вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" вересня 2017 р. Справа № 911/2129/17
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», м.Київ
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагваль-Фіш», с.Софіївська Борщагівка
Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупенія», с.Гатне
Про визнання договорів недійсними
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: Кравчук А.С.
Від відповідача 1: не з'явився
Від відповідача 2: Іващенко Д.А.
Від 3-ї особи: Тарасенков В.В.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагваль-Фіш» (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупенія» (далі - відповідач 2) про визнання договорів недійсними.
Провадження у справі №911/2129/17 порушено відповідно до ухвали суду від 11.07.2017 року та призначено справу до розгляду на 20.07.2017 року.
Відповідач1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 20.07.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
Представник відповідача2 у судовому засіданні 20.07.2017 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 22.08.2017 року.
Відповідач2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 22.08.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2017 року подав уточнення до позовних вимог.
Представник відповідача1 у судове засідання 22.08.2017 року вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався на 07.09.2017 року.
05.09.2017 року до господарського суду від відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач1 проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідач2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 07.09.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
Представник відповідача1 та представник позивача у судовому засіданні 07.09.2017 року заявили спільне усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
В судовому засіданні 07.09.2017 року судом задоволено заявлене представниками сторін спільне клопотання та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1 - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Також, в судовому засіданні 07.09.2017 року продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи до 21.09.2017 року.
В судовому засіданні 21.09.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач1 в судове засідання не з'явився, відповідач2 проти позову заперечував.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 23.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛК «Арктика» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагваль-Фіш» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №23/05-КП1 від 23.05.2016 (надалі - Договір №23/05-КП1), відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч).
01.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛК «Арктика» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крупенія» (покупець) було укладено Договір №1/06-1КП-ОБ від 01.06.2016 (надалі - Договір №1/06-1КП-ОБ), відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність: холодильне обладнання на базі компресорних станцій та внутрішньо майданчикову мережу 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор.
На підставі Договору №28/07-16-ОЗ від 21.07.2016 року, укладеного між ТОВ «Нагваль-Фіш» (покупець) та ТОВ «Крупенія» (покупець) (надалі - Договір №28/07-16-ОЗ) продавцем було продано на користь покупця дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч).
Спір у справі стосується наявності правових підстав для визнання недійсними Договорів №23/05-КП1 та №1/06-1КП-ОБ недійсними та витребування спірного майна у власність позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В даному випадку оскаржувані Договори стосуються відчуження на користь відповідачів обладнання, а саме: двох комірок з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельної лінії від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельної лінії від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорного об'єкту на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч), холодильного обладнання на базі компресорних станцій та внутрішньо майданчикової мережі 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а.
При цьому, як вказує позивач та не заперечується відповідачами, відповідне обладнання було налагоджено і запущено для забезпечення електропостачання комплексу споруд «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу «А» площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку «Б» площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції «Г» площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні «Д» площею 128,7 кв.м., та розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, з розробленою потужністю для можливості безперервного забезпечення електропостачання холодильних камер і логістичного центру, здача в оренду яких є основним видом діяльності ТОВ «ТЛК «Арктика».
Згідно наявних в матеріалах справи проектно-технічної документації (технічних умов №К-00-10-0959 від 08.09.2010 року, договору про надання послуг з приєднання до електричних мереж №К-00-10-0959 від 08.09.2010 року, робочого проекту «Зовнішнє електропостачання ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Свяотшинського району, Київської області», рішення по проекту №К-00-10-0959 від 28.03.2011 року, акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, акту технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 05.04.2011 року, карти змін в електричних мережах №К-14-0-0051 від 15.04.2011 року, акту підтвердження готовності до роботи електроустановки №106 від 19.04.2011 року, акту обстеження №51-0 електроустановки після виконання будівельно-монтажних та налагоджуваних робіт від 22.04.2011 року, акту №479 від 05.04.2011 року прийому-передачі виконаних робіт, акту допуску №45 на підключення до електричної мережі електроустановки та огляду засобів обліку електроенергії) вбачається, що таке обладнання було спроектовано, виготовлено, налагоджено і запущено на замовлення ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» для забезпечення електропостачання комплексу споруд «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія» з розробленою потужністю для можливості безперервного забезпечення електропостачання холодильних камер і логістичного центру.
