номер провадження справи 12/94/17
25.09.2017 Справа № 908/1423/17
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1423/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Векстор»
про стягнення 385501,01 грн. штрафних санкцій
за участю представників:
від позивача - Качур С.А., довіреність від 03.03.2017 року
від відповідача - не з'явився
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 року за клопотанням позивача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векстор» з позовними вимогами про стягнення пені в сумі 2552,99 та штрафу в сумі 382948,02 грн. за невиконання зобов'язань за договором поставки № ЦЗВ-01-00616-01 від 18.04.2016 року.
Представник позивача в судовому засіданні 25.09.2017 року підтримав позовні вимоги, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 25.09.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
На адресу суду від відповідача надійшли повідомлення пошти з позначками «за закінченням терміну зберігання». Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
З інформації, отриманої з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України http://usr.minjust.gov.ua станом на 07.07.2017 року, 11.09.2017 року вбачається, що місце знаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.
Неприбуття у судове засідання представників вдповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України), оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 18.04.2016 року між Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Векстор», далі Постачальник, був укладений договір поставки № ЦЗВ-01-00616-01, далі Договір.
До вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 04.07.2016 року та № 2 від 30.12.2016 року.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в договорі.
Згідно пункту 1.2 найменування продукції: частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом (запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10). У пункті 1.3 договору вказано виробників продукції.
Умовами пункту 4.1 Договору сторони визначили, що ціна визначається даним договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до…) пункт призначення склад матеріальних ресурсів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до договору. Ціна продукції узгоджена у специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори передбачені чинним законодавством, транспортні витрати Постачальника згідно п. 5.1.
Підпунктом 4.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2016 року) визначено, що загальна сума договору складає 12839307,00 грн., крім того ПДВ 20% - 2567861,40 грн., що разом становить 15407168,40 грн.
Відповідно до пункту 5.1. Договору Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до…) пункт призначення - склад матеріальних ресурсів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укразіниця», Київська область, Фастів, вул. Шевченко, 48 (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2010 року).
Згідно пункту 5.2 Договору поставка проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник. Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу Постачальник повинен протягом доби направити Замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 40 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Умовами пункту 5.3 Договору сторони визначили, датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником на складі матеріальних ресурсів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», Київська область, м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або Актом прийому-передачі.
Пунктами 6.1, 6.2 Договору сторони узгодили, що оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться Замовником протягом 40 календарного дня після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2 та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України. Датою оплати вважається дата відправлення коштів Замовником за банківськими реквізитами Постачальника.
Відповідно пункту 10.1 Договору за порушення термінів постачання Постачальник оплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 даного договору, а за прострочення понад 30 днів календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань до поставити.
Продукцію, якщо про інше його не попередив письмово Замовник.
Згідно з пунктом 11.2 Договору при вирішенні суперечок, додержання досудового врегулювання спору обов'язково.
Умовами пункту 13.7 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2016 року) сторони узгодили, що термін його дії встановлюється з моменту підписання до 31.03.2017 року, а в разі наявності потреби Замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.
Відповідно до Специфікацій № 1 та № 2 до Договору сторони узгодили найменування продукції, її кількість та ціну. Вартість продукції за специфікацією № 1 складає 12854181,60 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2142363,60 грн.; за специфікацією № 2 - 2552986,80грн., в тому числі ПДВ 425497,80 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов п. 5.2 Договору позивач направив на адресу відповідача рознарядку від 20.02.2017 року № ЦЗВ-20/769 про готовність прийняти протягом лютого - березня 2017 року партію запасних частин до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10 на загальну суму 2552986,80 грн. з ПДВ. В підтвердження направлення відповідачу (на адресу зазначену в договорі) рознарядки позивачем надано копію чеку № 3502 від 21.02.2017, опису вкладення у цінний лист від 21.02.2017 року та список згрупованих поштових відправлень (а.с. 24-27).
