02.10.2017 Справа № 904/7385/17
За позовом Керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області
до відповідачів:
1. Відділу освіти Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Павлоград Дніпропетровської області
про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити та повернути нежитлове приміщення
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від прокуратури Дніпропетровської області: прокурор відділу Вороновська О.В., посвідчення № 040413 від 20.01.2016;
від позивача: головний спеціаліст юридичного відділу Снєгірьова С.О., довіреність № б/н від 03.01.2017;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради (далі - позивач) з позовною заявою до Відділу освіти Павлоградської міської ради (далі - 1-й відповідач) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - 2-й відповідач), у якому заявив вимогу про:
визнання недійсним договору оренди від 13.06.2016 та додаткових угод до нього, укладених між відділом освіти Павлоградської міської ради (ЄДРПОУ: 02142365 адреса: вул. Соборна, 42а, м. Павлоград, Дніпропетровська область) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ІНН: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1), щодо передачі в користування нежитлового приміщення колишнього дошкільного навчального закладу АДРЕСА_1 загального площею 37,6 кв.м.;
зобов'язання відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІНН: НОМЕР_1) звільнити та повернути відділу освіти Павлоградської міської ради (ЄДРПОУ: 02142365) шляхом підписання акту приймання - передачі приміщення, розташованого на І поверсі колишнього дошкільного навчального закладу АДРЕСА_1 загальною площею 37,6 кв.м., у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав його в оренду.
Ухвалою суду від 12.09.2017 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 02.10.2017 включно.
Слід зауважити, що останній день строку розгляду справи припадає на вихідний день, тож справа правомірно розглядається судом у перший наступний за ним робочий день, як того вимагає ч. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якою у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Позивач 02.10.2017 надав до суду клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на укладення 11.09.2017 між 1-м та 2-м відповідачами додаткової угоди до договору оренди індивідуально визначеного комунального майна від 13.06.2016 № 28/1.
Враховуючи клопотання позивача, 02.10.2017 прокурор подав до суду клопотання про повернення сплаченого ним за подання позову судового збору у сумі 3200,00 грн.
1-й та 2-й відповідачі відзив на позов не надали, участь своїх повноважних представників не забезпечили у судове засідання, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Від 1-го відповідача на адресу господарського суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про їх отримання та від 2-го відповідача конверт з ухвалою суду повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.
Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Згідно з ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але відповідачі не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.
При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
З урахуванням обставин справи, наявних у ній доказів та вищезгаданого клопотання позивача, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників 1-го та 2-го відповідачів, - на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, зокрема заяву 1-го відповідача про припинення провадження у справі, суд, враховуючи обставини справи та подані матеріали, -
13.06.2016 між відділом освіти Павлоградської міської ради (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна (далі - договір оренди), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно нежитлових приміщень згідно експлікації БТІ № 8, № 9, площею 17,1 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі відділу освіти Павлоградської міської ради та його вартість, за незалежною оцінкою, становить 15500,00 грн (далі - майно).
Відповідно до п. 1.2. договору оренди, приміщення передається в оренду з метою використання для розміщення складу залізобетонних виробів.
На підставі акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 13.06.2016, що виступає об'єктом договору оренди від 13.06.2016, відділ освіти Павлоградської міської ради передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняв в оренду відокремлене приміщення на 1 поверсі 1-поверхової будівлі колишнього ДНЗ АДРЕСА_1
Таким чином, відносини з приводу оренди нежитлового приміщення виникли з 13.06.2016.
Пунктом 10.1. договору оренди встановлений строк його дії, що становить 2 роки 364 дні, а саме: з 13 червня 2016 року до 11 червня 2019 року.
Додатковою угодою № 1 від 13.06.2016 до договору оренди призупинено індексацію орендної плати на 2016 рік згідно ст. 9 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік".
У подальшому додатковою угодою № 2 від 01.09.2016 до договору оренди сторони змінили предмет договору, збільшивши орендовану площу на 20,5 кв.м. (приміщення № 10 згідно експлікації БТІ) відокремлене приміщення на 1 поверсі 1-поверхової будівлі колишнього ДНЗ АДРЕСА_1 що перебуває на балансі відділу освіти Павлоградської міської ради. Всі інші пункти договору оренди залишено без змін, переоцінки майна не проведено, висновку про вартість об'єкта оцінки орендованого майна площею 20,5 кв.м. не отримано.
Таким чином, в користуванні відповідача - ФОП ОСОБА_1 наразі перебуває державне майно площею 37,6 кв.м..
Прокурор в позовній заяві зазначає, що договір є незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, укладений з недотриманням істотних вимог договору та укладений із порушенням спеціальної правосуб'єктності та, відповідно, є недійсним, чим порушує інтереси держави в цілому.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з абзацом 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до абзацу 2, 3 п. 5 рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.
В даному випадку органом державної влади уповноваженим у сфері орендних відносин державного та комунального майна виступає Павлоградська міська рада, яка протягом тривалого часу не здійснює захист інтересів держави та реалізацію наданих законом повноважень щодо визнання недійсним договору оренди та додаткових угод до нього, який укладено з порушеннями вимог чинного законодавства, що призводить до порушення майнових інтересів держави в особі територіальної громади м. Павлоград.