Тобто, обґрунтованим є посилання позивача на те, що за наслідками вчинення оскаржуваних Договорів можливість функціонування комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», а відтак, і підприємницька діяльність ТОВ «ТЛК «Арктика» в цілому (основним видом якої зі слів представника позивача є здача в оренду такого комплексу), залежить виключно від волі володільця наведеного обладнання, адже для подальшого функціонування вказаного комплексу існує необхідність в отриманні відповідного обладнання в користування.
Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
У відповідності до ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно зі ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Стаття 237 Цивільного кодексу України визначає, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Таким чином, керівник юридичної особи виступає від імені юридичної особи у відносинах з третіми особами і здійснює функції представництва на підставі акта органу юридичної особи.
У відповідності до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За змістом визначених положень чинного законодавства України виконуючи покладені на особу, яка діє від імені юридичної особи (в т.ч. директор), обов'язки, остання зобов'язана діяти виключно в інтересах такого товариства, добросовісно і розумно реалізовувати отримані цивільні права з метою дотримання встановлених законодавством принципів здійснення господарської діяльності.
При цьому, наявність чи відсутність встановлених власниками юридичної особи обмежень повноважень особи, яка діє від її імені, не може обмежувати обов'язок останньої дотримуватися закріплених в законодавстві принципів здійснення господарської діяльності та наведених засад представництва відповідної юридичної особи.
Із тексту оскаржуваних Договорів вбачається, що від імені ТОВ «ТЛК «Арктика» такі правочини було вчинено директором ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту та в.о. директора ОСОБА_5, який діяв на підставі наказу №03-в від 16.05.2016 року.
З огляду на викладені обставини вбачається, що мають місце обставини, за яких керівництво ТОВ «ТЛК «Арктика» (ОСОБА_4 та ОСОБА_5), виступаючи від імені такого товариства позивача, вчинили спірні правочини, які фактично зумовили позбавлення позивача права власності, безпосередньо задіяне у його господарській діяльності, що спричинило необхідність у подальшому нести додаткові витрати для забезпечення провадження своєї підприємницької діяльності. Наведені обставини свідчать про відсутність підстав вважати дії представників позивача (наведених осіб) щодо відчуження використовуваних в господарській діяльності основних фондів, вчиненими в інтересах ТОВ «ТЛК «Арктика», добросовісно та розумно виходячи з обставин господарської діяльності позивача, що в свою чергу свідчить про порушення закріпленого в ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України принципу дієздатності юридичної особи.
Із наявного в матеріалах справи Договору про спільну діяльність від 26.07.2016 року, укладеного між ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія», вбачається, що відчужене за оскаржуваними Договорами обладнання в подальшому було використано ТОВ «Крупенія» як свій внесок у створену з ТОВ «ТЛК «Арктика» спільну діяльність у сфері надання логістичних послуг без створення юридичної особи на базі належного ТОВ «ТЛК «Арктика» комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія».
При цьому, представником позивача не визнається законність вказаного Договору про спільну діяльність, а вказується на те, що останній було вчинено колишнім директором (ОСОБА_4) заднім числом з єдиною метою - вивести активи товариства, про що свідчить той факт, що до дати укладення такого договору (26.07.2016 року) ТОВ «ТЛК «Арктика» як власник вказаного комплексу нерухомості, маючи штат професійних та досвідчених працівників, здійснювало на його базі свою господарську діяльність із здачі відповідних приміщень в оренду та надання супроводжуючих послуг, отримуючи від цього постійний дохід, однак в липні 2016 року власниками товариства було встановлено, що діяльність колишнього керівництва товариства в особі директора ОСОБА_4 та його заступника ОСОБА_5 була спрямована на виведення активів товариства на пов'язаних осіб, що і стало підставою для звільнення ОСОБА_4 з посади директора за рішенням власників з 28.07.2016 року.
В підтвердження недобросовісності останнього (ОСОБА_4) у виконанні покладених на нього обов'язків з управління товариством, позивачем було додано до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України у справах №910/23747/13, №910/24106/13, №910/24117/13 та №910/704/14, в яких було встановлено, що дії попереднього керівництва ТОВ «ТЛК «Арктика», які полягали у відмовах від позовів про захист порушених майнових прав товариства, не були спрямовані на дотримання принципів здійснення господарської діяльності з метою отримання ТОВ «ТЛК «Арктика» прибутку та не відповідали інтересам останнього, як і не відповідали приписам ст. 13 Цивільного кодексу України та ст.ст. 6, 44 Господарського кодексу України.
Також, із доданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок та інформації Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо найманих працівників ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія» (повідомлень про прийняття працівників на роботу, податкових розрахунків за формою №1ДФ) вбачається, що станом на 26.07.2016 року на ТОВ «ТЛК «Арктика» працювало 42 найманих працівника, основна частина коштів, що надходили на рахунок такого товариства, стосувалася здачі в оренду спірного майна та надання супроводжуючих послуг, а ТОВ «Крупенія» в свою чергу з моменту створення (січень 2016 року) та до укладення договору про спільну діяльність мало в своєму штаті лише трьох найманих працівників.
При цьому, згідно вказаної інформації податкової в подальшому (в серпні 2016 року) ТОВ «Крупенія» було змінено свій штат найманих працівників у кількості 45 людей (за даними четвертого кварталу 2016 року) саме за рахунок звільнених з ТОВ «ТЛК «Арктика» працівників, в т.ч. колишнього директора - ОСОБА_4 (відповідні обставини підтверджуються спів паданням ідентифікаційних кодів працівників), яких ТОВ «Крупенія» почало приймати на роботу лише з 02.08.2016 року.
Наведені обставини щодо переходу працівників ТОВ «ТЛК «Арктика» до ТОВ «Крупенія» саме з 02.08.2016 року, додатково свідчить про наміри бувшого керівництва позивача вивести з підприємства виробничі активи та потужності саме на користь ТОВ «Крупенія».
З огляду на викладене вбачається певна послідовність дій, які передували переданню ТОВ «ТЛК «Арктика» в управління ТОВ «Крупенія» спірного комплексу за договором про спільну діяльність, а саме: створення ТОВ «Крупенія»; відчуження належного ТОВ «ТЛК «Арктика» обладнання, що забезпечувало функціонування спірного комплексу, на користь ТОВ «Крупенія»; звільнення всіх працівників ТОВ «ТЛК «Арктика», з послідуючим їх найманням ТОВ «Крупенія», які в послідуючому і стали правовою основою для передання спірного комплексу в управління ТОВ «Крупенія» за договором про спільну діяльність, як оператору такої спільної діяльності.
При цьому, з наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунків сторін вбачається, що найбільшими споживачами відповідних послуг (орендарями належного ТОВ «ТЛК «Арктика» майна) як до укладення договору про спільну діяльність, так і після, залишилися одні й ті ж самі особи, які щомісячно до 26.07.2016 року (дата укладання такого договору) перераховували кошти в якості сплати орендних платежів та оплати супроводжуючих послуг на користь ТОВ «ТЛК «Арктика», а після вказаної дати (з кінця серпня 2016 року) почали перераховувати відповідні кошти з аналогічними призначеннями вже на користь ТОВ «Крупенія».
Тобто, за наслідками вчинення наведених дій жодним чином не змінилися правовідносини, пов'язані з наданням/отриманням послуг на базі комплексу нерухомості «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», адже функціонування такого комплексу забезпечує те же саме обладнання, його обслуговування здійснюють ті ж самі працівники, а споживачами залишися ті ж самі наймачі, однак, фактичним володільцем такої діяльності стало ТОВ «Крупенія», доля прибутку останнього від провадження якої згідно положень договору про спільну діяльність була визначена у розмірі 90%, а ТОВ «ТЛК «Арктика» - 10%.
