79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" вересня 2017 р. Справа № 914/481/17
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Данко Л.С.
розглянув апеляційну скаргу Трускавецької міської ради від 13.07.2017
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017
у справі № 914/481/17
за позовом Трускавецької міської ради, м.Трускавець
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Трускавець
про стягнення штрафу в розмірі 400 000,00 грн.,
представники сторін:
- від позивача - Булгакова О.М.,
- від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_4
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/481/17 (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Гоменюк З.П., Петрашко М.М.) відмовлено в задоволенні позову Трускавецької міської ради до фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення штрафу в розмірі 400000,00 грн.
При вирішенні спору, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у даній справі було укладено договір про соціально-економічну співпрацю від 25.01.2016, який за своєю правовою природою є змішаним договором та містить ознаки інвестиційного договору та договору будівельного підряду.
За умовами вказаного договору відповідач взяв на себе зобов'язання добровільно та за власні кошти здійснити обумовлені договором будівельно-монтажні роботи відповідно до наданої позивачем проектно-кошторисної документації. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач виготовив, погодив і передав відповідачу таку проектно-кошторисну документацію, а також передав відповідний будівельний майданчик. Таким чином, позивач не довів, що невиконання робіт сталося з вини відповідача, а також не довів факту заподіяння йому шкоди внаслідок дій/бездіяльності відповідача, що виключає можливість стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов договору.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач у справі оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції не врахував, що:
1) станом на момент укладення між сторонами договору від 25.01.2016 відповідна проектно-кошторисна документація була розроблена та затверджена наказом Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради від 06.11.2015 №41, що свідчить про обізнаність відповідача про її існування. Вказану документацію було долучено до матеріалів справи, проте, на думку скаржника, суд безпідставно її не врахував;
2) під час дії договору відповідач не виявляв належної заінтересованості у його виконанні, ухилявся від виконання власних зобов'язань та ігнорував звернення Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради щодо проведення відповідних робіт;
3) судом було безпідставно взято до уваги договір підряду №06/11-15 від 06.11.2015, укладений між позивачем та іншим суб'єктом господарювання щодо здійснення будівельних робіт по тому ж об'єкту. Вказаний договір не може враховуватися, на думку скаржника, при оцінці обставин даної справи, оскільки він сторонами не виконується;
4) суд невірно визначив правову природу договору, оскільки договір будівельного підряду за своєю суттю є відплатним.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив, що жодної проектно-кошторисної документації щодо проведення обумовлених будівельно-монтажних робіт після підписання договору від 25.01.2016 позивач не виготовляв, не затверджував та не передавав відповідачу. Покликання на виготовлену раніше проектно-кошторисну документацію не може братись до уваги зважаючи на п.2.1.1 договору.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
25.01.2016 між Трускавецькою міською радою (сторона-1) та ФОП ОСОБА_2 (сторона-2) було укладено договір про соціально-економічну співпрацю (а.с. 12), відповідно до якого сторона-1 визначила об'єкт для проведення будівельно-монтажних робіт: «Реконструкція внутрішньо-квартального проїзду біля житлового будинку по АДРЕСА_1», а сторона-2 добровільно за власні кошти зобов'язалася провести їх на суму 400' 000,00 грн. до 31.12.2016 (п.1.2, 2.2.1 договру).
У пункті 1.1 договору визначено, що сторони укладають його з метою співпраці щодо соціально-економічного розвитку міста в сфері покращення благоустрою території міста Трускавця.
В пункті 4.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.
З матеріалів справи та пояснень обох сторін вбачається, що ФОП ОСОБА_2 не виконував робіт, що обумовлені договором.
Відповідно до п.3.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторона-2 сплачує штраф у сумі, що відповідає розміру невиконаних зобов'язань.
Керуючись п.3.1 договору та виходячи з факту невиконання ФОП ОСОБА_2 обумовлених договором робіт, Трускавецька міська рада звернулася із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 400' 000,00 грн. штрафу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:
Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Виходячи зі змісту положень статей 1, 2, 4, 5, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», глави 61 ЦК України та зважаючи на характер зобов'язань ФОП ОСОБА_2 за договором про соціально-економічну співпрацю від 25.01.2016, вказаний договір містить ознаки договорів про інвестиційну діяльність та будівельного підряду.
Так, відповідно до положень Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, нерухоме майно та інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень. Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства та інші об'єкти власності. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
На думку колегії суддів, виходячи з положень статей 1, 6, 9, 10 Закону України «Про концесії», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений між сторонами договір не містить ознак договору концесії, оскільки з його змісту не вбачається, що на його підставі Трускавецька міська рада на платній та строковій основі надає ФОП ОСОБА_2 право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єктом, визначеним у п.1.2 договору (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом договору, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику. У цьому договорі відсутні відповідні істотні умови, передбачені чинним законодавством для договорів концесії, а саме: умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок компенсації зазначених поліпшень; умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію.
