ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
02.10.2017Справа № 910/16819/17
Суддя Смирнова Ю.М., розглянувши
позовну заяву Громадської організації «Спортивний клуб «Восход»
до Міністерства юстиції України
про визнання права власності та зобов'язання вчинити державну реєстрацію
Громадська організація «Спортивний клуб «Восход» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання права власності та зобов'язання вчинити державну реєстрацію.
За змістом ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовну заяву, подану на розгляд суду, уповноваженою особою позивача не підписано, а відповідна сторінка позовної заяви містить лише ксерокопію підпису особи, вказаної як представник за довіреністю ОСОБА_1
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не вказано.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Як зазначено в п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
В якості доказу сплати судового збору позивачем подано ксерокопію квитанції №28 від 28.09.2017 на суму 4800,00 грн.
Таким чином, належних доказів сплати судового збору позивачем не подано, що є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про:
- визнання права власності на будинок культури «Дніпро», що розташований на вул. Бориспільській,10 у місті Києві загальною площею 4301,4 кв.м;
- визнання права власності на спортивний комплекс «Схід», що розташований у місті Києві на вул. Бориспільській,8 загальною площею 5089 кв.м;
- зобов'язання відповідача вчинити державну реєстрацію права власності за позивачем на нежитлову будівлю літ. А загальною площею 5940,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська,8;
- зобов'язання відповідача вчинити державну реєстрацію права власності за позивачем на нежитлову будівлю літ. А загальною площею 4301,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська,10.
У п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Проте, позивачем не визначено ні ціни позову, ні подано до матеріалів позовної заяви документів, які б підтверджували вартість майна: нежитлової будівлі літ. А загальною площею 5940,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська,8; нежитлової будівлі літ. А загальною площею 4301,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська,10.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затверджена Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «згідно з оригіналом», назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Однак, додані позивачем до позовної заяви копії документів належним чином не засвідчені.
Відтак, подані позивачем документи не можуть бути сприйняті судом в якості належних доказів в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Керуючись п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.
Звернути увагу позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Ю.М. Смирнова