04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" вересня 2017 р. Справа№ 910/3581/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Алданової С.О.
секретар: Іванов О.О.
за участю представників
позивача: Піскун А.Й.;
відповідача: Мельник А.І.;
третьої особи-1: Чижович І.З.;
третьої особи-2: Редько І.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Львівської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва
від 31.05.2017
у справі №910/3581/17 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Львівської міської ради
до Львівської обласної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача Управління комунальної власності
Департаменту економічного розвитку
Львівської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача Управління майном спільної власності
Львівської обласної ради
про визнання незаконним та скасування рішення
Львівська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради (далі - відповідач), в якому просила суд визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині п.6 щодо оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, зокрема, на відділення фтизіопульмонології, "А-2", загальною площею 417,4 кв.м., гараж "Б-1" загальною площею 30,2 кв.м. в будинку №24 на вул. Лемківській №24 у м. Львові; пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення в будинку №14 на вулиці Устияновича загальною площею 432,3 кв. м.; будівлі в будинку №274 на вулиці Замарстинівській у м. Львові (будівля харчоблоку "В-1") загальною площею 530,7 кв. м., лікувальний корпус "Б-3" загальною площею 818,9 кв. м., адмінкорпус "Н-1" загальною площею 90,4 кв. м., водокачка "Л-1" загальною площею 19,0 кв. м., пральня-котельня "Г-2" загальною площею 294,6 кв. м., хлораторна "Ж-1" загальною площею 13,3 кв. м., аптека "З-1""З'-1" загальною площею 65,8 кв. м., водокачка "О-1" загальною площею 15,6 кв. м., гараж "Е-1" загальною площею 123,3 кв. м., овочесховище "М-1" загальною площею 70,6 кв. м., погріб "Д-1" 16,0 кв. м., дезкамера, столярна майстерня "Є-1", "Є'-1" загальною площею 73,9 кв. м., майстерня "К-1" загальною площею 75,7 кв. м., дорога І, тротуар ІІ, хідник з бетонних плит ІІІ, огорожа №1; назва балансоутримувача - Централізована бухгалтерія міських медичних установ №1, гараж з коморою "Б-1", загальною площею 44,6 кв. м в будинку №233 на вул. Личаківській; другий лікувальний корпус, "А-2", загальною площею 139,6 кв. м., гараж "В", загальною площею 20,3 кв. м. в будинку №81 на вулиці Замарстинівській у м. Львові; лікувальний корпус "А-2" загальною площею 906,3 кв. м., гараж "Б" загальною площею 18,3 кв. м., паливна "В" загальною площею 16,9 кв. м. в будинку №4а на вул. Кордуби, головний лікувальний корпус "А-2" загальною площею 757,2 кв. м., гараж "Б" загальною площею 38,1 кв. м., огорожі №1 по №3, хвіртка №4, ворота №5, замощення І, замощення ІІ в будинку №83 на вул. Замарстинівській у м. Львові.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийняте всупереч норм чинного законодавства та з перевищенням наданих законом повноважень, а відтак підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача належними доказами, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому відповідач наголошував на наступному:
- твердження позивача про те, що він не оформляв передання спірних об'єктів в управління відповідачу спростовується наявними у справі матеріалами;
- позивач фактично намагається позбавити відповідача законно набутого права власності;
- право власності на спірне нерухоме майно виникло у відповідача на підставі рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477. Відповідач набув право власності на спірні об'єкти у зв'язку з прийняттям позивачем ухвали №1939 від 10.07.2008, якою позивач вирішив передати ці об'єкти у спільну власність територіальних громад Львівської області в особі відповідача;
- просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 74-77), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - третя особа на стороні позивача).
Третя особа на стороні позивача явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 80-85), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (далі - третя особа на стороні відповідача).
Третя особа на стороні відповідача проти позову заперечувала, просила суд в позові відмовити, зазначаючи про те, що передача закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу з комунальної власності територіальної громади м. Львова до спільної власності територіальних громад Львівської області була зумовлена не лише бажанням та волевиявленням сторін, а це був обов'язок сторін на виконання вимог Бюджетного кодексу України. Третя особа на стороні відповідача вважає, що в даному випадку зміна форми власності та суб'єкта права власності відбулося за взаємною згодою сторін, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а доводи позивача про те, що він не оформляв передачу спірних об'єктів відповідачу не відповідає обставинам справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3581/17 у позові було відмовлено повністю (том справи - 1, аркуші справи - 170-186).
