04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" вересня 2017 р. Справа№ 910/10950/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко О.В.
Іоннікової І.А.
За участі представників:
від позивача: Березова І.Г. - представник
від відповідача: Тихоненко О.П. - голова правління
Кіщук Т.В. - представник
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року по справі № 910/10950/16 (суддя - Турчин С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39»
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»
про стягнення 213626,91 грн.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі в сумі 213626,91 грн., а саме: 157486,48 грн. - основний борг, 4811,11 грн. - інфляційні втрати, 2261,03 грн. - 3% річних, 41193,97 грн. - пеня, 7874,32 грн. - штраф.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/10950/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий суддя, судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 79880,10 грн. основної заборгованості, 3179,56 грн. втрат від інфляції, 1619,15 грн. 3% річних, 25742,40 грн. пені. В іншій частині у позові відмолено.
Постановою Вищого Господарського суду України від 29.03.2017 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/10950/16 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 84622,91 грн. за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод за кодом 4-51229, 3% річних, інфляційних втрат та пені, та в цій частині передано справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/10950/16 залишити без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року у справі № 910/10950/16 позовні вимоги ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково.
Позов ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» в частині стягнення заборгованості у розмірі 84622,91 грн. за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод за кодом 4-51229 та 3% річних, інфляційних втрат та пені задоволено частково.
Припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7296,51 грн. по коду 4-51229.
Присуджено до стягнення з ОСББ «Миропільська 39» на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» 58904,24 грн. заборгованості по коду № 4-51229, 3179,56 грн. інфляційних втрат, 1619,15 грн. 3% річних, 25742,40 грн. пені та 1819,76 грн. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 84622,91 грн. за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод за кодом 4-51229 та 3% річних, інфляційних втрат та пені, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСББ «Миропільська 39» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року у справі № 910/10950/16 та прийняти нове рішення по справі, яким в частині задоволених позовних вимог ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним в частині задоволення вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.06.2017.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши думку представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі третьої особи.
Представники сторін у судовому засіданні надали пояснення по суті спору.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
12.05.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Київводоканал», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» (далі - абонент) укладено договір № 04309/4-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, № 37 від 19.02.2002., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента кількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом; зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з Постачальником розрахунком.
Згідно з п.2.1.2. договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м.куб. із незначним коливанням ) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячні платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.
Пунктом 2.1.4. договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників та або іншими способами визначення об'ємів стоків, відповідно до розділу 21 Правил користування.
Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води, відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами, відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах, без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1 Договору).
Положеннями п.п. 2.2.4, 2.2.5. договору сторони погодили, що у разі не отримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води; у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Пунктом 3.3.4 договору абонента зобов'язано сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.
Цей договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 договору).
Позов мотивовано тим, що позивач належним чином виконувалися зобов'язання за Договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.06.2015 по 31.03.2016 на загальну суму 249 179,76 грн., в підтвердження чого позивачем надано розшифровки рахунків абонента за період з березня 2012 року по березень 2016 року та платіжні вимоги-доручення з травня 2015 по березень 2016. Крім цього позивач надав довідку № 1589/16 від 04.07.2016, видану уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк», з долученням реєстру платіжних повідомлень за період з 01.05.2015 по 10.07.2015; довідку № 43/6475 від 18.07.2016, видану уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», що підтверджує виставлення відповідачу дебетових інформаційних повідомлень про оплату послуг за період з 22.07.2015 по 18.03.2016.
Крім того, до матеріалів справи надано копії актів про зняття показань з приладу обліку, які підписані ПАТ «АК «Київводоканал» та ОСББ «Миропільська, 39» за період з січня 2010 року по березень 2016 року по коду абонента № 4-1229, 4-51229, з адресою точки обліку - м. Київ, вул. Миропільська, 39.
Проте, відповідач, вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.06.2015 по 31.03.2016, оплатив лише частково, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 72863,57 грн. за період з травня 2015 по березень 2016 за кодом 4-1229 та у розмірі 84 622,91 грн. за період з травня 2015 по березень 2016 за кодом 4-51229.
Також, позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 4811,11 грн., 3% річних в розмірі 2261,03 грн., пеня в розмірі 41193,97 грн. та штраф в розмірі 7874,32 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що договором між сторонами не регулюються відносини з постачання холодної води для приготування гарячої не дивлячись на те, що відповідач має індивідуальний тепловий пункт та організовує самозабезпечення співвласників будинку гарячою водою. Також відповідач заперечував проти тарифів на питну воду для приготування гарячої та проти того, що третя особа неправомірно отримала з державного бюджету кошти у розмірі 53702,34 грн., частина яких мала надійти на рахунок позивача.
Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/10950/16 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 84622,91 грн. за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод за кодом 4-51229, 3% річних, інфляційних втрат та пені та направляючи справу в цій частині на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 29.03.2017 вказав, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 4-51229 (холодна вода на підігрів та стоки), не дослідили чи між сторонами спору існують договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, чи укладений між сторонами договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 04309/4-05 регулює відносини сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів, та чи перебувають на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води.
Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що в оскаржуваних судових рішеннях судами не розмежовано розмір стягуваних 3% річних, інфляційних втрат та пені окремо по заборгованості за кодом 4-51229 та за кодом 4-1229, що в свою чергу не дає можливість суду касаційної інстанції перевірити правильність стягуваних сум 3% річних, інфляційних втрат та пені нарахованих на заборгованість у розмірі 24575,85 грн. за кодом 4-1229, яка правомірно була стягнута судами.
Згідно статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
У відповідності до чинних на час укладення договору Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні.
Положеннями п.п.1.2, 1.4 названих Правил передбачено, що вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.
Згідно з наведеними в Правилах приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, стічними водами є усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємств (з урахуванням субабонентів).
Відповідач є споживачем питної води і відносини між сторонами щодо постачання питної води виникли на підставі укладеного між сторонами договору № 04309/4-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 12.05.2004, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався сплачувати надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання стічних вод.
Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 та зареєстрованих Мінюстом 07.10.2008 (далі - Правила користування № 190) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
За п. 2.1 Правил користування № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що вартість спожитої води, яка йде на підігрів, підлягає оплаті саме балансоутримувачем відповідного теплового пункту.
З матеріалів справи вбачається, зокрема Авізо № 52 від 26.01.2006, що на баланс відповідача передано індивідуальний тепловий пункт по вул. Миропільська, 39. Інвентарною відомістю підтверджено фактичне встановлення обладнання індивідуального теплового пункту житлового будинку № 39 по вул. Миропільській, яке передано від ХК «Київміськбуд» на баланс ОСББ «Миропільська -39».
Зазначені обставини підтверджені відповідачем, крім того, останній зазначив, що організовує самозабезпечення співвласників будинку гарячою водою.
Таким чином, оскільки на балансі відповідача обліковуються теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, відповідач повинен здійснювати розрахунок з позивачем за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуватись за власний обсяг водовідведення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі № 910/16709/15.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що в даному випадку позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача вартість послуг з водопостачання і водовідведення (стоків) води на підігрів.
Більше того, відповідач неодноразово здійснював часткові оплати по коду 4-51229 з призначенням платежу: «оплата за холодну воду на підігрів гарячої».
Нарахування вартості наданих послуг у період з 01.05.2015 по 31.03.2016 за кодом № 4-51229 здійснювалось позивачем за тарифами встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг згідно із постановами №756 від 18.06.2014, №969 від 31.03.2015, таким чином, твердження відповідача про застосування позивачем невірних тарифів є безпідставним.
За розрахунком позивача, у період з 01.05.2015 по 31.03.2016 сума наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення по коду абонента 4-51229 становила 88085,81 грн., сума здійснених часткових оплат - 3462,90 грн., сума боргу - 84 622,91 грн.
Актами про зняття показань приладу обліку підтверджено обсяги спожитої питної води за період 01.05.2015 по 31.03.2016 по коду абонента 4-51229.
Матеріали справи не містять зауважень відповідача щодо обсягів послуг водопостачання згідно наявних в матеріалах справи актів про зняття показників з приладів обліку по коду 4-51229.
В той же час, перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, за кодом 4-51229, суд першої інстанції встановив, що останній є невірним, з огляду на наступне.
Так, сторонами надано до матеріалів справи копії платіжних доручень та копії витягів з банківських виписок про погашення заборгованості відповідачем перед позивачем.
