ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2017Справа №910/13714/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»
про стягнення 16 568,89 грн.
Суддя Щербаков С.О.
Представники:
від позивача: Сербіна А.О.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іллічівська» (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 16 568, 89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору №01/31.03.2017 про надання фінансових послуг факторингу від 31.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" набуло право вимоги до відповідача на виплату страхового відшкодування у розмірі 16 568,89 грн., яке відповідач мав сплатити внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу під керуванням винної особи, відповідальність якої була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2017 за участю представників сторін.
23.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2017.
04.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2017.
06.09.2017 представник позивача через відділ автоматизованого документообіг суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимогу ухвали суду..
Також, 06.09.2017 представник позивача подав клопотання про заміну відповідача, в якому просить суд замінити первісного відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іллічівська» у справі № 910/13714/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» про відшкодування шкоди у розмірі 16 568, 89 грн. на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 замінено первісного відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іллічівська» на належного відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 28.09.2017.
27.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2017 надав докази направлення на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» копії позовної заяви та доданих матеріалів.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 28.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-
04.03.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» та ОСОБА_4 укладено договір добровільного комбінованого страхування наземного транспорту ОСАГО+ № 04-1.0013652.0001, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Renault Clio», державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом, 30.04.2016 на АД «Київ-Харків» по дорозі в сторону м. Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Clio», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Peugeot», державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_6
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра-Україна» автомобіль «Renault Clio», державний номер НОМЕР_1.
Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2016, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 30.04.2016 на АД «Київ-Харків» по дорозі в сторону м. Харків, за участю автомобіля «Renault Clio», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Peugeot», державний номер НОМЕР_2.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 12874 від 13.05.2016 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Clio», державний номер НОМЕР_1 становить 17 685, 92 грн.
20.05.2017 позивачем складено страховий акт № 0011980.04.16/1 аванс, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 16 568, 89 грн.
Відповідно до зазначеного вище звіту та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 16 568, 89 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1458 від 20.05.2016.
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - фактор) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (далі - клієнт) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/31.03.2017, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування. Перелік регресних вимог визначено в додатку № 1 до даного договору.
Додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг факторингу № 01/31.03.2017 від 31.03.2017, визначено перелік регресних вимог, що передаються за договором, зокрема за дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 30.04.2016 за участю автомобіля «Peugeot», державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське» за полісом № АІ 4477683.
Частиною 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до позивача на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 01/31.03.2017 від 31.03.2017 перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, внаслідок пошкодження застрахованого у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра-Україна» автомобіля «Renault Clio», державний номер НОМЕР_1.
Товариство з додатковою відповідальністю «Маркс.Капітал» листом (повідомлення) повідомило відповідача про набуття права вимоги відшкодування збитків, завданих 30.04.2016 водієм ОСОБА_6 при керуванні автомобіля «Peugeot», державний номер НОМЕР_2, який отриманий відповідачем 05.07.2017 за вх №1788-РDХ.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» зазначає, що у зв'язку з тим, що останнім було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Peugeot», державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське» за полісом №АІ 4477683, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Peugeot», державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу в розмірі 16 568, 89 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судом вище, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на виконання зобов'язань за договором добровільного комбінованого страхування наземного транспорту ОСАГО+ № 04-1.0013652.0001 від 04.03.2016, предметом якого є страхування транспортного засобу «Renault Clio», державний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь страхувальника 16 568, 89 грн.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Peugeot», державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2016 у справі № 359/4169/16-п, якою ОСОБА_6, водія транспортного засобу «Peugeot», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Peugeot», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське» за полісом №АІ 4477683.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_6 автомобіля «Renault Clio», державний номер НОМЕР_1, у відповідача виник обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Renault Clio», державний номер НОМЕР_1 було сплачено Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на підставі договору страхування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.
Таким чином, суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач уклавши з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра-Україна" договір про надання фінансових послуг факторингу №01/31.03.2017 від 31.03.2017, отримав від первісного кредитора право вимоги відшкодування збитків, завданих 30.04.2016 водієм ОСОБА_6 під час керування автомобілем «Peugeot», державний номер НОМЕР_2, тобто, у даному випадку - до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Peugeot», державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське» за полісом №АІ 4477683, а також з огляду на те, що водія автомобіля Peugeot», державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38 Б, ідентифікаційний код - 25186738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36020, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 14-А/22, ідентифікаційний код - 37686922) 16 568 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 89 коп. - страхового відшкодування та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 03.10.2017
Суддя Щербаков С.О.