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3581/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 140, 142, 143 Конституції України, ч.8 ст. 60 та ч.2 ст. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», що призвело до прийняття неправильного по суті заявлених вимог рішенні у даній справі. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:
- ухвалою Львівської міської ради №243 від 10.06.1999 «Про питання комунальної власності м. Львова» визначено, що майно на території м. Львова, яке раніше належало до обласної комунальної власності, вважається власністю територіальної громади м. Львова;
- ухвала Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу», на яку у своєму рішенні послався суд першої інстанції, не може вважатись рішенням позивача про надання згоди на вилучення або передання об'єктів нерухомого майна за вищевказаними адресами, оскільки такою лише передавались заклади охорони здоров'я з метою забезпечення належного фінансування останніх з обласного бюджету;
- зважаючи на відсутність рішення позивача про надання згоди на вилучення або передання об'єктів нерухомого майна за вищевказаними адресами, спірні об'єкти нерухомого майна за своєю природою не можуть задовольняти спільні потреби територіальних громад Львівської області, а оскаржуване рішення позивач вважає таким, що прийнято всупереч норм чинного законодавства;
- оскаржуваним рішенням суб'єктів владних повноважень фактично без жодної на те правової підстави самовільно проведено розпоряджання спірними об'єктами, вилучено їх із комунальної власності територіальної громади м. Львова і передано у власність Львівської обласної ради, про що видано відповідні свідоцтва про право власності та проведено державну реєстрацію цього права власності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2017 апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.09.2017.
04.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі №910/3581/17, що призначене на 28.09.2017 в режимі відеоконференції. Проведення відеоконференції позивач просить доручити Львівському апеляційному господарському суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 клопотання позивача було задоволено, доручено Львівському апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у справі №910/3581/17 в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 28.09.2017 об 10:30 за участю представника позивача.
25.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи на стороні позивача надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання, призначеного до розгляду на 28.09.2017, у режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Львівської області.
26.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання, призначеного до розгляду на 28.09.2017, у режимі відеоконференції в приміщенні Львівського апеляційного господарського суду.
26.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи на стороні позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд не розглядати раніше подане ним клопотання про участь в судовому засіданні 28.09.2017 у даній справі в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 клопотання відповідача про забезпечення проведення судового засідання, призначеного до розгляду на 28.09.2017, у режимі відеоконференції в приміщенні Львівського апеляційного господарського суду було задоволено та прийнято відмову третьої особи на стороні позивача від клопотання про участь в судовому засіданні 28.09.2017 у даній справі в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Львівської області. Доручено Львівському апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у справі №910/3581/17 в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 28.09.2017 за участю представника відповідача.
Судове засідання 28.09.2017 проводилось в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 28.09.2017 представники позивача та третьої особи на стороні позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3581/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні 28.09.2017 представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні 28.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до п.30 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, відповідач прийняв рішення №477 від 26.02.2008 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» (том справи -1, аркуші справи - 32-36), яким, серед іншого, було вирішено оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області за відповідачем (Львівською обласною радою) на наступні об'єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області (пункт 6 рішення):