Таким чином, наявними в матеріалах справи документами належним чином підтверджується, що вчинення оскаржуваних договорів було спрямоване і спричинило обставини, за яких ТОВ «ТЛК «Арктика» для подальшого здійснення своєї господарської діяльності було змушене отримати у користування відчужене на користь ТОВ «Крупенія» обладнання, що в свою чергу створило штучні умови для потреби у створенні спільної діяльності за відповідним договором в подальшому, за яким розмір частки доходу ТОВ «ТЛК «Арктика» від провадження діяльності на базі належного йому в минулому нерухомого майна, було визначено у розмірі 10%.
З огляду на викладене, є обґрунтованими посилання позивача на невідповідність дій представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при вчинені оскаржуваних Договорів, закріпленим в положеннях ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України засадам представництва юридичної особи її органами управління (добросовісності, розумності, логічності, спрямованості на досягнення мети здійснення господарської діяльності), адже фактичним наслідком вчинення ними спірних правочинів стало позбавлення ТОВ «ТЛК «Арктика» права власності на належне майно (виробничі активи) та втрата можливості отримання прибутку від провадження своєї діяльності на 90%.
Наведені обставини свідчать про вчинення представниками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від імені позивача спірних правочинів, всупереч інтересам позивача і зміст відповідних правочинів не відповідав справжньому волевиявленню позивача як суб'єкта господарювання, а був спрямований на задоволення особистих інтересів наведених представників позивача, які фактично діяли в інтересах ТОВ «Крупенія», на користь якого виводились виробничі потужності.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Тобто, умовою недійсності в порядку ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України правочину є встановлення того, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє, при цьому, у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.
При цьому, під зловмисною домовленістю мається на увазі саме навмисні дії представника, тобто він повинен усвідомлювати, що вчиняє правочин, всупереч інтересам довірителя, передбачати настання невигідних для довірителя наслідків та бажати (або свідомо допускати) їх настання.
Частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
У відповідності до ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
В контексті вирішення спору із застосуванням наведених положень цивільного законодавства слід також звернути увагу на визначені Верховним Судом України правові висновки при їх застосуванні, а саме, в постанові від 13.09.2017 року у справі №3-492гс17 Верховним Судом України було зазначено, що Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення. Зокрема, необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, в який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.
Аналогічний висновок за подібних відносин було висвітлено і в постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 року у справі №760/8121/16-ц.
Тобто, досліджуючи обставини існування чи відсутності зловмисної домовленості в діях уповноваженої особи юридичної особи, при вчиненні нею правочину від імені такої особи, з представником іншої особи окрім встановлення фактів пов'язаності відповідних осіб слід також визначати наслідки вчинених ними відповідних дій, зокрема, чи не створили вони негативних наслідків для юридичної особи або ж чи не були спрямовані останні на протиправне позбавлення юридичної особи права власності на майно.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_5 (особа, яка від імені ТОВ «ТЛК «Арктика» підписала Договір №23/05-КП1) є одночасно учасником ТОВ «Нагваль-Фіш», тобто, власником частки корпоративних прав в статутному капіталі особи, на користь якої було відчужено частину спірного обладнання.
Тобто, вчиняючи Договір №23/05-КП1 ОСОБА_5, діючи від імені ТОВ «ТЛК «Арктика» фактично відчужив частину спірного обладнання на підконтрольне йому ж товариство.
Як вбачається із Договору №23/05-КП1 від імені ТОВ «Нагваль-Фіш» його було підписано директором ОСОБА_6, а із наявних в матеріалах справи документів, що стосуються влаштування спірного електрообладнання, вбачається, що така особа свого часу працювала директором ТОВ «ТЛК «Арктика», зокрема, саме за зверненнями останнього від імені ТОВ «ТЛК «Арктика» як директора здійснювалося підключення в 2011 році спірного комплексу до мереж електропостачання через спірне електрообладнання, а в послідуючому така особа вже здійснювала подачу заявки на переукладення договору електропостачання відповідного комплексу від ТОВ «Крупенія» (покупця за Договором №1/06-1КП-ОБ) та діяла як уповноважена особа (керівник) спільної діяльності у відповідності до договору про спільну діяльність від 26.07.2016 року.
При цьому, заслуговують на увагу посилання позивача на пов'язаність вказаних осіб (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (директор ТОВ «Крупенія») з колишнім власником ТОВ «ТЛК «Арктика» - ОСОБА_8, що підтверджується встановленими під час досудового слідства в рамках кримінального провадження №12016100100002425 від 24.02.2016 року обставинами (в частині пов'язаності ОСОБА_7 з ОСОБА_8) та показаннями ОСОБА_4, наданими як свідком в рамках кримінального розслідування за №12016100100011617 від 17.09.2016 року (протокол допиту свідка від 04.04.2017 року).
Наведені обставини підтверджують, що відчуження за оскаржуваними Договорами спірного обладнання було здійснено пов'язаними між собою особами та на підконтрольні колишньому власнику ТОВ «ТЛК «Арктика» товариства, а з огляду на встановлені судом наслідки вчинення таких правочинів - створення штучних умов для необхідності передачі комплексу споруд «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія» в управління ТОВ «Крупенія» як оператору спільної діяльності за договором про спільну діяльність від 26.07.2016 року
Також, наведені обставини вказують на існування умислу, спрямованого на позбавлення ТОВ «ТЛК «Арктика» власності на належні йому виробничі активи на користь інших осіб, адже за наслідками всіх вчинених дій позивач фактично за два місяці (з моменту укладення першого договору відчуження частини спірного обладнання (Договір №23/05-КП1 від 23.05.2016 року) до моменту визначеної дати укладення договору про спільну діяльність від 26.07.2016 року) втратив можливість отримання прибутку від провадження своєї господарської діяльності на базі спірного комплексу нерухомості на 90% на користь ТОВ «Крупенія» (враховуючи визначені договором про спільну діяльність частки розподілу прибутку).
Таким чином, оскаржувані Договори було укладено з порушенням приписів ст.ст. 13, 92, 203, 237, 238 Цивільного кодексу України та ст.ст. 6, 44 Господарського кодексу України, що свідчить про наявність правових підстав для визнання у відповідності до ст.ст. 215, 232 Цивільного кодексу України їх недійсними, а тому заявлені позивачем позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем вимог про витребування холодильного обладнання на базі компресорних станцій, розміщених в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу «А» площею 1 237,2 кв.м; рибного ярмарку «Б» площею 2 983,0 кв.м; комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16 522,2 кв.м; насосної підстанції «Г» площею 37,5 кв.м та механічної майстерні «Д» площею 128,7 кв.м, та внутрішньо майданчикової мережі 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідне майно було набуто ТОВ «Крупенія» на підставі Договору №1/06-1КП-ОБ, однак, судом в силу приписів ст.ст. 215, 232 Цивільного кодексу України було встановлено недійсність останнього, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для набуття ТОВ «Крупенія» права власності на таке майно.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, в силу наведених приписів чинного законодавства України та встановлених судом обставин існують правові підстави для витребування холодильного обладнання на базі компресорних станцій, розміщених в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», та внутрішньо майданчикової мережі 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, від ТОВ «Крупенія» на користь ТОВ «ТЛК «Арктика», а тому позов в цій частині є обґрунтованим.
Стосовно заявлених позивачем вимог про витребування майна, що забезпечує функціонування (постачання електроенергії) комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», а саме: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч), що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, суд відзначає наступне.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що вказане майно вибуло із власності ТОВ «ТЛК «Арктика» на користь ТОВ «Нагваль-Фіш» за Договором №23/05-КП1, а в подальшому було відчужено останнім на користь ТОВ «Крупенія» згідно Договору 28/07-16-ОЗ від 21.07.2016.
За змістом п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
В даному випадку, відсутній прямий договір між ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія», який би регулював вибуття спірного майна із власності ТОВ «ТЛК «Арктика» на користь останнього, а тому позивачем вірно було обрано спосіб захисту своїх порушених прав в даній частині шляхом пред'явлення віндикаційного позову щодо витребування спірного майна.
Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Положеннями ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Враховуючи встановленні судом обставини пов'язаності між собою колишнього керівництва і власників ТОВ «ТЛК «Арктика» з керівництвом і власниками ТОВ «Крупенія» та існування в їх діях умислу щодо вибуття із власності ТОВ «ТЛК «Арктика» спірного майна, то правові підстави вважати ТОВ «Крупенія» добросовісним набувачем в розумінні положень ст. 388 Цивільного кодексу України відсутні.
