ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2017Справа №910/12154/17
За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу
до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодом"
про розірвання договору, повернення 70 949,02 грн. та відшкодування 105 037,20 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача Новиков С.Ю. (довіреність від 17.07.2017)
Від відповідача не з"явився
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про розірвання договору, повернення 70 949,02 грн. та відшкодування 105 037,20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі №910/12154/17 та призначено до розгляду на 10.08.2017.
В судове засідання 10.08.2017 прибув представник позивача та через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів на вимогу ухвали суду.
Відповідач представників в судове засідання 10.08.2017 представників не направив, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розгляд справи відкладено на 28.09.2017.
В судове засідання 28.09.2017 прибув представник позивача та через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів на вимогу ухвали суду.
Відповідач в судове засідання 28.09.2017 представників вдруге не направив, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте ухвала суду не була отримана відповідачем та повернулась до суду з наступної причини: "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
19.12.2014 між ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОВІТРЯНОГО РУХУ УКРАЇНИ, (Дніпропетровським РСП Украероруху)(далі позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Теплодом»(далі відповідач, підрядник) був укладений Договір №1219201401(далі договір) де Підрядник зобов'язується виконати роботи з реконструкції навісу інженерного корпусу на території Центру КПР під приміщення служби спецтранспорту.
Відповідно до п.2.2. Договору, загальний строк виконання робіт 150 календарних днів з дати отримання Підрядником попередньої оплати, з правом дострокового виконання. Відповідно до п.4.2. Договору ціна Договору становить 819 042,01 грн. (Вісімсот дев'ятнадцять тисяч сорок дві гривні 01 коп.), в т.ч. 20% ПДВ 136 507,00грн. (Сто тридцять шість тисяч п'ятсот сім гривень 00 коп.).
Відповідно до п.5.2. Договору, Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30 % від Ціни Договору не пізніше 20 робочих днів з дати одержання від Підрядника рахунку-фактури, оформленого належним чином, після набуття чинності Договору.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 20 травня 2015р. в п.2.2. Договору були внесені зміни :
« 2.2. Строк виконання Робіт - до 29 грудня 2015року з правом дострокового
виконання.»
Відповідно до Додаткової угоди №2 від 02 листопада 2015р. в п.2.2. , 4.2. Договору були внесені зміни:
« 2.2. Строки виконання Робіт - до 31 березня 2016 року згідно календарного графіку Додаток № 2 з правом дострокового виконання.»
« 4.2. Ціна Договору становить 1 369 570,30 грн. (Один мільйон триста шістдесят дев 'ять тисяч п 'ятсот сімдесят гривень 30 коп.), в т. ч. 20% ПДВ 228 261,72 грн. (Двісті двадцять вісім тисяч двісті шістдесят одна гривня 72 коп.). »
Відповідно до Додаткової угоди №3 від 30.03.2016 в п.2.2. Договору були внесені зміни:
« 2.2. Строк виконання Робіт - до 01 червня 2016 року з правом дострокового виконання.»
На підставі п.5.2. Договору та Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), а саме:
- Акт №1 виконаних будівельних робіт за липень 2015 р. на вартість 97642,19 грн.;
- Акт №2 виконаних будівельних робіт за липень 2015 р. на вартість 206631,16 грн.;
- Акт №3 виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 р. на вартість 234788,88 грн.;
- Акт №4 виконаних будівельних робіт за листопад 2015 р. на вартість 241513,27 грн.;
- Акт №5 виконаних будівельних робіт за листопад 2015 р. на вартість 38466,51 грн.;
- Акт №6 виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. на вартість 72013,63 грн.
- Акт №7 виконаних будівельних робіт за лютий 2016 р. на вартість 80150,27 грн.
Відповідно до рахунків :
- №632 від 22 грудня 2014р. на суму 244 459,60 грн.
- №633 від 15 квітня 2015р. на суму 63467,42 грн.
- №3 від 29 липня 2015р. на суму 134310,25 грн.
- №655 від 27 жовтня 2015р. на суму 152612,77 грн.
- №879 від 11 листопада 2015р. на суму 156983,63 грн.
- №600 від 01 грудня 2015р. на суму 25003,24 грн.
- №630 від 10 грудня 2015р. на суму 46808,86 грн.
- №631 від 25 грудня 2015р. на суму 165158,48 грн.
- №б/н від 04 березня 2016р. на суму 52097,68 грн.
Було оплачено платіжними дорученнями:
- від 26.12.2014р. №8955-245712,60 грн.