Оскільки істотною умовою укладеного між сторонами договору про соціально-економічну співпрацю від 25.01.2016 є виконання ФОП ОСОБА_2 будівельно-монтажних робіт на об'єкті: «Реконструкція внутрішньо-квартального проїзду біля житлового будинку по АДРЕСА_1», колегія суддів вважає, що при аналізі правовідносин між сторонами з приводу виконання договору в цій частині слід виходити, серед іншого, з положень п.2.1 договору та ст.877 ЦК України.
Відповідно до п.2.1 договору сторона-1 (позивач у справі) зобов'язалася: виготовити та погодити проектно-кошторисну документацію (п. 2.1.1); здійснювати контроль за роботами згідно проектно-кошторисної документації, перевіряти, погоджувати та приймати акти виконаних робіт відповідним уповноваженим балансоутримувачем (п. 2.1.2); сприяти стороні-2 у виконанні нею своїх зобов'язань за цим договором, зокрема надавати повну та необхідну інформацію для виконання (п. 2.1.3).
Статтею 877 ЦК України передбачено, зокрема, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Разом з тим, в матеріалах справи не міститься ні відомостей про склад проектно-кошторисної документації до договору від 25.01.2016, ні доказів надсилання, отримання чи ознайомлення відповідача із проектно-кошторисною документацією до договору від 25.01.2016, ні доказів розроблення та затвердження позивачем проектно-кошторисної документації до договору від 25.01.2016.
Колегія суддів відхиляє покликання позивача на робочий проект: «Реконструкція внутрішньоквартального проїзду біля житлового будинку по АДРЕСА_1» (а.с. 53-104), розроблений у 2015 році на замовлення Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради та затверджений наказом цього Управління від 06.11.2015 №41. Суд звертає увагу на те, що відповідно до зведеного кошторису згідно цього проекту (а.с. 80), загальна вартість робіт згідно нього становить 914' 873,00 грн., в той час, як укладений між сторонами договір передбачає виконання будівельних робіт на загальну суму 400' 000,00 грн. В укладеному між сторонами договорі відсутні покликання на цей проект, а на жодній частині проектно-кошторисної документації, що формує даний проект, не міситься відміток відповідача про отримання чи ознайомлення з нею.
При наданні оцінки вказаному проекту, суд першої інстанції обґрунтовано врахував існування договору підряду №06/11-15 від 06.11.2015 (а.с. 128-135), укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради (замовником) та ТзОВ «Агрошляхбудсервіс-Стрий» (підрядником), відповідно до якого підрядник зобов'язався власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи «Реконструкція внутрішньоквартального проїзду біля житлового будинку по АДРЕСА_2» загальною вартістю 872'493,60 грн. (разом з ПДВ), а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи. Відповідно до п.1.3 зазначеного договору, строк виконання робіт визначено протягом 2015-2016 років або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір частково виконувався сторонами (а.с. 141-155). В матеріалах справи відсутні докази визнання його недійсним, припинення чи розірвання.
Та обставина, що вказаний договір не виконується станом на даний час не означає, що проектно-кошторисна документація, яка розроблялася на виконання цього договору, може використовуватися при виконанні будівельних робіт згідно договору про соціально-економічну співпрацю від 25.01.2016, укладеного між іншими особами - Трускавецькою міською радою і ФОП ОСОБА_2
Зважаючи на наведене, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач належним чином повідомив відповідачу чіткий обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт на об'єкті: «Реконструкція внутрішньо-квартального проїзду біля житлового будинку по АДРЕСА_1». Крім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідного будівельного майданчика та оформлення для відповідача дозволу на виконання відповідних робіт.
Вказані обставини в сукупності унеможливлюють початок виконання відповідачем обумовлених договором будівельних робіт, а отже свідчать про відсутність його вини у невиконанні своїх договірних зобов'язань.
Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання
Колегія суддів звертає увагу, що після укладення договору від 25.01.2016 жодною з сторін не вчинялося ніяких дій, спрямованих на його виконання: як відповідачем, так і позивачем. Суд не бере до уваги листи позивача від 31.03.2016, від 24.06.2016 та від 12.08.2016 (а.с. 13, 14, 15), оскільки такі не містять доказів їх надсилання чи вручення відповідачу.
За змістом приписів статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що не виготовлення, непогодження та ненадання позивачем проектної документації для відповідача та ненадання ним будівельного майданчика для нього свідчить про те, що невиконання обумовлених договором робіт сталося не з вини ФОП ОСОБА_2, а, отже, немає підстав для стягнення з останнього штрафних санкцій на підставі п.3.1 договору.
Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/481/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Трускавецької міської ради - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя Л.С. Данко