20 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу директора Громадської організації "Науково-дослідний інститут економічного розвитку" ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року скаргу керівника Громадської організації "Науково-дослідний інститут економічного розвитку" ОСОБА_5 на постанову слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №42016101010000165 від 01 липня 2016 року, повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, директор Громадської організації "Науково-дослідний інститут економічного розвитку" ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції поновити строк апеляційного оскарження, посилаючись на те, що копію оскаржуваної ухвали йому вручено лише 21 серпня 2017 року, скасувати ухвалу слідчого судді, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_5 зазначав, що наказ прокуратури міста Києва, на який міститься посилання в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, не зареєстрований органами Міністерства юстиції України, та не опублікований у офіційних виданнях, а тому його положення не можуть бути взяті до уваги. Крім того, у матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія вказаного наказу.
Також зазначав, що всі документи, які надходили на його адресу від слідчого, викладені на бланку прокуратури міста Києва, на якому зазначена адреса: м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, яка належить до територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.
В судове засідання прокурор не з'явився, про день та час розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений, відомостей щодо поважності причин своєї неявки чи клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надав.
ОСОБА_5 у судове засідання також не з'явився, у поданій апеляційній скарзі просив провести апеляційний розгляд у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається з матеріалів судової справи, дані про вручення ОСОБА_5 копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2017 року у матеріалах справи відсутні, а тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу подано в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, та підстави для поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді відсутні.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
На переконання колегії суддів, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доводів апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, ухвала слідчого судді зазначеним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, керівник Громадської організації "Науково-дослідний інститут економічного розвитку" ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою у порядку п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, в якій просив визнати протиправними дії та бездіяльність слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42016101010000165, скасувати постанови вказаного слідчого від 02 серпня 2016 року та 12 серпня 2016 року про відмову у визнанні потерпілим, скасувати постанову вказаного слідчого про закриття кримінального провадження №42016101010000165 від 01 липня 2016 року, та зобов'язати вчинити дії.
Постановляючи 27 липня 2017 року ухвалу про повернення скарги з підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, слідчий суддя виходив з того, що органом досудового розслідування у даному провадженні є третій слідчий відділ прокуратури м. Києва, який відповідно до наказу прокурора м. Києва "Про визначення місць розташування органу досудового розслідування - слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва" від 03 квітня 2017 року, розташований у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 3-в, що знаходиться в межах Дніпровського району міста Києва, а тому скарга не підлягає розгляду в Печерському районному суді міста Києва.
Проте з такими висновками слідчого судді колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування передбачено Главою 26 КПК України, однак прямої вказівки щодо територіальної підсудності розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, норми вказаної глави не містять.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05 квітня 2013 року, беручи до уваги, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад, ч. 1 ст. 306 КПК України).
З урахуванням наведеного, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора на досудовому провадженні подається до суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, рішення дії чи бездіяльність якої оскаржується, та подання такої скарги до іншого суду є порушенням територіальної підсудності.
Зазначивши в ухвалі, що скарга не підлягає розгляду у Печерському районному суді міста Києва, слідчий суддя умотивував свій висновок тим, що наказом прокурора міста Києва №63 від 03 квітня 2017 року визначено місце розташування третього слідчого відділу прокуратури міста Києва у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 3-В.
Разом з тим, наказ прокурора м. Києва від 03 квітня 2017 року «Про визначення місць розташування органу досудового розслідування - слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва», на який посилається слідчий суддя, без належних доказів, підтверджуючих факт доведення його змісту до відома населення у встановленому законом порядку, сам по собі не може бути підставою для зміни підсудності розгляду скарг на стадії досудового розгляду.
Колегія суддів дійшла такого висновку з урахуванням норм Конституції України і практики Європейського Суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування у кримінальному процесуальному законодавстві України.
Так, статтею 57 Конституції України передбачено гарантоване право кожного знати свої права та обов'язки, а також обов'язкове доведення у порядку, встановленому законом, до відома населення законів та інших нормативно-правових актів, що визначають права та обов'язки громадян. Крім того вимогами вказаної статті передбачено, що не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, зазначені закони та інші нормативно-правові акти, є нечинним.
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя безпідставно послався на зазначений наказ прокурора м. Києва, оскільки матеріали справи не містять даних про доведеннявідомостей даного наказу до населення у встановленому законом порядку.
Разом з тих, як убачається з даних супровідного листа від 10 липня 2017 року № 17/1/3-183-16 слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , адресою місцезнаходження відповідного слідчого відділу у вказаному документі зазначено: АДРЕСА_1 , що знаходиться у межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що слідчий суддя без законних на те підстав повернув скаргу ОСОБА_5 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню.
З урахуванням того, що колегія суддів позбавлена можливості перевірити наявність чи відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого, оскільки питання, які порушуються у скарзі, не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а суд апеляційної інстанції уповноважений здійснювати перевірку правильності застосування законодавства лише в частині прийнятого слідчим суддею рішення щодо повернення скарги, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана апелянтом ухвала є незаконною, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про призначення нового судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 405, 407,418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу директора Громадської організації "Науково-дослідний інститут економічного розвитку" ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді :
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3