61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
03.10.2017 Справа № 905/1123/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
розглянувши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ №02.2.3-591 від 31.08.2017
на дії Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Донецька область, м.Костянтинівка
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Костянтинівка
про стягнення заборгованості у розмірі 84375,14 грн.
За участю представників сторін:
від позивача (скаржника): Вергелес І.В. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
від ДВС: не з'явився.
05.09.2017 на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга №02.2.3-591 від 31.08.2017 Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ, відповідно до якої скаржник просить:
- визнати дії посадових осіб Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в частині повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - незаконними.
- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання головного державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - Рудаченко І.Г. від 18.08.2017;
- зобов'язати Костянтинівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняти до виконання наказ по справі №905/1123/17 та відкрити виконавче провадження.
В обґрунтування скарги Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", м. Київ посилається на те, що головним державним виконавцем Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області неправомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутня дата народження боржника.
Ухвалою від 06.09.2017 скаргу №02.2.3-591 від 31.08.2017 Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ було призначено до розгляду.
Розпорядження керівника апарату від 14.09.2017 № 01-02/1044, у зв'язку із відставкою судді ОСОБА_2, призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/1123/17. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2017 по справі №905/1123/17 визначено головуючою суддею Г.Є. Курило.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, пояснень по суті скарги не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду на адресу, зазначену в реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Через канцелярію суду 18.09.2017 від Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшли заперечення від 13.09.2017 №14.17-5/26727 на скаргу. В запереченні Костянтинівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зазначає, що підприємцем є фізична особа - громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статуту фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває нової ознаки «підприємець». По-друге стягувач перерахував авансовий внесок на раніше діючий рахунок, який станом на 18.08.2017 вже не діяв. Крім того, від Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшло клопотання про розгляд скарги без присутності його представників. Суд задовольняє означене клопотання.
Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також беручи до уваги те, що всіх учасників процесу повідомлено про дату, час і місце розгляду справи належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд скарги за наявними в справі матеріалами.
Розгляд скарги відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши вказану скаргу, господарським судом встановлено наступне:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.06.2017 по справі №905/1123/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Костянтинівка про стягнення заборгованості у розмірі 84375,14 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 20293,61 грн., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 27266,93 грн., заборгованість зі сплати 3% річних у розмірі 100,41 грн., заборгованість зі сплати пені у розмірі 36714,19 грн. - задоволені частково.
30.06.2017 господарським судом виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2017 по справі №905/1123/17.
Повідомленням від 18.08.2017 головний державний виконавець Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повернутий виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно вхідному штампу на супровідному листі до повідомленні банк його отримав 30.08.2017 вх.№18989. В даному повідомленні зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутня дата народження боржника. Також повідомлено, що авансовий внесок на рахунок МР ВДВС не надходив.
Однак, скаржник з даним повідомленням від 18.08.2017 не погоджується та вважає дії головного державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області протиправними, безпідставними та не обґрунтованими, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду з відповідною скаргою.
Дослідивши матеріали скарги і матеріали виконавчого провадження в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Стаття 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначному законом порядку.
Як передбачено ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження", як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 набрав чинності 05.10.2016.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження - сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами.
Виконавче провадження, згідно ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", здійснюється, зокрема, з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Приписами ст. 18 Закону унормовано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Вимоги до виконавчого документа містяться у ст.4 вказаного Закону.
Так, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено випадки, коли виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.
Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання стало те, що в наказі господарського суду Донецької області у справі № 905/1123/17 не зазначено дату народження боржника.
Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Як передбачено статтею 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Поняття юридичної особи викладене у статті 80 зазначеного Кодексу, зокрема, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
В свою чергу, відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Як зазначено в роз'ясненні Міністерства юстиції України «Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства» від 14.01.2011, правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб - комерційних організацій. В господарському законодавстві «юридична особа» та «фізична особа - підприємець» охоплюються спільним поняттям «суб'єкт господарювання». Фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. На підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 58 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, зазначеному законом.
Таким чином, законодавством визначено відмінність між поняттям "фізична особа" та "фізична особа-підприємець".
Наведене відповідає припису ст.128 ГК України, згідно з якою одним з учасників господарських відносин визнається громадянин України за умови його державної реєстрації як підприємця без створення юридичної особи.
Тобто, фізична особа з моменту реєстрації як фізична особа-підприємець в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", набуває особливого статусу - статусу суб'єкта господарювання та може здійснювати господарську діяльність.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України до боржника, який є фізичною особою - підприємцем мають бути застосовані положення про юридичну особу, а отже зазначати дату його народження є недоречним.
Отже, в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги щодо зазначення дати народження боржника стосуються виключно фізичної особи.
Згідно з наказом господарського суду Донецької області від 30.06.2017, виданим на примусове виконання рішення суду у справі № 905/1123/17, боржником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, а не фізична особа ОСОБА_1, як вказано у повідомленні державного виконавця від 18.08.2017.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Тому, у наказі господарського суду Донецької області №905/1123/17 від 30.06.2017 по відношенню до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як до особи, статус якої прирівнено до юридичної особи, зазначені прізвище, власне ім'я та по-батькові боржника, його адреса, ідентифікаційний код, що передбачено та відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий документ у справі №905/1123/17 містить всі необхідні реквізити, передбачені вимогами статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а також необхідні відомості, які ідентифікують боржника, як суб'єкта господарювання.
Щодо заперечень органу ДВС про перерахування стягувачем авансового внеску на рахунок, який станом на 18.08.2017 вже не діяв, суд зазначає, що стягувачем оплачено авансовий внесок у розмірі відповідно до чинного законодавства 31.07.2017, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №4621297 (#1653503401) від 31 липня 2017 р., тобто сплату авансового внеску здійснено стягувачем до зазначеної органом ДВС дати (18.08.2017), доказів повернення авансового внеску у зв'язку з невірним зазначенням рахунку стягувачем в платіжному дорученні виконавчою службою суду не надано.
Інші заперечення відділу ДВС відносно поданої позивачем (стягувачем) скарги не спростовують викладене, а отже судом не беруться до уваги.
Як зазначено в п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи приписи ГПК України, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.
З огляду на наведене вище, зважаючи на те, що боржник у справі, за результатами розгляду якої господарським судом Донецької області було видано 30.06.2017 наказ про примусове виконання рішення у №905/1123/17, наділений особливим статусом суб'єкта господарювання та виступає в якості фізичної особи - підприємця, а не в якості фізичної особи - громадянина, суд вважає, що повідомлення державного виконавця від 18.08.2017 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання оформлено державним виконавцем всупереч норм Закону України "Про виконавче провадження" та порушує права стягувача щодо обов'язковості виконання рішень, тобто дії державного виконавця є незаконними.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення вимог скаржника.
На підставі Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ №02.2.3-591 від 31.08.2017 на дії Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Донецька область, м. Костянтинівка задовольнити.
Визнати незаконними дії Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в частині повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.08.2017.
Зобов'язати Костянтинівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняти до виконання наказ по справі №905/1123/17 та відкрити виконавче провадження.
Ухвала господарського суду набирає чинності в день її винесення судом.
Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у порядку, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України через господарський суд Донецької області.
Суддя Г.Є. Курило