І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
26 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,
при секретарі: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року
у цивільній справі за позовом Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами про зарахування вартості поліпшень в рахунок плати за користування річчю, -
В грудні 2016 року Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами (далі - КВ «Пуща-Водиця» ДУС, Комплекс відпочинку), посилаючись на те, що ОСОБА_1 здійснює оплату за користування приміщення для відпочинку відповідно до умов договору укладеного між сторонами, без врахування розпоряджень керівника Комплексу відпочинку, якими підвищено вартість за користування приміщеннями, звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, уточненим в подальшому, та, з підстав передбачених ч. 3 ст. 778 ЦК України, просив зарахувати вартість його витрат на поліпшення наданого в користування приміщення в рахунок плати за користування річчю.
ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що після укладення в 2013 році Договору про надання у користування приміщення для відпочинку виявилося, що орендованим приміщенням користуватися було не можливо. Для повноцінного користування наданим в оренду приміщенням ним за згодою наймодавця понесено витрати на його поліпшення, а саме: зроблено капітальний ремонт всіх кімнат, санвузлів, даху, зроблено свердловину для безперебійного водопостачання, встановлено автономну систему газового опалення будинку, будинок приєднано до газових мереж, облаштовано прибудинкову територію, побудовано гараж та збудовано капітальний паркан на прибудинковій території
Також в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він користується наданим в користування приміщенням на підставі укладеного між сторонами в 2013 році Договору, оскільки протягом одного місяця після закінчення строку договору найму, наймодавець не висував заперечень, а навпаки продовжував отримувати платежі у розмірі, встановлені договором.
ОСОБА_1, посилаючись на те, що він під час користування орендованим будинком, за згодою наймодавця здійснив його поліпшення шляхом реконструкції та модернізації, і ці поліпшення не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, просив зарахувати вартість поліпшення в рахунок плати ОСОБА_1 за Договором № 29-13 від 17.04.2013 про надання в користування приміщення для відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, КВ «Пуща-Водиця» ДУС звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись, що рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, та при цьому суд, неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи письмовим доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги положення ст. 525, 526, 629 ЦК України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні первісного позову.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд належним чином не дослідив наявні в матеріалах справи докази та не взяв до уваги умови Договору № 29-13 від 17.04.2013 про надання у користування приміщення для відпочинку, а також умови укладеного окремо інвестиційного договору на реконструкцію будинку від 29.05.2013. Судом не враховано, що вартість вказаних ОСОБА_1 поліпшень не підтверджена документально, а також те, що у вартість вказаних поліпшень включені самовільні забудови, які в проекті на реконструкцію не зазначені та відсутні дозволи на їх побудову.
Крім цього як на підставу скасування рішення суду посилався на те, що судом не залучено до участі у справі в якості третьої особи Державне управління справами, яке здійснює управління майном, що знаходиться на балансі у КВ «Пуща-Водиця» ДУС.
Посилаючись на те, що рішення не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов.
Представники КВ «Пуща-Водиця» ДУС - Савчук О.Ю. та Гудкова І.Ю. в судовому засіданні з підстав, викладених в апеляційній скарзі, підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином виконує умови договору користування приміщенням та сплачує кошти за користування приміщенням у сумі, яка передбачена сторонами у договорі, а тому заборгованість за договором відсутня.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, оскільки такий висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2013 року між Комплексом відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами та ОСОБА_1 укладено Договір № 29-13 про надання у користування приміщення для відпочинку (далі - Договір), загальною площею 119,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, зі строком дії договору до 31 грудня 2013 року.
Згідно п. 2.1. Договору ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати вартість оренди та вартість комунальних послуг під час користування будинком НОМЕР_1 Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами у розмірі 66 279 грн. 20 коп. на рік, 23 502 грн. 51 коп. на квартал та 7 834 грн. 17 коп. на місяць.
У п. 3.1.1. Договору сторони узгодили, що Комплекс відпочинку зобов'язався надати приміщення для відпочинку у комплексі відпочинку у справному стані, із забезпеченням опалення, водопостачання, електроосвітлення та інших комунальних послуг.
Згідно з п. 3.1.2. Договору Комплекс відпочинку зобов'язався надати послуги орендарю щодо користування та прибирання приміщення, користування меблями, інвентарем, постільною білизною та її прання, користування територією комплексу відпочинку з доглядом за нею.
Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як встановлено судом строк дії договору про користування приміщенням, згідно п. 1.2. Договору, сплинув 31.12.2013. Проте, в силу ст. 764 ЦК України його дію було продовжено, оскільки орендарем ОСОБА_1 вносилася оплата за користування приміщенням, а орендодавцем КВ «Пуща-Водиця» ДУС приймалася така оплата послуг після спливу строку дії договору, а саме після 31.12.2013, що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме квитанціями про оплату.
Судом також встановлено, що КВ «Пуща-Водиця» ДУС змінив істотні умови договору користування приміщенням для відпочинку, а саме в частині розміру плати. Нарахування оплати за користування приміщення Комплекс відпочинку здійснював за збільшеними тарифами.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження керівника Державного управління справами від 19 грудня 2014 року № 308 розрахункова плата за комунальні послуги та плата за користування приміщеннями у комплексі відпочинку на 2015 рік складала 1 778,00 грн. за 1 кв.м. на рік, тобто плата станом на 2015 рік становила за користування приміщенням 211 582 грн. на рік.
28 січня 2016 року розпорядженням керівника Державного управління справами № 24 знову була збільшена розрахункова плата за комунальні послуги та плата за користування приміщеннями у комплексі відпочинку на 2016 рік і складала 2 348,00 грн. за 1 кв.м. на рік.
Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт належного повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотної умови договору.
Також як вірно встановлено судом не підтверджено твердження позивача про те, що ОСОБА_1 відмовився від укладення нових договорів про користування приміщенням для відпочинку.
Ураховуючи, що КВ «Пуща-Водиця» ДУС в односторонньому порядку змінив умови Договору, а також беручи до уваги те, що ОСОБА_1 виконував умови діючого Договору та здійснював оплату за користування приміщенням за ставками діючого Договору, який належним чином не був повідомлений про істотні зміни умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності у ОСОБА_1 заборгованості за користування приміщенням, внаслідок чого правомірно відмовив в задоволенні первісного позову.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки при ухваленні рішення в частині щодо відмови в задоволенні первісного позову судом першої інстанції застосовано положення ст. 525, 526 ЦК України.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову, враховуючи наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції між сторонами виник спір з приводу виконання умов договору найму приміщення для відпочинку (далі - Договір), загальною площею 119,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1,
У пункті 5.1. Договору сторони погодили між собою, що усі покращення об'єкту проживання (реконструкція та модернізація) за рахунок проживаючого є власністю КВ «Пуща-Водиця» ДУС.
Відповідно до ч. 1 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Згідно з ч. 3 ст. 778 ЦК України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за час користування приміщенням будинку НОМЕР_1 Комплексу відпочинку за рахунок ОСОБА_1 були проведені роботи з реконструкції та модернізації будинку НОМЕР_1, та листами № 01-03/15.3/0811 від 24 травня 2013 року та № 01-03/15.3/1179 від 18 липня 2013 року підтверджується, що керівництво Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами не заперечувало щодо здійснення реконструкції у будинку НОМЕР_1 Комплексу відпочинку за рахунок ОСОБА_1
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що такі поліпшення приміщення ОСОБА_1 були здійснені зі згоди наймодавця.
Такий висновок суду узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що вартість поліпшень, здійснених ОСОБА_1, не підтверджена документально, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи (т. 1, а.с. 81-85, 87, 88, 89, 90-92, 93-97).
Доводи апеляційної скарги, що судом не досліджено докази на підтвердження розміру понесених витрат на поліпшення є безпідставними, оскільки судом досліджено, про що зазначено в мотивувальній частині рішення: довідку ТСК ФОП «ОСОБА_5» № Р-307 від 06 лютого 2014; квитанцію до прибутково-касового ордеру № 26 від 20 вересня 2013 та довідку ДБК УС ВР України «Про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» за жовтень 2013 року; квитанцію до прибутково-касового ордеру № 25 від 20 вересня 2013 та довідку ДБК УС ВР України «Про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» за жовтень 2013 року; квитанцію до прибутково-касового ордеру № 6 від 20 травня 2013 та довідку ДБК УС ВР України «Про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» за липень 2013 року; квитанцію до прибутково-касового ордеру № 27 від 20 вересня 2013 та довідку ДБК УС ВР України «Про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» за жовтень 2013 року; квитанцію до прибутково-касового ордеру № 37 від 06 лютого 2014 року; квитанцію до прибутково-касового ордеру № 38 від 06.02.2014; довідку ДБК УС ВР України «Про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» за серпень 2013 року; розрахунково-касовий рахунок ТОВ «НІКА-МОРІС» № 9 від 22 квітня 2013 року за послуги зі складення технічного звіту про стан конструкційних елементів будівлі НОМЕР_1 та інші розрахунково-касові рахунки.
Наявні в матеріалах справи докази, в розумінні ст. 58, 59 ЦПК України є належними та допустимими, були оцінені судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Заперечуючи проти зарахування витрат на поліпшення наданого в найм приміщення, позивач визнавши факт поліпшення цього приміщення, не надав належних та допустимих доказів на спростування вартості здійснених відповідачем поліпшень.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зарахування витрат на поліпшення приміщення в рахунок плати за користування річчю, і такий висновок узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 778 ЦК України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом не взято до уваги умови інвестиційного договору від 25.05.2017, який нібито укладено між КВ «Пуща-Водиця» ДУС та ОСОБА_1, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, стосуються договору про надання приміщення в користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 64 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку справи по суті.
Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості КВ «Пуща-Водиця» ДУС у підтвердження своїх доводів не зазначав про інвестиційний договір від 25.05.2017. Позовна заява не містить обґрунтувань щодо виконання умов інвестиційного договору. Також протягом розгляду справи в суді першої інстанції Комплексом відпочинку не заявлялося і клопотання про долучення до матеріалів справи вказаного вище інвестиційного договору та його дослідження поряд з іншими письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Більш того, наявність інвестиційного договору, про який заявляє КВ «Пуща-Водиця» ДУС, також підтверджує надання останнім дозволу на здійснення ОСОБА_1 модернізації та реконструкції приміщення, наданого у користування за Договором від 17.04.2013.
Судова колегія також відхиляє доводи апеляційної скарги, що у вартість поліпшень включено самовільні забудови, які в проекті на реконструкцію не зазначені та відсутні дозволи на їх побудову, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо незалучення до участі у справі в якості третьої особи Державне управління справами, оскільки згідно ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, а порушення норм процесуального права, на які посилається апелянт не є такими, що призвели до неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо вирішення судом питання про встановлення строку зарахування витрат на поліпшення у рахунок плати за користування річчю, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється в межах доводів апеляційної скарги.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та дав належну оцінку згідно зі ст. 10, 60 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Згідно з ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 753/22529/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9080/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.