61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
03.10.2017 Справа № 905/1862/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.
розглянувши матеріали справи
за позовом Маріупольської міської ради, м. Маріуполь
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь
про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Позивач, Маріупольська міська рада, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення прибудови (недобудови).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в ході перевірки додержання вимог земельного законодавства України був встановлений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, яка розташована по пр. Перемоги, 109, м.Маріуполя площею 0,0066 га під розміщення прибудови (недобудови), що є порушенням ст. 211, 212 Земельного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.08.2017 порушено провадження по справі № 905/1862/17.
Представник позивача в судові засідання не з'явився.
Відповідач у судові засідання не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, достовірність яких (відомостей) презумується ст. 10 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив.
10.02.2017 спеціалістом відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, зі змісту якого вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 самовільно зайнята та використовується земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_2 під розміщення прибудови (недобудови) загальною площею 0,0066 га (з планом-схемою самовільно зайнятої земельної ділянки), що є порушенням ст.ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України.
За результатами проведеної перевірки, відповідача було зобов'язано усунути виявлені порушення в п'ятнадцятиденний строк, про що свідчить вказівка (попередження) №34/2017 від 10.02.2017. Зазначена вказівка була направлена відповідачу 20.02.2017.
07.03.2017 спеціалістом відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради повторно проведено перевірку земельної ділянки, розташованої м. Маріуполя за адресою: пр. Перемоги, 109, за результатами якої встановлено, що відповідачем вимоги вказівки №34/2017 від 10.02.2017 не виконано, земельна ділянка самовільно зайнята та використовується із земель житлової та громадської забудови, не звільнена та не приведена у придатний до використання стан.
Згідно листа від 12.03.2017 №243/3309 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради 23.02.2017 спеціалістами Управління державного архітектурно-будівельного контролю проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої було виявлено порушення п.2 ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Стосовно гр. ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення від 23.02.2017 та припис з вимогою усунути виявлені порушення.
На час прийняття рішення у справі відповідач не надав доказів виконання вимог, що містяться у вказівках (попередженнях) позивача, доказів належного користування земельною ділянкою не надано.
Вищезазначене стало підставою для звернення Маріупольської міської ради до господарського суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ст. 4 Земельного кодексу України).
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень міської ради відноситься розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Згідно п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.
Відповідно до ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач не надав доказів на підтвердження вжиття ним заходів до оформлення права на спірну земельну ділянку у встановлений законом спосіб. В матеріалах справи відсутні рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), а також вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.
Отже, враховуючи не надання відповідачем доказів на підтвердження правомірності користування земельною ділянкою із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, яка розташована по пр. Перемоги, 109, м. Маріуполя площею 0,0066 га під розміщення прибудови (недобудови), а також не виконання відповідачем приписів про усунення порушень земельного законодавства, приймаючи до уваги, що відповідачем самостійно не звільнено земельну ділянку від прибудови, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Тобто, відповідачем порушені вимоги земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства спеціаліста відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради від 10.02.2017 та від 07.03.2017.
Також протягом розгляду справи, відповідачем не доведено, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: пр. Перемоги, 109, міста Маріуполя, не порушений її придатний до використання за цільовим призначенням стан.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь про звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки шляхом знесення прибудови (недобудови) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь задовольнити.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь (87500, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови за адресою пр. Перемоги, 109, м. Маріуполь, під розміщення прибудови (недобудови) загальною площею 0,0066 га, шляхом знесення прибудови (недобудови) протягом 30 днів з моменту набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь (87500, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 33852448) судовий збір в сумі 1600,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 03.10.2017 оголошено повний текст рішення.
Суддя Г.Є. Курило