Більш того, вчинення первісного договору вибуття спірного майна із власності ТОВ «ТЛК «Арктика» (Договір №23/05-КП1) з порушенням особою, яка від імені товариства вчинили такий правочин, засад представництва уповноваженою особою юридичної особи та всупереч меті господарської діяльності останнього не може свідчить про існування дійсного наміру ТОВ «ТЛК «Арктика» у вибутті із власності такого майна, адже має місце дефект волі.
Таким чином, наведені обставини в сукупності з встановленими судом підставами для визнання недійсним Договору №23/05-КП1 свідчать про існування правових підстав для витребування в силу приписів ст.ст. 378, 388 Цивільного кодексу України спірного майна із власності ТОВ «Крупенія», а тому вимоги позивача в цій частині визнаються обґрунтованими.
Посилання відповідачів та третьої особи на те, що на момент вирішення спору право власності на комплекс споруд «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу «А» площею 1 237,2 кв.м; рибного ярмарку «Б» площею 2 983,0 кв.м; комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16 522,2 кв.м; насосної підстанції «Г» площею 37,5 кв.м та механічної майстерні «Д» площею 128,7 кв.м, та розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, було набуто ПАТ «Ощадбанк» в порядку реалізації прав іпотекодержателя такого майна, а тому відсутні правові підстави для витребування спірного майна у власність позивача у позивача судом відхиляються з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.05.2017 року ПАТ «Ощадбанк» було зареєстровано за собою право власності на вказане нерухоме майно на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та про реалізацію предмета іпотеки №НМО437700 від 24.05.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А.
В той же час, відповідний опис в державному реєстрі такого нерухомого майна не містить доказів віднесення до нього спірного обладнання, як і не містять матеріали справи доказів того, що таке обладнання було предметом відповідного іпотечного договору, тобто, доказів того, що спірне обладнання було передано в іпотеку банку в рахунок забезпечення виконання відповідного зобов'язання, а відтак, можливості банку задовольнити свої вимоги за рахунок нього.
Крім того, суд відзначає, що відчуження спірного обладнання на користь ТОВ «Крупенія» та подальше його внесення як вкладу у спільну діяльність у випадку його перебування в іпотеці в ПАТ «Ощадбанк» потребувало б попередньої згоди іпотекодержателя, в той же час, банком, будучи обізнаним про відповідні дії, жодних претензій щодо вчинення відповідного відчуження чи чинності договору про спільну діяльність від 26.07.2016 року не заявлялося, що в свою чергу також свідчить про схвалення ПАТ «Ощадбанк» створення такої діяльності за рахунок нерухомості: комплексу споруд «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія».
Таким чином, відсутні підстави вважати, що з набуттям 24.05.2017 року ПАТ «Ощадбанк» у власність комплексу споруд «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, останнім було набуто прав на спірне обладнання.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ТЛК «Арктика» є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним укладений 23.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нагваль-Фіш» договір купівлі-продажу №23/05-КП1.
3. Визнати недійсним укладений 01.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крупенія» договір №1/06-1КП-ОБ.
4. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупенія» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Радянська, 4; ідентифікаційний код: 40240393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (04086, м. Київ, вул. О.Теліги, 41; ідентифікаційний код 37075024):
- майно, що забезпечує функціонування (постачання електроенергії) комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», а саме: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч), що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а;
- холодильне обладнання на базі компресорних станцій, розміщене в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу «А» площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку «Б» площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції «Г» площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні «Д» площею 128,7 кв.м., та внутрішньо майданчикову мережу 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагваль-Фіш» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А; ідентифікаційний код: 36059310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (04086, м. Київ, вул. О.Теліги, 41; ідентифікаційний код 37075024) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупенія» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Радянська, 4; ідентифікаційний код: 40240393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (04086, м. Київ, вул. О.Теліги, 41; ідентифікаційний код 37075024) судовий збір у розмірі 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик
дата підписання 03.10.2017 р.