27 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомой Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі Дука В.В.
розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ПрАТ «Український страховий дім», Моторне (транспортне) бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи ПрАТ «Український страховий дім», Моторне (транспортне) бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану майну в розмірі 53 080, 13 грн., 800 грн. на послуги зі складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу, моральну шкоду в розмірі 15 000, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Справа № 759/4494/16
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9893/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Миколаєць І.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30.06.2015 року близько 15 год. 00 хв. на Кільцевій дорозі - вул. Кришталева в м. Києві, ОСОБА_1 який керував автомобілем марки «ЗАЗ 110557», державний номерний знак НОМЕР_1, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, який знаходився також за кермом. Автомобіль «ЗАЗ 110557», державний номерний знак НОМЕР_1 належав на праві власності ОСОБА_5 При цьому водій ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспорної пригоди його автомобіль отримав значні механічні ушкодження. Згідно висновку про оцінку транспортного засобу № 11852 від 07.07.2015 року, складену оцінювачем ОСОБА_6 вартість матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля складає 43 001,81 грн. Витрати по виконанню оцінки збитків склали 800,00 грн. Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що всі запчастини та вузли іноземного виробництва, то вартість відновлювального ремонту прямо залежить від курсу іноземної валюти, а саме - американського долару. На момент оцінки матеріального збитку (07.07.2015 р.) 1 американський долар коштував 21,2659 грн., тобто вартість відновлювального ремонту становить 2022,10 доларів США. На момент подання позовної заяви офіційний курс НБУ становить 26,25 гривень за 1 долар США. Тобто станом на 25.03.2016 року вартість відновлювального ремонту, на думку позивача, становить 53 080,13 грн. Крім того, позивач просив компенсувати йому моральні страждання, спричинені діями відповідача.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 43 001,81 грн. за завдану майнову шкоду, 800,00 грн. як компенсацію за проведення звіту з визначення вартості матеріального збитку, 5 000,00 грн. моральної шкоди, а також 551,20 грн. і 320,00 грн. судового збору.
У задоволенні вимог у іншому розмірі відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт послався на те, що судом першої інстанції не правильно задовольнив позов, оскільки надана суду оцінка збитків проведена з численними порушеннями.
Також, апелянт посилається на те, що суд незаконно задовольнив вимог з урахуванням зміни курсу долара США.
Також, на думку апелянта, не обґрунтованою та недоведеною є задоволена сума моральної шкоди.
Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити.
До суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із сімейними обставинами.
Дане клопотання було розглянуто судом та відмовлено у його задоволенні, оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності осіб, які не з'явилися.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 21.07.2015 р., 30.06.2015 p. приблизно о 15 год. 00 хв. на Кільцевій дорозі - вул. Кришталева в м. Києві, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, водій ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів. У вчиненні даного ДТП визнано винним ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 9).
З копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, належить ОСОБА_2 (а.с. 43).
Відповідно до даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи в м. Києві та НАІС МВС Україна транспортний засіб «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, належить ОСОБА_5 (а.с.95).
Відповідно до звіту про визнання вартості матеріального збитку від 07.07.2015 p., вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 станом на 07.07.2015 р. складає 43 001,81 грн. (а.с. 10-19).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявного в матеріалах справи звіту, без перерахування коштів, у зв'язку із змінами курсу долара США.
Крім того, суд вважав, що сума моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. відповідатиме принципу розумності та справедливості, крім того з відповідача підлягає стягнення 800,00 грн. як компенсація за проведення звіту з визначення вартості матеріального збитку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, оскільки на думку колегії суддів суд забезпечив повний та всебічний розгляду справи на основі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не правильно задовольнив позов, оскільки оцінка була проведена з численними порушеннями, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Так, відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до звіту про визнання вартості матеріального збитку від 07.07.2015 p., який на підтвердження свого позову був наданий стороною позивача, вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 станом на 07.07.2015 р. складає 43 001,81 грн. (т.1 а.с. 10-19).
Інших даних про розмір матеріальних збитків, завданих позивачу відповідачем матеріали справи не містять та стороною відповідача надано не було.
Положенням ч.1 ст.143 ЦПК України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Проте, відповідач з клопотанням про призначення експертизи для визначення матеріальних збитків до суду не звертався. А можливість призначення експертизи за ініціативою суду цивільним процесуальним законодавством не передбачена.
Посилання апелянта на сумнів щодо повноваження оцінювача, який готував висновки, а саме не надання документів, що посвідчують його повноваження, є також не обґрунтованими, оскільки позивачем були надані копії свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, посвідчення та свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача (т.1, а.с.48).
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що суд незаконно задовольнив вимог про стягнення матеріальної шкоди з урахуванням зміни курсу долара США, оскільки це не відповідає дійсним обставинам справи.
Так, позивач дійсно заявляв відповідні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальний збиток, з урахуванням підвищення курсу долара США, у розмірі 53 080, 13 грн. Проте судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні такої суми та стягнуто з відповідача суму збитку, визначену висновком звіту про визнання вартості матеріального збитку від 07.07.2015 p., у розмірі 43 001,81 грн.
Не заслуговують на увагу й доводи про те, що суд безпідставно стягнув з відповідача завдану моральну шкоду.
Так, згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів вважає, що задовольняючі частково вимоги позивача та визначаючи моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, та правильно визначився із даним питанням, оскільки в наслідок ДТП позивач дійсно поніс душевні страждання, порушився спосіб його звичайного життя.
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Враховуючи викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року є обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді