03.10.2017 Справа № 904/8045/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ СЕРВІС", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕРОВА ФАБРИКА", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 270 766,20 грн.за договором поставки
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: Бондар К.П. - дов. № 130917/1 від 13.09.2017
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ СЕРВІС" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" суму основного боргу у розмірі 235 318,23 грн., інфляційні втрати - 10 600,54 грн., пеню - 25 658,73 грн., 3% річних - 2 983,32 грн. за договором на поставки № 030914/1 від 03.09.2014.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.
Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Поштові відправлення на адресу відповідача з ухвалою суду від 07.09.2017 та 18.09.2017, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.
При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, яке містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, а також виготовлялась копія реєстру поштових відправлень суду, які долучені до матеріалів справи.
Так, ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 07.09.2017, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту "Укрпошта". Крім того, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017, відповідач отримав 03.10.2017, що також підтверджується роздруківка з офіційного сайту "Укрпошта", яка наявна в матеріалах справи.
Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та неотримана ним внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 18.09.2017 розгляду справи відкладався на 03.10.2017.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.
В судовому засіданні 03.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,-
03.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ СЕРВІС" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАПЕРОВА ФАБРИКА» (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 030914/1(далі - Договір). У відповідності за цим договором поставки постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, в порядку та а умовах, визначених у цьому договорі відповідно до умов міжнародних офіційних прав тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати - «Інкотермс-2010» (у редакції 2010 року), що застосовуються з врахуванням особливостей встановлених, чинним господарським законодавством України (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору предметом поставки за цим договором є хімічні продукти, що використовуються при паперовому виробництві, визначені за своїми родовими та індивідуальними ознаками згідно з діючими стандартами, технічними умовами, документацією до зразків (еталонів), прейскурантами чи товарознавчими довідками.
Ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами у додатках до цього договору (п. 3.1. Договору).
Право власності на товар переходить до покупця з моменту оформлення товаросупровідних документів та приймання товару на складі постачальника (п. 5.1. Договору).
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку наступним чином: оплата поставленого товару банківським переказом на поточний розрахунковий рахунок постачальника у його банк протягом 30 календарних днів, обчислюваних з календарної дати оформлення постачальником товаросупровідних документів за умови, що загальна заборгованість покупця з урахуванням поточної поставки складає 500 000,00 грн. Якщо загальна заборгованість покупця з урахуванням поточної поставки складає більше 500 000,00 грн., покупець зобов'язаний провести розрахунок за раніше отриманий товар до 500 000,00 грн., не залежно від календарної дати отримання товару (п. 7.1., пп. 7.1.1. Договору).
Цей договір вважається укладеним і набуває юридичної сили з дня підписання його тексту у формі документу кожною зі сторін та скріплення цього документу печатками сторін (п. 12.1. Договору).
Цей договір є чинним з дня його підписання до 31.12.2015 року або до дня повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.2. Договору).
Як зазначив Позивач, на виконання умов договору ним поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 1 577 147,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 41-52).
Свої зобов'язання відповідач виконав частково оплативши та частково повернувши товар на суму 993 784,17грн., на підставі чого станом на 01.05.2017, у відповідача виникла заборгованість у сумі 583 362,83 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою оплатити суму боргу (а.с. 53). Відповідачем претензія отримана 12.05.2017, що підтверджується поштовим повідомленням № 4909803598056 (а.с. 54).
Відповідачем в період з 15.05.2017 по 16.06.2017 повернуто позивачеві поставлений товар на суму 348 044,60 грн., на підставі чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 235 318,23 грн.
Отже, станом на час звернення позивача до господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 235 318,23 грн.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню - 25 658,73 грн., 3% річних - 2 983,32 грн., інфляційних втрат - 10 600,54 грн.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 235 318,23 грн. підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 25 658,73 грн., 3 % річних - 2 983,32 грн. за період з 26.02.2017 по 18.08.2017 та інфляційні втрати - 10 600,54 грн. за період з березня 2017 року по липень 2017 року.
Відповідно до п.10.1. Договору сторона, яка порушила свої зобов'язання за цим договором або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинна відшкодувати завдані цим збитки іншій стороні, права або законні інтереси якої порушено, відповідно до правил і порядку, встановлених чинним господарським законодавством України та умовами цього договору.
Пунктом 10.3. Договору встановлено, що покупець сплачує постачальнику штрафні санкції - неустойку у виді пені, за порушення грошових зобов'язань, встановлених п. 7.1. цього договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день затримки платежу.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що сума пені, що підлягає до стягнення за період з 26.02.2017 по 18.08.2017 становить 25 658,73 грн.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, судом встановлено, що 3 % річних за період з 26.02.2017 по 18.08.2017 становлять 2 983,32 грн. та підлягають до стягнення.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та №904/6149/16 від 27.12.2016р.
З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з березня 2017р. по липень 2017р. становлять 10 600,54 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що відповідачем вимоги позивача не спростовано, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача суми основного боргу у розмірі 235 318,23 грн., пені - 25 658,73 грн., 3% річних - 2 983,32 грн., інфляційних втрат - 10 600,54 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" (49000, м. Дніпро, вул. Каспійська, 2, код ЄДРПОУ 39265179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ СЕРВІС" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 1/2, код ЄДРПОУ 35669858) суму основного боргу у розмірі 235 318,23 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч триста вісімнадцять грн. 23 коп.), пеню - 25 658,73 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім грн. 73 коп.), 3% річних - 2 983,32 грн. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три грн. 32 коп.), інфляційних втрат - 10 600,54 грн. (десять тисяч шістсот грн. 54 грн.), витрат по сплаті судового збору - 4 118,41 грн. (чотири тисячі сто вісімнадцять грн. 41 коп.), про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
04.10.2017
Суддя Н.Г. Назаренко