03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа № 755/273/17-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Гончарук В.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/7838/2017 Доповідач - Музичко С.Г.
12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Музичко С.Г.,
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
при секретарі - Казаник М.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків,
23.12.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 383/14 від 28 березня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
У поданій заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стверджували, що про рішення третейського суду їм не було відомо, копії вказаного рішення вони не отримували, про його наявність дізналися лише з матеріалів виконавчого провадження, отриманих 15.12.2016 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі заявники просять ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог зазначають, що строк на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків ними пропущено не було. Посилаються на те, що жодних повісток про розгляд справи Постійно діючим третейським судом не отримували, про рішення апелянти дізналися лише 15 грудня 2016 року з матеріалів виконавчого провадження, отриманих поштовим відправленням. Зазначають, що Третейським судом було обмежено їх в захисті порушених прав та законних інтересів, позбавлено можливості судового захисту.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявниками пропущено строк на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, а підстав для поновлення строку оскарження даного рішення судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Так, відповідно до положень частин першої, другої та третьої ст. 389-1 ЦПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутись до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особам, які брали у участь у справі, у разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатись про прийняття рішення третейським судом.
Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другої цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як слідує з матеріалів справи, 17 січня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії (а.с. 13- 17).
17 січня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, також можливих штрафних санкцій, у розмірі та в випадках, передбачених договором кредиту від 17.01.2008 року (а.с. 18 - 19).
14 червня 2010 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28 березня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 305 425,70 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Копію вказаного судового рішення було вручено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18.04.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах третейської справи № 383/14 (а.с. 45, 46 третейської справи).
Крім того, матеріали третейської справи № 383/14 містять рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень про розгляд третейської справи, призначеної на 28.03.2014 року, та які були отримані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13.03.2014 року (а.с. 28, 29 третейської справи).
З огляду на те, що копію рішення третейського суду від 28.03.2014 року було отримано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18.04.2014 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява про скасування рішення третейського суду подана до суду з пропуском встановленого законом строку. При цьому доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку суду надано не було.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України та постійно перебуває в зоні АТО як на поважність причини пропуску строку оскарження рішення третейського суду є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Як слідує з довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України №441 від 03.10.2014 року, наданої заявниками при подачі заяви до суду першої інстанції, ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні з 18 серпня по 05 жовтня 2014 року (а.с. 22).
Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони.
Доказів того, що ОСОБА_1 отримавши копію рішення третейського суду 18.04.2014 року, не мав можливості подати заяву про скасування данного рішення до моменту відрядження у серпні 2014 року, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що заявники про наявність рішення третейського суду не були обізнані до 15 грудня 2016 року є недоведеними.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» та у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на можливість учинення в суді чи органі з розгляду скарг будь-якого позову стосовно його цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб ця стаття передбачає «право на суд», з якого право доступу, тобто право вчиняти позов у суді з цивільних справ, становить лише один аспект.
Європейський суд з прав людини також констатує, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує реґулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини»; рішення у справі «Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства» ; а також у справі «Z. та інші проти Сполученого Королівства»).
Враховуючи те, що можливість залишення заяви без розгляду, поданої після закінчення встановленого законом строку, передбачена вимогами цивільно-процесуального законодавства, з огляду на тривалість пропуску строку на оскарження рішення третейського суду, відсутність доказів поважності причин пропуску такого строку, залишення заяви про оскарження рішення третейського суду без розгляду не суперечить міжнародно-правовим актам щодо захисту прав і свобод людини та практиці Європейського суду з прав людини, а застосовані судом обмеження переслідують легітимну мету та зберігають розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями, доводи апеляційної скарги про порушення права заявників на доступ до суду є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що даний спір не підлягав розгляду третейським судом, оскільки не підсудний третейському суду, у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» висновків суду першої інстанції не спростовують і на його правильність не впливають, оскільки підставою для залишення заяви без розгляду стало пропущення строку на оскарження рішення третейського суду.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про залишення заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасуваннярішення суду та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді