04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" вересня 2017 р. Справа№ 910/9085/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Мартюк А.І.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
представників сторін:
від позивача - Мордасова В.О. - дов. № 01-09-17/47 від 01.09.2017 року;
від відповідача - Міськова О.Б., дов. б/н від 11.11.2016 року;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 25.07.2017 року
у справі № 910/9085/17 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова
компанія «В.А.Т. - Прилуки»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна»
про стягнення 178 138,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/9085/17 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» грошові кошти у розмірі 178 138,50 грн. та судовий збір у розмірі 2 672,08 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/9085/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2017 року.
18.09.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/9085/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.01.2016 року між Приватним акціонерним товариством «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» (далі - позивач, замовник, ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» (далі - відповідач, виконавець, ТОВ «Вєста Україна») укладено договір про надання транспортного експедирування (далі - Договір транспортного експедирування).
За умовами Договору транспортного експедирування виконавець надає транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів замовника, які належать замовнику або стосовно яких є заявка на перевезення від замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги. Виконавець зобов'язаний організовувати та забезпечити належне, повне та своєчасне перевезення вантажів. Для здійснення зобов'язань згідно цього договору виконавець використовує автомобільний та інші види транспорту.
Згідно з п. 1.5 Договору транспортного експедирування виконавець має право для виконання заявки на перевезення від замовника здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені. При цьому виконавець несе повну відповідальність перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх сторін, включаючи, але не обмежуючи діями, що можуть призвести до матеріальних збитків.
Пунктом 5.2 Договору транспортного експедирування, в редакції Додатку про внесення змін та доповнень № 1 від 01.02.2016 року до Договору транспортного експедирування, встановлено, що у випадку втрати або пошкодження продукції виконавець повинен довести та надати замовнику всі необхідні підтверджуючі документи про те, що дана втрата, нестача або пошкодження сталося не з вини виконавця, а з причин, які можна кваліфікувати як страховий випадок відповідно до договору страхування замовника. Тільки за таких умов замовник самостійно звертається за відшкодуванням до своєї страхової компанії.
В разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває визначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику у повному обсязі. Сума франшиза становить 178 138,50 грн. Сума франшизи може бути змінена відповідно до страхового договору замовника.
Згідно з п. 5.4 Договору транспортного експедирування, в редакції Додатку про внесення змін та доповнень № 1 від 01.02.2016 року до Договору транспортного експедирування, сума відшкодування втрат та умови виплати встановлюються замовником у відповідній претензії.
31.12.2015 року між ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки», як страхувальником та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - страховик, ПрАТ «СК «Українська страхова група») укладено договір добровільного страхування вантажів № 40-0105-15-00011 (далі - Договір страхування).
Предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем. Розмір безумовної франшизи складає 178 138,50 грн.
Під час дії Договору транспортного експедирування сталося, серед інших, 2 події втрати продукції під час виконання відповідачем договірних зобов'язань, які були визнані страховими випадками та щодо яких між сторонами виник спір.
Щодо першого випадку.
02.02.2016 року згідно товарно-транспортної накладної № 9107759182 від 29.01.2016 року, відповідачем прийнято до перевезення вантаж позивача.
Актом про прийняття продукції від 03.02.2016 року при розвантаженні засвідчено нестачу вантажу на загальну суму 710 603,40 грн.
06.06.2016 року, за наслідками зазначеної події, яка була визнана ПрАТ «СК «Українська страхова група» страховим випадком, позивачу здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 710 603,43 грн. (а.с. 30).
Щодо другого випадку.
18.03.2016 року згідно товарно-транспортної накладної № 9113034904 від 18.03.2016 pоку, відповідачем прийнято до перевезення продукцію позивача.
Актом про прийняття продукції від 22.03.2016 року при розвантаженні засвідчено нестачу вантажу на загальну суму 932 353,08 грн.
15.08.2016 року, за наслідками цієї події, яка була визнана ПрАТ «СК «Українська страхова група» страховим випадком, позивачу здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 576 076,08 грн. (а.с. 37).
15.09.2016 року, на підставі претензії позивача № 1875/16 ПО від 12.09.2016 року за другим страховим випадком (а.с. 39), відповідачем сплачено суму франшизи за другою подією у розмірі 178 138,50 грн. (а.с. 40).
Щодо першої події позивач направляв відповідачу претензію вих. № 212/17ПО від 02.02.2017 року (а.с. 14) з вимогою сплати 178 138,50 грн.