Вказані обставини і стали причиною звернення прокуратури в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради до суду з цим позовом.
Прокурор наголошує на тому, що приміщення ДНЗ № 19 знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Павлограда. Засновником навчального закладу є Павлоградська міська рада та управління навчальним закладом здійснюється його засновником - Павлоградською міською радою.
В даному випадку, передаючи в оренду частину приміщення, відділ освіти Павлоградської міської ради явно перевищив свої повноваження.
Правовою підставою укладення спірного договору оренди від 13.06.2016 стало рішення Павлоградської міської ради №355 від 22.05.2013 про погодження умов оренди нерухомого комунального майна нежитлового приміщення складу (№ 8, № 9 згідно експлікації БТІ) колишнього ДНЗ АДРЕСА_1 на умовах згідно з додатком.
Разом з тим, зазначене рішення було прийнято Павлоградською міською радою за попередньою заявою орендаря від 18.04.2013 щодо надання в оренду нежитлового приміщення складу в будівлі колишнього ДНЗ № 19 на строк оренди 2 роки 364 дні, та уповноважило відділ освіти Павлоградської міської ради в 2013 році укласти з ФОП ОСОБА_1 договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна №381 від 14.06.2013.
Укладення ж відділом освіти Павлоградської міської ради договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна від 13.06.2016 та додаткових угод до нього, навіть з тим самим орендарем, за відсутності правових підстав та без отримання на те відповідного рішення Павлоградської міської ради, як органу, уповноваженого управляти зазначеним комунальним майном, - порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста Павлограда.
Отже, самовільно розпорядившись майном територіальної громади міста та уклавши 13.06.2016 новий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна на частку приміщення колишнього ДНЗ № 19, відділ освіти Павлоградської міської ради перевищив свої повноваження, оскільки, в розумінні законів "Про оренду державного та комунального майна" та "Про місцеве самоврядування", жодних повноважень щодо управління майном такий орган не має.
До того ж, прокурор зауважує, що передача в оренду юридичним та фізичним особам для використання будівель і приміщень навчальних закладів, які є об'єктом державної власності та фінансуються з державного бюджету, можлива лише за умови, якщо використання таких об'єктів пов'язано з навчально-виховним процесом та життєдіяльністю дітей, інше ж суперечить вимогам чинного законодавства.
Але як зазначає прокурор, ФОП ОСОБА_1 порушує умови законодавства України, оскільки використовує орендовану частину приміщення колишнього дошкільного навчального закладу № 19 для цілей, не пов'язаних з навчально-виховним процесом або наданням освітніх послуг, відповідна ліцензія на надання освітніх послуг у фізичної особи-підприємця відсутня. Так, за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності відповідача є: роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (основний) (код КВЕД 47.78), різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю (код КВЕД 23.70), надання ландшафтних послуг (код КВЕД 81.30).
Таким чином, на думку прокурора, спірний договір підлягає визнанню недійсним з підстав невідповідності змісту договору положенням законодавства згідно зі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, орендар зобов'язаний повернути майно, що є предметом спірного договору, комунальної власності територіальної громади міста.
1-й та 2-й відповідачі позов не спростували та не оспорили.
Позивач заявив клопотання про припинення провадження у справі, повідомивши суд про досягнення домовленості між 1-м та 2-м відповідачем стосовно розірвання договору про оренди від 13.06.2016.
Дослідження матеріалів справи, зокрема, додаткової угоди стосовно розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна від 13.06.2016, підписаної між 1-м та 2-м відповідачем 11.09.2017, показало, що на час розгляду справи відсутній предмет спору, оскільки саме з дати підписання цієї угоди спірний договір є розірваним та встановлено термін звільнення орендованого приміщення - до 10.10.2017. Вже 29.09.2017 сторони за договором оренди підписали акт прийому-передачі орендованого приміщення загальною площею 37,6 кв.м., що підтверджує належне виконання 2-м відповідачем свого обов'язку щодо звільнення та повернення використовуваного ним приміщення навчального закладу, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.
Згідно п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмету спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, провадження у справі слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна було розірвано сторонами вже після звернення прокурора з позовом до суду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується ст.ст.44 та 49 ГПК України та враховує наступне.
Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-УІ "Про судовий збір" зі змінами до неї, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 5 цієї статті Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Звертаючись до суду з цим позовом прокурор сплатив судовий збір у сумі 3200,00 грн за платіжним дорученням № 1746 від 03.07.2017.
За таких обставин, з урахуванням клопотання прокурора, витрати по сплаті судового збору у сумі 3200,00 грн підлягають поверненню заявнику. Оригінал платіжного доручення, яким сплачено судовий збір за подання позову знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Провадження у справі припинити.
2. Повернути з Державного бюджету України на користь Прокуратури Дніпропетровської області (м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ; ідентифікаційний код 02909938) - судовий збір у сумі 3200,00 грн, сплачений платіжним дорученням № 1746 від 03.07.2017.
Підставою для виплати зазначеної суми коштів є примірник цієї ухвали, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя В.Д. Воронько