1. Інфекційна клінічна лікарня: м. Львів, вул. Пекарська,54: Ізолятор 434,0 м. кв., Лікарняний корпус 2831,0 м. кв., Склад матеріалів 49,2 м. кв., Харчоблок 819,0 м. кв., Котельня 344,0 м. кв., Гараж 61,0 м. кв., Приймальний покій 290,6 м. кв., Хлораторна 69,0 м. кв., Адмінкорпус 599,0 м. кв., Прохідна 2,4 м. кв., Лікувальний корпус 1950,0 м. кв., Овочесховище 137,6 м. кв., Димова труба В цілому Господарська будівля 391,5 м. кв.; м. Львів, вул. Лисенка,41: Лікувальний корпус 178,0 м. кв., Склад хлораторної В цілому Гараж В цілому; м. Львів, вул. Лисенка, 43: Лікувальний корпус 678,0 м. кв.; м. Львів, вул. Лисенка,45: Лікувальний корпус 1854,5 м. кв.; м. Львів, вул. Кирила і Мефодія,22: Приймальний покій 138,4 м. кв., Гараж 28,0 м. кв., Склад 20,6 м. кв., Пральня 147,1 м. кв., Лікувальний корпус №1 500,5 м. кв.; м. Львів, вул. Кирила і Мефодія,24: Лікувальний корпус №2 453,5 м. кв., Овочесховище 32,0 м. кв., Гараж 34,1 м. кв.;
2. Психоневрологічний диспансер: м. Львів, вул. Коциловського, 30: Диспансер 706,8 м. кв., Гараж 61,5 м. кв.; м. Львів, вул. О.Басараб, 2: Стаціонар 617,6 м. кв., Пральня 32,2 м. кв., Погріб 6,1 м. кв., Гараж зі складом 89,6 м. кв.;
3. Медичне об'єднання "Фтизіопульмонологія": м. Львів, вул. Замарстинівська, 274: Лікувальний корпус 785,2 м. кв., Адмінкорпус 88,5 м. кв., Водокачка 19,0 м. кв., Пральня 246,2 м. кв., Санпропускник 49,6 м. кв., Хлораторна 12,3 м. кв., Склад, морг 23,8 м. кв., Аптека 29,8 м. кв., Лікувальний корпус 343,8 м. кв., Водокачка 15,7 м. кв., Аптека 50,4 м. кв., Харчоблок 534,2 м. кв., Гараж 120,5 м. кв., Навіс 11,0 м. кв., Фільтр 28.4 м. кв., ГРП 0,8 м. кв., Матеріальний склад 32,5 м. кв., Овочесховище 72,0 м. кв., Погріб 10,8 м. кв., Конюшня 17,0 м. кв.;
4. Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для сліпих дітей №100: м. Львів, вул. І.Франка,119 : Школа 2250,6 м. кв., Майстерня 328,0 м. кв., Котельня 145,0 м. кв., Склад 36,7 м. кв., Склад 5,7 м. кв., Гараж 23,7 м. кв., Трансформаторна 26,8 м. кв.;
5. Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Марії Покрови для глухих дітей: м. Львів, вул. Личаківська, 35: Школа 2541,2 м. кв.;
6. Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з вадами розумового розвитку №102: м. Львів, вул. Пекарська,19: Навчальний корпус 1093,1 м. кв., Спальний корпус 793,5 м. кв., Навчально-виробнича дільниця 361,3 м. кв., Котельня, пральня 172,5 м. кв., Склад 28,2 м. кв.;
7. Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з вадами розумового розвитку №104: м. Львів-Брюховичі, вул. Незалежності України,1: Майстерня столярна 273,9 м. кв., Майстерня швейна 116,0 м. кв., Кухня 285,8 м. кв., Гараж 123,3 м. кв., Котельня 130,2 м. кв., Медкабінет 95,9 м. кв., Навчальний корпус 1004,0 м. кв., Санвузол 40,2 м. кв., Склад 176,6 м. кв., Склад 49,0 м. кв., Спальний корпус №1 853,3 м. кв., Спальний корпус №2 170,6 м. кв., Майстерня столярна 169,2 м. кв., Вбиральня 35,6 м. кв.;
8. Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з важкими порушеннями мови: м. Львів, вул. Короленка,1: Житлово-спальний корпус 1827,2 м. кв., Навчальний корпус №1 708,6 м. кв., Навчальний корпус №2 209,6 м. кв., Харчоблок 846,0 м. кв., Прохідна 16,0 м. кв., Магазин 112,5 м. кв., Навчальні майстерні 190,3 м. кв., Гараж 124,4 м. кв., Льох 52,5 м. кв., Вбиральня 21,2 м. кв.;
9. м. Львів, вул. Короленка, 1а: Кінотеатр ім. Короленка 380,7 м. кв.,
10. Загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями №1: м. Львів, вул. Остроградських,1: Школа 5624,5 м. кв., Спальний корпус 934,1 м. кв., Господарський корпус 465,0 м. кв., Склад 27,3 м. кв., Склад 67,2 м. кв., Сарай 34,3 м. кв., Оранжерея 24,5 м. кв.;
11. Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу та зі зниженим зором №9: м. Львів-Винники, вул. Галицька,88а: Навчальний корпус 2245,0 м. кв., Спальний корпус 2391,0 м. кв., Харчоблок 397,0 м. кв., Господарський корпус 519,0 м. в.;