Станом на травень 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за водопостачання та водовідведення по коду абонента № 4-51229 становила 63613,40 грн.
Оскільки договором між сторонами, зокрема п. 2.2.2 договору передбачено, що незалежно від вказаного призначення платежу у платіжному дорученні, у разі існування заборгованості, сплачені суми йдуть на погашення існуючого боргу, суд розрахував суму заборгованості за період з червня 2015 року по березень 2016 року, з врахуванням існуючого на травень місяць 2015 року боргу самостійно.
Так, при первісному розгляді справи судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по коду абонента № 4-51229 становить 55304,25 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 66200,75 грн.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у розмірі 7296,51 грн. була сплачена відповідачем згідно платіжного доручення № 796 від 07.09.2016, тобто після порушення провадження у даній справі.
При цьому, вказана сплата стосується заборгованості саме по спірному періоду, та не повинна враховуватись в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди,.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи наведене вище, а також те, сума основного боргу у розмірі 7296,51 грн. була сплачена відповідачем після звернення з позовом до суду, на момент розгляду даної справи відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення 7296,51 грн. по коду № 4-51229, таким чином провадження у справі в цій частині правомірно припинено судом першої інстанції.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 58904,24 грн., з урахуванням усіх здійснених відповідачем оплат.
При цьому, при первісному розгляді справі судом визначено заборгованість по коду абонента № 4-51229 - 55304,25 грн., однак, суд встановив, що оплату у розмірі 7296,51 грн. суд врахував в рахунок погашення боргу за попередній період, що є помилковим. Також судом враховано оплату у розмірі 3600,00 грн., здійснену 18.12.2015 в рахунок погашення заборгованості по коду № 4-51229, однак, з призначення платежу вбачається, що вказана оплата була здійснена за холодну воду, а не за холодну воду на підігрів гарячої, а тому не повинна враховуватися як оплата по коду № 4-51229.
Отже, з урахування боргу станом на травень 2015, надання за спірний період та з урахування усіх оплат, які місять призначення платежу: холодна вода на підігрів гарячої, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 58904,24 грн. по коду № 4-51229.
При цьому, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що третя особа неправомірно отримала з державного бюджету кошти у розмірі 53702,34 грн., частина яких мала надійти на рахунок позивача, не спростовують обставин, встановлених вище. Отримання/неотримання ПАТ «Київенерго» грошових коштів у розмірі 53702,34 грн. не є предметом розгляду у даній справі, а може бути предметом самостійного позову відповідача до третьої особи.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 4811,11 грн. інфляційних втрат, 2261,03 грн. 3% річних, 41193,97 грн. пені, суд зазначає наступне.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк оплати наданих послуг встановлений сторонами у п. 2.2 договору.
На підтвердження факту виставлення відповідачу платіжних вимог, позивачем надано розшифровки рахунків абонента за період з березня місяця 2012 року по березень місяць 2016 року та платіжні вимоги-доручення з травня 2015 по березень 2016.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 Договору передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату послуг в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення. При цьому, сторонами погоджено, що нарахування пені припиняється через один рік, від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
На підставі наведених норм стосовно строків та розмірів нарахування пені, а також п. 4.2 Договору, враховуючи встановлену судом суму прострочення сплати вартості наданих відповідачеві послуг по коду 4-1229 (24575,85 грн.) та по коду 4-51229 (58904,24 грн.), з останнього підлягає стягненню пеня у розмірі 25742,40 грн., обчислена по кожному періоду та по кожній сумі боргу, по кожному коду окрему, з урахуванням сум та дат часткових оплат, починаючи з червня 2015 по березень 2016, за період, визначений позивачем, а отже вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в зазначеній сумі.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено, що сума основного боргу, на яку повинно здійснюватись нарахування 3% річних та інфляційних втрат, є меншою, ніж заявлена позивачем до стягнення, то за розрахунком суду з відповідача піддягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 3179,56 грн. та 3% річних у розмірі 1619,15 грн. Розрахунок здійснений судом за період з 29.06.2015 по 31.03.2016 по коду 4-1229 по кожному місяцю окремо з урахуванням сум та дат оплат та за період з 05.06.2015 до 31.03.2016 код 4-51229, з урахуванням сум та дат оплат.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року по справі № 910/10950/16 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/10950/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.В. Тищенко
І.А. Іоннікова