Відповіддю на претензію вих. № 2322 від 29.03.2017 року ТОВ «Вєста Україна» повідомила позивача про відмову в її задоволенні, обґрунтовуючи це тим, що кожна подія, яка має місце під час перевезення вантажу - має свої факти і наслідки, відповідно за якими на сторін покладаються права та обов'язки за кожною подією окремо. Як вбачається із подій, що мали місце під час перевезення вантажу за 2016 рік - це різні перевізники, тобто різні сторони, а отже взаєморозрахунків, як таких по зобов'язаннях бути не може, оскільки в кожному випадку, кожна сторона несе відповідальність лише в частині своїх зобов'язань. Так як розмір страхового відшкодування за подією, яка мала місце під час перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 9107759182 від 29.01.2016 року, сплачено ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» у повному розмірі без вирахування франшизи, а отже останнє позбавлено права пред'являти вимогу про сплату франшизи, а ТОВ «Вєста Україна» немає правових підстав для її сплати.
Позивач звертає увагу, що у першому випадку страховою компанією помилково сплачено страхове відшкодування у розмірі повної вартості нанесених збитків, без вирахування безумовної франшизи. У зв'язку з чим, відповідачем не сплачено 178 138,50 грн. франшизи, які мали б бути виплачені згідно з умовами п. 5.2 Договору транспортного експедирування за першою подією.
При цьому, за другою подією, страховою компанією було зменшено суми страхової виплати на суму франшизи за першою подією.
Згідно листа ПрАТ «СК «Українська страхова група» вих. № 0310622 від 01.02.2017 року, за першою подією, яка мала місце 29.01.2016 року, під час перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 9107759182 від 29.01.2016 року страховик помилково визначив та виплатив страхувальнику розмір остаточного страхового відшкодування в сумі 710 603,40 грн. без ПДВ без вирахування суми безумовної франшизи, яка згідно п. 4.3 договору добровільного страхування вантажів № 40-0105-15-00011 від 31 грудня 2015 року становить 178 138,50 грн. У зв'язку з цим, за другою подією, яка мала місце 22.03.2016 року, під час перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 9113034904 від 18.03.2016 року, за якою розмір понесеного страхувальником збитку склав 932 353,08 грн., сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору добровільного страхування вантажів № 40-0105-15-00011 від 31 грудня 2015 року, відповідно до п. 3 якої розмір страхового відшкодування було погоджено сторонами на рівні 576 076,08 грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування за другою подією було визначено за вирахуванням подвійного розміру безумовної франшизи, закріпленого в п. 4.3 договору, з метою виправлення помилки, допущеної страховиком під час виплати страхового відшкодування за першою подією, описаною вище, без вирахування суми безумовної франшизи в сумі 178 138,50 грн., яка згідно з умовами договору мала бути вирахувана при виплаті страхового відшкодування страхувальнику.
З огляду на вказане, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 178 138,50 грн.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Статтею 932 Цивільного кодексу України визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частиною 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до п. 5.2 Договору, в редакції Додатку про внесення змін та доповнень № 1 від 01.02.2016 року до Договору транспортного експедирування, встановлено, що у випадку втрати або пошкодження продукції виконавець повинен довести та надати замовнику всі необхідні підтверджуючі документи про те, що дана втрата, нестача або пошкодження сталося не з вини виконавця, а з причин, які можна кваліфікувати як страховий випадок відповідно до договору страхування замовника. Тільки за таких умов замовник самостійно звертається за відшкодуванням до своєї страхової компанії.
В разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває визначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику у повному обсязі. Сума франшиза становить 178 138,50 грн. Сума франшизи може бути змінена відповідно до страхового договору замовника.
За умовами Договору страхування, розмір безумовної франшизи складає 178 138,50 грн.
Таким чином, відповідач повинен сплатити суму франшизу в розмірі 178 138,50 грн. по кожному страховому випадку (втрати або пошкодження продукції).
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначено вище, ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» та ПрАТ «СК «Українська страхова група» фактично дійшли згоди про зменшення страхової виплати по другому випадку, окрім 178 138,50 грн. франшизи, ще на 178 138,50 грн., тобто суму франшизи яка була помилково виплачена під час страхової виплати по першому випадку.
Зазначене підтверджується листом ПрАТ «СК «Українська страхова група» вих. № 0310622 від 01.02.2017 року (а.с. 24) та Додатковою угодою № 2 від 15.08.2016 року до Договору страхування (а.с. 23).
Події відбулися в рамках одного Договору транспортного експедирування. Відповідачем сплачено розмір франшизи лише по другому випадку. При цьому, позивачем не отримано по першому випадку суми франшизи у розміру 178 138,50 грн. для повного покриття втраченої продукції.
Враховуючи вказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 178 138,50 грн.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем не наведено.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/9085/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/9085/17 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/9085/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
А.І. Мартюк
Повний текст рішення складено 25.09.2017 року.