 від 17.05.2017 року по рахунку № 2701/4а від 30.04.2017 року (а.с. 95-97).
Одночасно, відповідно до графіку погашення заборгованості за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року відповідач повинен був справи сплати позивачу за спожиту активну електричну енергію за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року:
- до 23.02.2017 року - 50000,00 грн.;
- до 25.03.2017 року - 50000,00 грн.;
- до 25.04..2017 року - 50000,00 грн.;
- до 25.05.2017 року - 50000,00 грн.;
- до 25.07.2017 року - 50000,00 грн.;
- до 25.08.2017 року - 50000,00 грн.
Однак всупереч умов договору реструктуризації, відповідач не здійснював оплати відповідно до графіку, в наслідок чого на час звернення позивача із позовом до суду 28.07.2017 року утворилась заборгованість в сумі 350000,00грн., яка також заявлена позивачем до стягнення.
Таким чином, з врахуванням часткової оплати заборгованість відповідача, заборгованість за спожиту активну електроенергію за періоди з квітня по грудень 2016 року та з січня по липень 2017 року складає 621461,90 грн.
Умовами пункту 7 Додатка №4 до Договору, передбачено, що у разі перевищення споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається Постачальником електричної енергії при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії.
Згідно заяви відповідача від 23.01.2017р року №10 та повідомлення про коригування договірних величин від 26.01.2017 року №007-41/1190 договірна величина відповідача у січні 2017 року складає 30000 кВт.год. Проте, згідно Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за січень 2017 року фактично спожито 48021 кВт.год, що свідчить про перевищення Відповідачем договірної величини за січень 2017 року на 18021 кВт.год.
Відповідно до заяви від 24.02.2017 року №16 та повідомлення про корегування договірних величин від 01.03.2017 року №007-41/3312 договірна величина відповідача у лютому 2017 року складає 35000 кВт.год. Проте, згідно Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за лютий 2017 року фактично спожито 48461 кВт.год, що свідчить про перевищення відповідачем договірної величини за січень 2017 року на 13461 кВт.год.
Додатком №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживача» передачена договірна величина відповідача у березні 2017 року, яка складає 0 кВт.год. Проте, згідно Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за березень 2017 року фактично спожито 27438 кВт.год, що свідчить про перевищення відповідачем договірної величини за березень 2017 року на 27438 кВт.год.
Згідно до додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживача» договірна величина відповідача у травні 2017 року складає 9439 кВт.год. Проте, згідно Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за травень 2017 року фактично спожито 43171 кВт.год, що свідчить про перевищення відповідачем договірної величини за травень 2017 року на 33732 кВт.год.
Відповідно до додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживача» договірна величина відповідача у червні 2017 року складає 12672 кВт.год. Проте, згідно Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за червень 2017 року фактично спожито 27294 кВт.год, що свідчить про перевищення відповідачем договірної величини за червень 2017 року на 14162 кВт.год.
Позивачем у відповідності до умов Договору за перевищення відповідачем договірної величини електроспоживання був виписані рахунки:
- № 2701/1 п від 13.02.2017 року на суму 31763,81 грн.;
- № 2701/2п від 13.02.2017 року на суму 24337,49 грн.;
- № 2701/3п від 11.04.2017 року на суму 48428,07 грн.;
- № 2701/5п від 12.06.2017року на суму 57212,85 грн.;
- № 2701/6п від 13.07.2017 року на суму 25266,82 грн., які були направлені на адресу відповідача 15.02.2017 року, 14.03.2017 року, 12.04.2017 року, 13.06.2017 року, 14.07.2017 року, що підтверджується поштовими реєстрами та чеками поштових відділень (а.с. 50-54).
