ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2017Справа №910/13201/17
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
про стягнення 26 978,00 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача Сабітов С.В. (дов. №253/17 від 14.03.17)
від відповідача не з'явився.
встановив :
08.08.2017 Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхового відшкодування у розмірі 26 978,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №207.15.000001 від 30.10.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), що підтверджується постановою суду, була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 26 978,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13201/17, розгляд справи призначено на 29.08.2017.
19.08.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшов лист МТСБУ №7/2-28/19831 від 16.08.2017 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АІ/9722638.
Судове засідання призначене на 29.08.2017 не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, розгляд справи №910/13201/17 призначено на 28.09.2017.
Представник позивача прибув у судове засідання 28.09.2017 та надав пояснення по суті справі.
Представник відповідача в судове засідання 28.09.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 28.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
30.10.2015 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» та Представництвом «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ» укладено Генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту №207.15.000001 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1, строком дії з 01.10.2016 по 30.10.2016 згідно №210 додатку №13 від 26.09.2016.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.
25.10.2016 близько 11 год. 50 хв. водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_2, по вул. Кравчука, 28 в м. Луцьку Волинської області, всупереч вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, власником якого є Представництво «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ», що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.
В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_3, було пошкоджено, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3016299807163570, виданою Управлінням патрульної поліції у м. Луцьку.
Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2016 у справі №161/14330/16-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_3 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
В матеріалах справи міститься заява про подію від 26.10.2016, відповідно до якого страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 25.10.2016, та просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО.
Відповідно до висновку № 0040 від 29.12.2016 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля НОМЕР_3, складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 (свідоцтво ЦЕКК МЮ України №113 від 14.12.2012, продовжене до 19.02.2019; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №3245 від 15.10.2002), вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, на момент проведення дослідження становить 27 632,10 грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно рахунку-фактури ТзОВ «Промтехсервіс» №ПТС 0060331 від 28.12.2016 ремонт автомобіля НОМЕР_3, склав 26 978,00 грн.
Відповідно до страхового акту № 11.16.1137-1 від 23.01.2017 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 26 978,00 грн.
На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту № 11.16.1137-1 від 23.01.2017 була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок ТзОВ «Промтехсервіс» у загальному розмірі 26 978,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ЦО00180 від 23.01.2017 на суму 26 978,00 грн.
Матеріали справи містять заяву позивача від 23.06.2017 №2672/11.16.1137 про відшкодування шкоди у розмірі 26 978,00 грн., яка була отримана відповідачем 03.07.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Доказів виплати відповідачем вказаної суми матеріали справи не містять.
Зважаючи на вищевикладене позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхове відшкодування у розмірі 26 978,00 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.
Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, становить 26 978,00 грн., що вбачається із рахунку-фактури ТзОВ «Промтехсервіс» №ПТС 0060331 від 28.12.2016 та страхового акту № 11.16.1137-1 від 23.01.2017, у якому позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 26 978,00 грн.
Вказана сума відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4, у розмірі 26 978,00 грн. була виплачена позивачем на рахунок ТзОВ «Промтехсервіс», що підтверджується платіжним дорученням №ЦО00180 від 23.01.2017, на підставі заяви страхувальника про подію від 26.10.2016.
Вина особи ОСОБА_3, який керував «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_2, встановлена постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2016 у справі №161/14330/16-п.
Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/9722638, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_2.
Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № АІ/9722638 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000 грн., франшиза за даним полісом - 0,00 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 26 978,00 грн. (0,00 грн. франшизи), а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 26 978,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що згідно п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003 за №1074/8395, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
З урахуванням викладеного, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля НОМЕР_3, 2015 року випуску, дорівнює нулю, так як на момент ДТП 25.10.2016 року, строк експлуатації останнього не перевищував строку вказаного у Методиці для відповідного транспортного засобу (становив 1 рік та 9 місяців).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код 20782312) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, код 36086124) суму страхового відшкодування у розмірі 26 978 (двадцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення 03.10.2017.
Суддя В.О.Демидов