12. Навчально-реабілітаційний центр "Мрія" для дітей із затримкою психічного розвитку: м. Львів, вул. Лисенка, 53: Навчально-виробничий корпус 486,7 м. кв., Спальня хлопчача 871,7 м. кв., Спальня дівчача 411,7 м. кв., Столярна майстерня 79,3 м. кв., Столярно-слюсарна майстерня 92,6 м. кв., Навчальний корпус 2125,1 м. кв., Гараж 70,6 м. кв., Веранда 97,1 м. кв.;
13. Навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору "Левеня": м. Львів, вул. Володимира Великого, 87а: Приміщення центру 2943,6 м. кв.;
14. Сокальський РВК, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Семенюка, 2: Будівля військкомату вцілому;
15. Радехівський РВК, Львівська обл., м. Радехів, вул. Стоянівська, 23: Будівля військкомату вцілому;
16. Червоноградський МВК, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Шевська, 1а: Будівля військкомату вцілому;
17. Пустомитівський РВК, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Грушевського,36: Будівля військкомату вцілому;
18. Стрийський ОМВК, Львівська обл., м Стрий, вул. Нижанківського, 6: Адмінбудинок 452,5 м. кв., Адмінбудинок 269,9 м. кв., Гараж 107,2 м. кв., Електропідстанція 10,5 м. кв.;
19. Сколівський РВК Львівська обл., м. Сколе, майдан Незалежності, 4: Адмінбудинок 470,3 м. кв., Альтанка 16,2 м. кв., Вбиральня 5,7 м. кв.;
20. Миколаївський РВК, Львівська обл., м. Миколаїв, пл. Ринок, 16: Адмінбудинок 178,4 м. кв., Сарай 89,8 м. кв., Конюшня 105,3 м. кв., Туалет 2,6 м. кв.;
21. Бродівський РВК, Львівська обл., м. Броди, вул. 22 Січня, 16: Будівля військкомату вцілому;
22. Золочівський РВК, Львівська обл., м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 22: Будівля військкомату вцілому.
Відповідно до п.20 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою виконання ст. 90 Бюджетного кодексу України та належного функціонування закладів охорони здоров'я, беручи до уваги розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 №29 «Про передачу установ», враховуючи висновки постійних комісій з питань охорони здоров'я, материнства та соціального захисту, з питань комунального майна та приватизації, відповідачем було прийнято рішення №669 від 08.07.2008 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я» (том справи - 1, аркуш справи - 122), яким вирішено надити згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів:
- Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова - вул. Пекарська, 54, м. Львів;.
- Львівське комунальне медичне об'єднання «Фтизіопульмонологія» - вул. Лемківська, 24, м. Львів;
- Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул. Коциловського, 30, м. Львів;
- Комунальний Львівський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів;
- Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів;
- Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів;
- Комунальний будинок №1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Комаринця, 2-А, м. Львів;
- Комунальний будинок №2 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.
02.12.2008 відповідачем було прийнято рішення №767 "Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради" (том справи - 1, аркуші справи - 123-124), яким, серед іншого, вирішено (п.4 рішення) внести до пункту 6 рішення від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" зміни, доповнивши його підпунктами 27, 28, 29, 30 такого змісту:
27. Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр, м. Львів, вул. Кульпарківська, 35: Трансформаторна підстанція 42,4 м. кв., Тепловий пункт В цілому;
28. КП ЛОР "Нерухомість та майно", м. Львів, вул. В.Винниченка, 4: Антресоль над 3-м поверхом (нежитлові приміщення №№ 13-1, 13-2,13-3,13-4, 13-5, 13-6, І, ІІ, ІІІ) 154,9 м. кв.;
29. Львівська обласна організація ФСТ "Колос", Львівська обл., Турківський р-н, с. Розлуч, вул. І.Франка, 14: Корпус №1 311,5 м. кв., Спортивний зал 352,7 м. кв., Котельня корпусу № 1 19,9 м. кв., Гараж 70,8 м. кв., Артезіанська свердловина 10,1 м. кв., Санвузол 6,2 м. кв., Огорожа В цілому;
30. КЗ ЛОР "Медичне об'єднання "Фтизіопульмонологія": м. Львів, вул. Личаківська, 233: І фтизіатричне відділення 351,7 м. кв.; м. Львів, вул. Устияновича, 14: Пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення 433,0 м. кв.