Таким чином, відповідач суттєво порушив умови Договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за перевищення договірних величин на загальну суму 187009,04 грн.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 10.02.2017 року по 31.08.2017 року, нараховану на заборгованість зі спожитої активної електроенергії за періоди з квітня по грудень 2016 року та з січня по липень 2017 року в сумі 40910,20 грн. на підставі підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Договору та пункту 3.2 Договору реструктуризації. Так, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Договору визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію (п. 10 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 «порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»), споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по оплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати. В свою чергу пунктом 3.2 Договору реструктуризації сторони узгодили, що У разі несвоєчасного виконання зобов'язання споживачем по даному Договору, останній сплачує Постачальнику електричної енергії пеню в розмірі 0,5 % від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 10.02.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 4831,84 грн. та інфляційні витрати за період з 01.02.2017 року по 25.07.2017 року в сумі 12943,47 грн., які нараховані на заборгованість зі спожитої активної електроенергії за періоди з квітня по грудень 2016 року та з січня по липень 2017 року.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає електрична енергія. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - електричної енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - електричної енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач свої договірні зобов'язання з оплати спожитої активної електричної енергії та оплати за перевищення договірних величин у строк, передбачений умовами договору, не виконав.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, зокрема наявність боргу з боку відповідача за спожиту активну електричну енергію в сумі 621461,90 грн., з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати боргу, та за перевищення договірних величин на суму 187009,04 грн., що підтверджується рахунками на оплату спожитої активної електроенергії та перевищення договірних величин електроспоживання, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач докази сплати заборгованості на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення з Приватного підприємства«Ільта» боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 621461,90 грн. та за перевищення договірних величин на суму 187009,04 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати спожитої активної електроенергії за договором з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проте, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки, у тому числі при визначенні початку періоду нарахування пені за рахунком № 27.01/2а від 01.03.2017 року в операційні дні включено 08.03.2017 року, який є вихідним, та не враховано приписи ч.6 ст. 232 ГК України. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми «Законодавство».
Пеня розрахована судом наступним чином:
- за рахунком № 2701/2а від 01.03.2017 року за період з 11.03.2017 року по 31.08.2017 року (174 дня прострочення) від суми 29204,99 грн. пеня складає 3593,41 грн.;
- за рахунком № 2701/3а від 04.04.2017 року за період з 12.04.2017 року по 31.08.2017 року (142 дня прострочення) від суми 58113,68 грн. пеня складає 3900,78 грн.;
- за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року за період з 24.02.2017 року по 24.08.2017 року (182 дня прострочення) від суми 50000,00 грн. пеня складає 6487,67 грн.;
- за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року за період з 26.03.2017 року по 31.08.2017 року (159 днів прострочення) від суми 50000,00 грн. пеня складає 5576,71 грн.;
- за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року за період з 26.04.2017 року по 31.08.2017 року (128 днів прострочення) від суми 50000,00 грн. пеня складає 4423,29 грн.;
- за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року за період з 26.05.2017 року по 31.08.2017 року (98 днів прострочення) від суми 50000,00 грн. пеня складає 3356,16 грн.;
- за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року за період з 26.06.2017 року по 31.08.2017 року (67 днів прострочення) від суми 50000,00 грн. пеня складає 2294,52 грн.;
- за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року за період з 26.07.2017 року по 31.08.2017 року (37 днів прострочення) від суми 50000,00 грн. пеня складає 1267,12 грн.;
- за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року за період з 26.08.2017 року по 31.08.2017 року (6 днів прострочення) від суми 50000,00 грн. пеня складає 205,48 грн.
Розрахунок пені за рахунками № 2701/1а від 02.02.2017 року, № 2701/4а від 30.04.2017 року, № 2701/5а від 31.05.2017 року, № 2701/6а від 30.06.2017 року, № 2701/7а від 02.08.2017 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 40628,31 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення з Приватного підприємства«Ільта» пені підлягають задоволенню частково в сумі 40628,31 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 10.02.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 4831,84 грн. та інфляційні витрати за період з 01.02.2017 року по 25.07.2017 року в сумі 12943,47 грн., які нараховані на заборгованість зі спожитої активної електроенергії за періоди з квітня по грудень 2016 року та з січня по липень 2017 року.
Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних на заборгованість за рахунком № 2701/2а від 01.03.2017 року. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми «Законодавство» за вказаним рахунком відповідно три процента річних за період з 11.03.2017 року по 31.08.2017 року від суми 29204,99 грн. складає 417,67 грн.;
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення з Приватного підприємства «Ільта» трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 4828,84 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.
Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Законодавство» за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року за період з 24.02.2017 року по 25.03.2017 року від суми 50000,00 грн. складає 900,00 грн.
Розрахунок інфляційних витрат за рахунками № 2701/2а від 01.03.2017 року, № 2701/3а від 04.04.2017 року, № 2701/5а від 31.05.2017 року, за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року за періоди з 26.03.2017 року по 25.04.2017 року, з 26.04.2017 року по 25.05.2017 року, з 26.05.2017 року по 25.06.2017 року, з 26.06.2017 року по 25.07.2017 року, здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
За рахунками № 2701/а від 02.02.2017 року, № 2701/4а від 30.04.2017 року нарахування інфляційних витрат на вказані у розрахунку позивача періоди, відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, не здійснюються.
Так, з врахуванням викладеного, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 12943,47 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення з Приватного підприємства «Ільта» інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 12943,47 грн.
Крім того позивачем заявлені до стягнення з Приватного підприємства «Ільта» штрафні санкції (пеня, три процента річних, інфляційних витрат) в сумі 70000,00грн. за період з квітня 206 року по грудень 2016 року, які відповідач зобов'язаний сплати за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року відповідно до затвердженого графіку, а саме:
- до 23.02.2017 року - пеню в сумі 6400,00 грн., інфляційні витрати в сумі 3000,00 грн. та три процента річних в сумі 600,00 грн.;
- до 25.03.2017 року - пеню в сумі 6400,00 грн., інфляційні витрати в сумі 3000,00 грн. та три процента річних в сумі 600,00 грн.;
- до 25.04..2017 року - пеню в сумі 6400,00 грн., інфляційні витрати в сумі 3000,00 грн. та три процента річних в сумі 600,00 грн.;
- до 25.05.2017 року - пеню в сумі 6400,00 грн., інфляційні витрати в сумі 3000,00 грн. та три процента річних в сумі 600,00 грн.;
- до 25.07.2017 року - пеню в сумі 6400,00 грн., інфляційні витрати в сумі 3000,00 грн. та три процента річних в сумі 600,00 грн.;
- до 25.08.2017 року - пеню в сумі 6400,00 грн., інфляційні витрати в сумі 3000,00 грн. та три процента річних в сумі 600,00 грн.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вже зазначалося, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Докази сплати відповідачем пені, трьох процентів річних, інфляційних витрат за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надані.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення з Приватного підприємства «Ільта» штрафних санкцій за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року підлягають задоволенню в сумі 70000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 20.09.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 625, 629, 638, 639, 655, 714 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 1 ст. 35, 43, 44, 49, 75, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Приватного підприємства «Ільта» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Ільта», 69014, м. Запоріжжя, вул. Краснова, 10, код ЄДРПОУ 25217284, на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, поштова адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926, заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 621461 (шістсот двадцять одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 90 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 187009 (сто вісімдесят сім тисяч дев'ять) грн. 04 коп., пеню в сумі 40628 (сорок тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 31 коп., три проценти річних в сумі 4828 (чотири тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 84 коп., інфляційні втрати в сумі 12943 (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 47 коп., штрафні санкції за договором реструктуризації № 63 від 23.01.2017 року в сумі 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 14053 (чотирнадцять тисяч п'ятдесят три) грн. 07 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Приватного підприємства «Ільта» щодо стягнення пені в сумі 281,89 грн. відмовити.
4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Приватного підприємства «Ільта» щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 2,40 грн. відмовити.
5. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Приватного підприємства «Ільта» щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 2639,00 грн. відмовити.
Повне рішення складено - 25.09.2017 року
Суддя О.Г.Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.