- від 07.09.2015р. №2963 - 63467,42 грн.
- від 07.09.2015р. №2964 - 134310,25 грн.
- від 04.11.2015р. №3745 - 152612,77 грн.
- від 13.11.2015р. №3932 - 156983,63 грн.
- від 04.12.2015р. №4150 - 25003,24 грн.
- від 21.12.2015р. №4405 - 46808,86 грн.
- від 28.12.2015р. №4531 - 165158,48 грн.
- від 15.03.2016р. №812 - 52097,68 грн.
Всього оплачено - 1042154,93 грн.
Прийнята вартість виконаних робіт (акти №1-7) - 971 205,91 грн.
Дебетове сальдо - на 31.05.2016 - 70 949,02 грн.
Не виконано робіт станом на 01.06.2016 на суму - 398 364,39 грн.
Строк виконання робіт - 01.06.2016.
Судом встановлено, що на день розгляду справи роботи не виконані, працівники відповідача на об'єкті робіт не з'являються.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо виконання всього обсягу передоплачених позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього основного боргу в розмірі 70 949,02 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визнаному судом обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Що стосується позовних вимог позивача про розірвання договору, то суд зазначає, що відповідно до Додаткової угоди №3 від 30.03.2016 в п.2.2. Договору були внесені зміни, а саме: Строк виконання Робіт - до 01 червня 2016 року з правом дострокового виконання.
Суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов вказаного договору, у зв'язку з чим він підлягає розірванню.
Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1. ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Згідно із ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3).
Згідно із ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, припинення правовідношення.
Згідно з ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Фактичні обставини справи свідчать про наявність істотної зміни обставин, які відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України є достатньою підставою для розірвання договору за рішенням суду.
Позивач вважає, що відповідач порушив істотну умову договору, а саме - в порушення п. 2.2. договору - у строк до 01.06.2016 не виконав всі взяті на себе зобов'язання за договором.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено існування передбачених законом, та, зокрема ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання спірного договору, і тому заявлені позовні вимоги про розірвання договору № 1219201401 від 19.12.2014 є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки, що складаються з різниці між фактичним об'ємом виконаних робіт і об'ємом робіт вказаних в актах виконаних робіт в сумі 105 037,20 грн.
За приписами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.
Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає відшкодування збитків учасником господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування.
Відповідно до положень цієї статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків (їх документально підтвердженого розміру), протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.
Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.
Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками) зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Саме на позивача покладено обов'язок доведення належними та допустимими доказами підстав для застосування такої міри відповідальності як застосування збитків.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118.
Позивач не заперечує факт часткового виконання відповідачем передбачених договором робіт та їх прийняття і оплату позивачем у встановленому договором порядку на загальну суму 971 205,91 грн.
Відтак, останнім не доведено належними та допустимими доказами протиправність поведінки відповідача, наявність його вини та збитків на суму 105 037,20 грн., що є обов'язковими умовами настання такого виду відповідальності, а отже у суду немає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Аналізуючи умови договору, суд зазначає, що вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в договорі та вказана у кошторисній документації до нього. Позивач без заперечень прийняв роботи на загальну суму 971 205,91 грн.
Враховуючи належне та повне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині виконання робіт на суму 971 205,91 грн., що об'єктивно підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт та імперативність положень частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, посилання позивача на експертний висновок як на підставу для стягнення збитків за вже виконані, прийняті без заперечень і оплачені роботи є необгрунтованими.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази невідповідності якості виконаних відповідачем робіт за договором, всі акти виконаних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 971 205,91 грн. підписані з боку замовника робіт без будь-яких заперечень чи застережень, підписи повноважних осіб скріплено печатками юридичних осіб, отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 105 037,20 грн., сплачених позивачем за виконані роботи та відмову у задоволенні позову у цій частині у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу задовольнити частково.
2. Розірвати Договір №1219201401 від 19.12.2014, укладений між ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОВІТРЯНОГО РУХУ УКРАЇНИ(Дніпропетровським РСП Украероруху) та товариством з обмеженою відповідальністю «Теплодом».
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодом" (вул.Івана Кудрі, буд.5, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 34188630) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України(Аеропорт, м.Бориспіль, Київська обл., 08307, код ЄДРПОУ 19477064) в особі Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу(49042, м. Дніпро-42, Аеропорт ЦА, ідентифікаційний код 25533424) суму попередньої оплати в розмірі 70 949(сімдесят тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 02 коп. та 2 664(дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 37 коп. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
7. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 04.10.2017