Відповідно до п.20 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, відповідачем було прийнято рішення №937 від 30.06.2009 "Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради" (том справи - 1, аркуші справи - 125-127), яким було вирішено внести такі зміни до рішення від 26.02.2008 №477 "Про питання регулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області":
1.1. Підпункт 1 пункту 6 доповнити в частині "Назва будівлі" та "Площа" рядками такого змісту: "Гараж", "50,6"; "Киснева станція", "25,3"; "Естакада", "В цілому".
1.2. Підпункт 1 пункту 6 доповнити в частині "Адреса", "Назва будівлі" та "Площа" рядком такого змісту: " м. Львів, вул. Пекарська,56", "Аптека", "471,6".
1.3. Підпункт 3 пункту 6 доповнити в частині "Назва будівлі" та "Площа" рядками такого змісту: "Дезкамера зі столярною майстернею", "73,9"; "Замощення №1, №2, №3", "В цілому"; "Очисні споруди.", "В цілому"; "Огорожа", "В цілому".
1.4. Підпункт 30 пункту 6 доповнити в частині "Адреса", "Назва будівлі" та "Площа" рядками такого змісту: " м. Львів, вул. Личаківська,233", "Гараж з коморою", "44,6"; м. Львів, вул. Личаківська,233", "Гараж", "24,2"; "м. Львів, вул. Лемківська,24", "Відділення фтизіопульмонології", "417,4"; "м. Львів, вул. Лемківська,24", "Гараж", "30,2".
1.5. Підпункт 32 пункту 6 доповнити в частині "Назва будівлі" та "Площа" рядком такого змісту: "Головний корпус", "3580,5".
1.6. Пункт 6 доповнити підпунктами 37-43 такого змісту:
«37. ДПКТП "Львівхарчопром", м. Львів, вул. Вітовського, 18: Адмінбудинок 3014,2 м. кв.;
38. Відсутній, м. Львів,вул. Шевченка, 186: Прохідна 24,3 м. кв., Адмінкорпус 332,2 м.кв., Склад 453,7 м.кв.;
39. Львівська обласна організація ФСТ "Колос", Турківський р-н, с. Розлуч, вул. І. Франка, 14: Пожежне водоймище 961,9 м. кв.;
40. КЗ ЛОР "Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер": м. Львів, вул. Замарстинівська, 81: Другий лікувальний корпус 139,6 м. кв.; м. Львів, вул. Замарстинівська, 83: Головний лікувальний корпус 757,2 м. кв., Склад деззасобів і гараж 20,3 м. кв., Споруда гаража (прибудова) 38,1 м. кв., Погріб 35,1 м. кв., Замощення №1, №2 В цілому, Огорожа №1,№2,№3 В цілому, Хвіртка №4 В цілому, Ворота №5 В цілому; м. Львів, вул. Кордуби, 4а: Лікувальний корпус 906,3 м. кв., Гараж 18,3 м. кв., Паливна 16,9 м. кв.;
41. КЗ ЛОР "Дитячий ревмокардіологічний санаторій": м. Львів, вул. Коновальця, 116: Корпус №1 382,8 м. кв., Огорожа В цілому, Фонтан В цілому, Замощення В цілому; м. Львів, вул. Коновальця, 114: Корпус №2 189,1 м. кв., Столова 54,8 м. кв., Овочесховище 27,1 м. кв., Гараж 17,4 м. кв., Склад 18,8 м. кв., Огорожа В цілому, Ворота В цілому, Замощення В цілому;
42. КЗ ЛОР "Дитячий туберкульозний санаторій", м. Львів, вул. Антоновича,80: Лікарняний корпус 396,3 м.кв., Лабораторний корпус 39,4 м. кв., Хвіртка В цілому, Ворота В цілому, Огорожа В цілому, Замощення В цілому;
43. КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки": м. Львів, вул. Антоновича,117: Корпус №1 732,6 м. кв., Ворота В цілому, Огорожа В цілому, Замощення В цілому; м. Львів, вул. Гіпсова,40б: Корпус №3 546,4 м. кв., Гараж 108,1 м. кв., Гараж 21,2 м. кв., Овочесховище 36,2 м. кв., Альтанка 35,8 м. кв., Ворота В цілому, Огорожа В цілому, Замощення В цілому; м. Львів, вул. Житомирська, 8а: Корпус №2 491,4 м. кв., Альтанка 40,8 м. кв., Хвіртка В цілому, Огорожа В цілому, Замощення В цілому».
