25.09.2017 Справа № 920/827/17
Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/827/17
за позовом - Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ», м. Суми,
до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Бездрик Сумського району Сумської області,
про стягнення 17274,94 грн.,
за участю представників:
позивача - Паламаренко Т.І. за довіреністю № 15-29 від 04.01.2017,
відповідача - ОСОБА_1
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 30696,84 грн., з них: 21079,41 грн. основного боргу згідно договору оренди нерухомого майна № 15-1672 від 01.03.2015 року, 6958,61 грн. пені, 785,02 грн. 3 % річних, 1873,80 грн. інфляційних втрат.
22.09.2017 року представник позивача подав заяву від 22.09.2017 року № 15-4036 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу в сумі 13421,90 грн., просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 17274,94 грн., з них: 7657,51 грн. основного боргу згідно договору оренди нерухомого майна № 15-1672 від 01.03.2015 року, 6958,61 грн. пені, 785,02 грн. 3 % річних, 1873,80 грн. інфляційних втрат.
На підтвердження факту сплати відповідачем частини основного боргу в сумі 13421,90 грн. на момент звернення позивачем до господарського суду з даним позовом, представник позивача надав суду для долучення до матеріалів даної справи копії платіжних доручень від 04.09.2017 року № 902 та № 903.
Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Враховуючи, що подана позивачем заява відповідає приписам частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
01.03.2015 року між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна № 15-1672 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачеві у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення в адміністративній будівлі підсобного господарства позивача, інвентарний номер 000400242, що знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27/1.
Нежитлові приміщення в адміністративній будівлі підсобного господарства позивача, інвентарний номер 000400242, що знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27/1, передані позивачем відповідачеві за актом приймання-передачі майна в оренду від 15.05.2015 року (а.с. 28).
Пунктом 3 договору передбачено, що орендна плата за перший (базовий) місяць нараховується з березня 2015 року, визначається на підставі наказу позивача від 01.10.2014 року № 316 та становить 6743,07 грн. в т.ч. ПДВ - 1123,85 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на встановлений індекс інфляції за попередній місяць. Відповідач здійснює відшкодування витрат позивача на обслуговування орендованого майна, за водопостачання та водовідведення, електропостачання, обслуговування прибудинкової території та інші витрати, що не входять до складу орендної плати. Відповідач зобов'язаний особисто отримати у позивача в строк до 10 числа місяця наступного за звітним акти приймання-передачі наданих послуг, рахунок на сплату орендної плати та на відшкодування витрат позивача на обслуговування орендованого майна. Грошові кошти перераховуються відповідачем на рахунок позивача протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання відповідних рахунків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач користується орендованими нежитловими приміщеннями, проте орендну плату та витрати позивача на обслуговування орендованого майна сплачує несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди за період з 01.03.2015 року по 04.09.2017 року складає 7657,51 грн.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 629 цього ж Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати та витрат позивача на обслуговування орендованого майна за період з 01.03.2015 року по 04.09.2017 року в сумі 7657,51 грн. повністю підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, оскільки відповідач будь-яких заперечень (відзиву на позов) та доказів сплати орендної плати та витрат позивача на обслуговування орендованого майна за період з 01.03.2015 року по 04.09.2017 року в сумі 7657,51 грн. суду не подав.
Згідно пункту 5.2 договору, у випадку несвоєчасної сплати орендної плати, платежів по відшкодуванню витрат позивача на обслуговування об'єкту оренди, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення з урахування індексу інфляції та 3 % річних.
Відповідно до наданого позивачем обґрунтованого розрахунку позовних вимог (а.с. 12-24) загальна сума пені, нарахованої за періоди наведені у розрахунку, становить 6958,61 грн.
Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору оренди нерухомого майна № 15-1672 від 01.03.2015 року, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 5967,55 грн. за вищенаведені періоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного кодексу України.
Крім наведеного, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1873,80 грн. та 3 % річних в сумі 785,02 грн. Зазначені вимоги позивачем підтверджені обґрунтованим розрахунком трьох процентів річних та інфляційних.
Відповідно до положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 1873,80 грн. та 3 % річних в сумі 785,02 грн. за періоди, зазначені у розрахунку позовних вимог (а.с. 12-24), є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (42350, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, ідентифікаційний код 05766356) заборгованість в сумі 7657,51 грн., пеню в сумі 6958,61 грн., 3 % річних в сумі 785,02 грн., інфляційні втрати в сумі 1873,80 грн. та витрати по сплаті судового збору 1600,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 02 жовтня 2017 року.
Суддя П.І. Левченко