Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" жовтня 2017 р.Справа № 922/2948/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Державної установи "Харківська установа виконання покарань (№27)", м. Харків
про стягнення 231376,66 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Коноплі О.М. довіреність №01-16/8794 від 22.11.2016р.;
відповідача - Хорошенко Т.Б. довіреність №31 від 22.05.2017р.;
Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Харківської установи виконання покарань Управління державної пенітенціарної служби України в Харківської області №27, в якій позивач просить стягнути з відповідача вартість електричної енергії за березень, червень та липень 2017р. у розмірі 208113,56 грн. (де 173427,97 грн. - тарифна складова та 34685,59 грн. - ПДВ - 20%); пеню у розмірі 15127,07 грн. за період з березня 2017р. по липень 2017 р., 3 % річних у розмірі 940,10 грн. за травень, червень та липень 2017 р., інфляційні у розмірі 7195,93 грн. за період з березня 2017р. по липень 2017р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання електричної енергії №0041,01 від 01.09.2009р., який був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
У судовому засіданні 25.09.2017р. оголошувалась перерва до 02.10.2017р. о 12:15.
Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання про заміну первісного відповідача, що надане ним через канцелярію суду 02.10.2017р. за вх.№32173, в якому позивач просить замінити первісного відповідача належним відповідачем: Державною установою "Харківська установа виконання покарань (№27)".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2017р. пор справі №922/2948/17 клопотання позивача про заміну неналежного відповідача судом задоволено. Замінено неналежного відповідача: Харківську установу виконання покарань Управління державної пенітенціарної служби України в Харківської області №27 на належного відповідача: Державну установу "Харківська установа виконання покарань (№27)".
Присутній представник позивача у судовому засіданні повідомив суд, що сума основного боргу відповідачем у справі сплачена, та позивачем надані платіжні доручення на підтвердження сплати суми основного боргу, в цій частині позовних вимог провадження просив припинити, та стягнути з відповідача інфляційні, 3% річних та пеню.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, про що надав до суду через канцелярію 20.09.2017р. відзив на позовну заяву за вх.№3007, в якому зазначив, що виникнення заборгованості перед позивачем пов'язана із несвоєчасним фінансуванням відповідача з державного бюджету України та відповідач зазначив, що ним сплачено суму основною заборгованості, про що надані до суду ксерокопії платіжних доручень та просив у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій відмовити. Також, у зв'язку із складним економічним становищем підприємства відповідача представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про зменшення розміру пені на 90%, про що надав письмове клопотання, що надійшло до суду 03.10.2017р. за вх.№ 2020.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення їх повноважних представників, судом встановлено наступне.
01.09.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №0041,01 (далі по тексту - договір).
Даний договір відповідно до п.9.4. пролонгований на 2017 рік.
Відповідно до п.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору.
У п. 2.2.2 договору зазначено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділу 6 договору, відповідно до додатку №1 "Договірні величини споживання".
Відповідно до п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з тезами додатку №2 "Порядок розрахунків".
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач, як постачальник виконав свої зобов'язання по договору, але відповідач умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки (протягом 10 операційних днів з моменту отримання рахунку) виконав несвоєчасно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за березень, червень та липень 2017р. у розмірі 208113,56 грн. (де 173427,97 грн. - тарифна складова та 34685,59 грн. - ПДВ - 20%)
Проте, як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу у розмірі 208113,56 грн. відповідачем після подачі позову до суду сплачена, що підтверджено представниками позивача та відповідача, та до суду надані платіжні доручення на підтвердження сплати.
Відповідно пункту 1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
Таким чином, оскільки між сторонами відсутній предмет спору в частині позовних вимог у розмірі 208113,56 грн. (де 173427,97 грн. - тарифна складова та 34685,59 грн. - ПДВ - 20%), суд вважає за необхідне в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 208113,56 грн. (де 173427,97 грн. - тарифна складова та 34685,59 грн. - ПДВ - 20%) - провадження у справі припинити.
Також, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 940,10 грн. за травень, червень та липень 2017 р., інфляційні у розмірі 7195,93 грн. за період з березня 2017р. по липень 2017р.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування 3% річних та індексу інфляції, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем у зв'язку із несвоєчасною оплатою послуг позивача було нараховано пеню у розмірі 15127,07 грн. за період з березня 2017р. по липень 2017 р.,
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Представником відповідача по справі у відзиві на позов викладено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Присутній представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував та просив у його задоволенні відмовити, про що надав до суду письмові заперечення за вх. № 32171.
Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Згідно ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до пп.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість відповідача виникла унаслідок несвоєчасного фінансування з державного бюджету України, знаходження підприємства відповідача в тяжкому економічному стані, а позивачем не доведено суду понесення збитків унаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті, відповідно до цього суд вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення пені задовольнити частково та керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 7563,54 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 7563,53 грн. у задоволенні позову відмовити.
Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді касаційних скарг по тотожним справам в частині зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до постанов: від 01.10.2013р. у справі №5023/5976/12, від 06.04.2016р. у справі №904/6483/15, від 19.11.2015р. у справі №917/518/14, від 31.03.2015р. у справі №912/3439/14, від 30.03.2015р. у справі №918/1471/14.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача у даній справі, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. В частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 208113,56 грн. (де 173427,97 грн. - тарифна складова та 34685,59 грн. - ПДВ - 20%) провадження у справі припинити.
3. Стягнути з Державної установи "Харківська установа виконання покарань (№27)" (61014, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99, п/р 35214001013265 у ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код 08564587) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) пеню у розмірі 7563,54 грн., 3% річних у розмірі 940,10 грн., інфляційні у розмірі 7195,93 грн. та судовий збір у розмірі 3471,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 7563,53 грн. - у задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 03.10.2017 р.
Суддя Ю.В. Светлічний