Враховуючи приписи до п.5.2 Договору, кінцевим строком поставки продукції за рознарядкою від 20.02.2017 року № ЦЗВ-20/769 є 01.04.2017 року.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив поставку продукції, у зв'язку із чим відповідно до пункту 10.1 Договору позивачем нараховані пеня у сумі 2552,99 грн. та штраф в сумі 382948,02 грн., які він і намагається стягнути.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Матеріали справи свідчать, що сторони за Договором узгодили найменування продукції, одиницю виміру, кількість на ціну, умови та порядок поставки та порядок розрахунків.
Так, відповідно до умов пункту 5.2 Договору позивачем підписана та надіслана на адресу відповідача рознарядка № ЦЗВ-20/769 від 20.02.2017 року, яка є дозволом на поставку та є підтвердженням готовності позивача до прийому продукції.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно умов Договору відповідач повинен був поставити продукцію протягом 40 календарних днів з дати письмової рознарядки позивачем, тобто до 01.04.2017 року включно. Відповідачем допущено прострочення термінів поставки протягом
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.06.2017 року № ЦЗВ-20/2246, про перерахування штрафних санкцій в розмірі 385501,01 грн. за порушення умов договору щодо поставки продукції за рознарядкою № ЦЗВ-20/769 від 20.02.2017 року. Факт надсилання претензії підтверджується фіскальним чеком № 7939 від 06.06.2017 року та описом вкладення від 06.06.2017 року (а.с 28-32).
Позивач у позові зазначає, що відповідь на вказану претензію відповідачем не надано.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 631 ЦК України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо поставки продукції до відповідно до умов договору поставки № ЦЗВ-01-00616-01 від 18.04.2016 року. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
Відповідно до ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони у справі скористались своїм правом та вільно визначили умови договору в тому числі відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань за договором. Договір є чинним, умови щодо відповідальності сторін не змінювались.
Так, пунктом 10.1 Договору за порушення термінів постачання Постачальник оплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 даного договору, а за прострочення понад 30 днів календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити
Як вбачається з умов договору, сторони узгодили два різних види відповідальності, які застосовуються за різних підстав порушення умов договору.
Суд зазначає, що сторони, хоча і визначили відповідальність «пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої продукції», однак фактично дана відповідальність не є пенею, а є неустойкою, оскільки, пеня - це вид неустойки, який обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Отже, в даному випадку сторони в договорі встановили, що відповідальність за порушення умов договору обчислюється у відсотках від невиконаного зобов'язання, але не за кожен день, а як разова грошова сума у відсотках від невиконаного зобов'язання.
Крім того, сторони погодили, що за прострочення поставки понад 30 днів наступає обов'язок постачальника додатково сплати штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. Тобто за інших підстав (а саме, прострочення поставки понад 30 днів) наступає інший вид відповідальності - штраф та в іншому розмірі.
Таким чином, сторони в договорі визначили різні підстави застосування різної відповідальності:
- прострочення поставки до 40 днів - неустойка 0,1% від суми непоставленої продукції;
- прострочення поставки понад 30 днів - штраф 15% від суми непоставленої продукції.
Розрахунок заявлених до стягнення неустойки в сумі 2552,99 та штрафу в сумі 382948,02 грн. є арифметично вірним, відповідає умовам договору та обставинам справи.
За такими обставинами, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векстор» про стягнення неустойки в сумі 2552,99 грн. та штрафу в сумі 382948,02 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Векстор», відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.09.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 181, 193, 230, 231, 265, 266 ГК України, ст. ст. 6, 530, 549, 599, 610, 611, 629, 631, 633, 638, 639, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векстор» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Векстор», 69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63, код ЄДРПОУ 38826370, на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва», 03049, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 40081347, неустойки в сумі 2552 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят два) грн. 99 коп., штрафу в сумі 382948 (триста вісімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 02 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 5782 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят два) грн. 52 коп., видавши наказ.
Повне рішення складено - 27.09.2017 року
Суддя О.Г.Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.