Позивач вважає, що рішенні відповідача від 26.02.2008 №477 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» в частині пункту 6 щодо оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області на об'єкти нерухомого майна, які задовольняють спільні потреби територіальних громад Львівської області, за відповідачем було прийнято всупереч вимог чинного законодавства та з перевищенням наданих відповідачу повноважень, у зв'язку з чим вказане рішення має бути скасовано.
При цьому позивач зазначав про те, що згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" розмежування майна між власністю областей і власністю районів, міст обласного підпорядкування проводиться облвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів. Тобто, при такому розмежуванні повинно враховуватись взаємне волевиявлення його учасників. Однак позивач, як орган місцевого самоврядування, що здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, не вчиняв жодних дій, які б могли засвідчити волевиявлення територіальної громади м. Львова на передання об'єктів нерухомого майна за вищевказаними адресами, що знаходиться на території м. Львів як адміністративно-територіальної одиниці, у спільну власність територіальних громад області, і не оформляв жодним чином передання спірних об'єктів в управління Львівської обласної ради.
Окрім того, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.06.1999 №243 "Про питання комунальної власності м. Львова" майно на території м. Львова, яке раніше належало до обласної комунальної власності, вважається власністю територіальної громади м. Львова.
Позивач вважає, що оспорюваним рішенням фактично без жодної на те правової підстави самовільно проведено розпорядження спірними об'єктами, вилучено їх із комунальної власності територіальної громади м. Львова і передано у власність відповідача.
Місцевий господарський суд в позові відмовив, визнавши вимоги позивача необґрунтованими та документально непідтвердженими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. ст. 328, 330 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 392, 393 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Як уже зазначалося вище, предметом дослідження у даній справі є питання щодо відповідності вимогам чинного законодавства рішення відповідача від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині пункту 6 щодо оформлення на відповідача права спільної власності територіальних громад Львівської області на нерухоме майно.
Закон України «Про місцеве самоврядування» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
В ст. 59 названого Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ст. 393 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 140, 142, 143 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
В ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що обласні ради, як органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад області вправі набувати право власності на майно, зокрема шляхом передачі його із комунальної власності у спільну власність територіальних громад. При цьому, обласні ради виконують функцію власника такого майна.
В процесі судового розгляду було з'ясовано, що 08.07.2008 відповідачем було прийнято рішення №669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я" (том справи - 1, аркуш справи - 114). В пункті 1 названого рішення зазначено про надання відповідачем згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова - вул. Пекарська, 54, м. Львів; Львівське комунальне міське медичне об'єднання "Фтизіопульмонологія" - вул. Лемківська, 24; м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок №1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Комаринця, 2а, м. Львів; Комунальний будинок № 2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.
В матеріалах справи наявна ухвала позивача №1939 від 10.07.2008 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» (том справи - 1, аркуш справи - 115), яка була винесена позивачем з урахуванням звернення відповідача від 03.07.2008 №02-вих/1231, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» ст. 90 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», беручи до уваги рішення виконавчого комітету від 20.06.2003 №525 «Про передачу матеріальних цінностей», розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 №29 «Про передачу установ», а також з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров'я.
Названою ухвалою позивача було вирішено прийняти пропозицію відповідача та погодити передачу у спільну власність відповідача таких закладів охорони здоров'я: Комунального будинку дитини №1 м. Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального будинку дитини №2 м. Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального дитячого туберкульозного санаторію м. Львова; Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію; Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру; Львівського міського медичного об'єднання "Фтизіопульмонологія"; Львівського міського психоневрологічного диспансеру; Комунальної інфекційної клінічної лікарні. Окрім того, доручено управлінню охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики забезпечити передачу закладів охорони здоров'я, зазначених вище, відповідно до чинного законодавства.
Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність врегульовані Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", в ч.1 ст. 2 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства); нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 №787 було затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств, згідно з п.1.1 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цілісним майновим комплексом є об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.
Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 було затверджено Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, яким врегульовано порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.
В п.2 названого Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктами передачі згідно з цим Положенням є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства), крім об'єктів, визначених підпунктом "д" цього пункту. Структурний підрозділ підприємства може бути об'єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання в установленому порядку розподільного балансу за умови обов'язкового наступного укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці приміщення, угоди про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території); акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств (крім передачі акцій державним органам приватизації засновниками відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації); державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації; підприємства, показники фінансово-господарської діяльності яких погіршилися внаслідок неефективного управління ними органами, уповноваженими управляти державним майном, або самоврядними організаціями; цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів у зв'язку з прийняттям або скасуванням рішення про їх приватизацію; інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого).
Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначає Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності». Цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність. Дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду. Передача у державну або комунальну власність об'єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.
Згідно з положеннями ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об'єкти: навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, в тому числі не завершені будівництвом. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Судом було з'ясовано, що на виконання рішення відповідача від 08.07.2008 №669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я", ухвали позивача від 10.07.2008 №1939 "Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу", наказу Управління майном спільної власності від 16.07.2008 №14-М, між позивачем та відповідачем було складено Акт приймання-передачі закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008 (том справи - 1, аркуш справи - 116), а саме: Львівське комунальне міське медичне об'єднання "Фтизіопульмонологія" - вул. Лемківська, 24; м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова - вул. Пекарська, 54, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок № 1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Комаринця, 2а, м. Львів; Комунальний будинок № 2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.
В подальшому, відповідач в особі органу управління майном спільної власності територіальних громад Львівської області здійснив державну реєстрацію права власності на набуте майно, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно (том справи - 1, аркуші справи - 128-135).
Окрім того, згідно з наданими суду поясненнями, главою 14 Бюджетного кодексу України було здійснено розмежування видатків між бюджетами і статтею 90 вказаного Кодексу визначено, що до видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів належать видатки, серед іншого, на охорону здоров'я, зокрема, на спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові) та санітарно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації).
В п.5 ч.6 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України Кабінету Міністрів України було доручено до 01.03.2002 забезпечити у порядку, визначеному законом, передачу бюджетних установ відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.
Тобто, передача закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу з комунальної власності територіальної громади міста Львова до спільної власності територіальних громад Львівської області була зумовлена не лише волевиявленням сторін у даній справі, а й обов'язком Львівської міської та обласної рад на виконання вимог Бюджетного кодексу України.
При цьому виконання вимог Бюджетного кодексу України розпочалося ще у 2003 році, коли виконавчий комітет позивача прийняв рішення від 20.06.2003 №525 «Про передачу матеріальних цінностей», відповідно до якого управління охорони здоров'я Львівської міської ради передало на баланс головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації основні засоби, крім будівель, споруд, малоцінні та швидкозношувані предмети установ охорони здоров'я м. Львова, переданих на фінансування з обласного бюджету. Зокрема, йдеться про Львівське комунальне міське медичне об'єднання «Фтизіопульмонологія», розташоване у м. Львові по вул. Лемківській, 24, вул. Устияновича, 14, вул. Замарстинівській, 274, вул. Личаківській, 233, а також про Комунальний Львівський міський дермато-венерологічний диспансер, розташований у м. Львові по вул. Замарстинівській, 83 та вул. Кордуби, 4-А. Процес передачі закладів охорони здоров'я, переданих на фінансування з обласного бюджету, завершився у 2008 році.
Саме на виконання рішення відповідача від 08.07.2008 №669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я" та ухвали позивача від 10.07.2008 №1939 "Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу" була створена спеціальна комісія управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яка провела передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу, про що складено відповідний Акт приймання-передачі від 19.09.2008 (том справи - 1, аркуш справи - 116), про який зазначалося вище.
Наведені обставини в їх сукупності спростовують доводи позивача про те, що він, як орган місцевого самоврядування, що здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, не вчиняв жодних дій, які б могли засвідчити волевиявлення територіальної громади м. Львова на передання об'єктів нерухомого майна за вищевказаними адресами, що знаходиться на території м. Львів, як адміністративно-територіальної одиниці, у спільну власність територіальних громад області, і не оформляв жодним чином передання спірних об'єктів в управління Львівської обласної ради.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
За результатами перегляду даної справи колегією суддів не було встановлено наявність обставин, які б зумовлювали необхідність визнання оспорюваного позивачем рішення недійсним. Надані до матеріалів справи пояснення та докази свідчать про те, що рішення відповідача від 26.02.2008 №477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині оскаржуваного позивачем пункту 6 не суперечить чинному на час його прийняття законодавству та жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності (том справи - 1, аркуші справи - 90-93), судом було встановлено наступне.
Відповідно до ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно з ч.4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено необґрунтованість вимог позивача, а відтак і відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, до спірних правовідносин позовна давність не підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог та на спростування висновків місцевого господарського суду.
За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 74-1, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3581/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3581/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3581/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
С.О. Алданова