ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.09.2017Справа №910/13162/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
доПриватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -
ОСОБА_1
простягнення 49000 грн. 00 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Корнілов Л.О. - представник за довіреністю № 1103 від 11.05.2017
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились.
08.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 49000 грн. 00 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/6818481, та право вимоги за якою перейшло до позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13162/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1; розгляд справи призначено на 22.09.2017.
Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2017 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 22.09.2017 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103043098644.
Представник третьої особи у судове засідання 22.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у постанові Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2017 у справі № 191/402/17 (провадження № 3/191/130/17), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103043098652.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.
У судовому засіданні 22.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3017005546292614, виданої Управлінням патрульної поліції у м. Запоріжжі (вих. № 32/1720 від 11.01.2017), та постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2017 у справі № 191/402/17 (провадження № 3/191/130/17), яка набрала законної сили 03.03.2017, встановлено, що 30.12.2016 ОСОБА_1, керуючи автомобілем ЗАЗ, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 16.13 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
11.03.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№105971, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, перелік яких наведено у Додатку № 1 до договору добровільного страхування, серед яких транспортний засіб Тойота, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до п. 9 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№105971 від 11.03.2016 строк його дії встановлено з 11.03.2016 по 10.03.2017.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2779 з визначення матеріального збитку власнику автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, від 18.01.2017, складеного суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом ОСОБА_4 (свідоцтво № 864 від 23.08.2013) на підставі ремонтної калькуляції № 176064 від 18.01.2017 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,12) становить 353776 грн. 98 коп.
Відповідно до Страхового акту № UA2016123000046/L07/03 від 23.03.2017, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№105971 від 11.03.2016 становить 264562 грн. 77 коп., на підставі якого позивачем 31.03.2017 було виплачено страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№105971 від 11.03.2016 у розмірі 264562 грн. 77 коп. на рахунок страхувальника за вказаним договором добровільного страхування (Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»), що підтверджується платіжним дорученням № 21280 від 31.03.2017 (копія долучена позивачем до позовної заяви).
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ЗАЗ, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/6818481 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн. 00 коп. (відповідно до Витягу з бази даних МТСБУ, долученого позивачем до позовної заяви).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№105971 від 11.03.2016, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/6818481, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АЕ/6818481).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.
Однак, з огляду на те, що в наданому позивачем Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2779 з визначення матеріального збитку власнику автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, від 18.01.2017, складеного суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом ОСОБА_4 (свідоцтво № 864 від 23.08.2013), встановлено коефіцієнт фізичного зносу (Ез = 0,12), суд зазначає, що врахування даного Висновку для визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, є обов'язковим, так як відповідач несе відповідальність за шкоду, заподіяну його страхувальником у межах вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») та, відповідно, розмір страхового відшкодування за Полісом АЕ/6818481 обмежується даною вартістю.
Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, у даному випадку є Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 2779 з визначення матеріального збитку власнику автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, від 18.01.2017, складений суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом ОСОБА_4, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,12) становить 353776 грн. 98 коп.
При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1304гс16, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Як встановлено судом, виплата страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№105971 від 11.03.2016 була здійснена на користь потерпілої особи (страхувальника за вказаним договором добровільного страхування - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»), що підтверджується платіжним дорученням № 21280 від 31.03.2017 на суму 264562 грн. 77 коп.
При цьому, позивачем не надано суду доказів фактичного проведення ремонту автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, (зокрема, копії акту виконаних робіт).
Водночас, суд зазначає, що у платіжному дорученні № 21280 від 31.03.2017 зазначено, що виплата страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ№105971 від 11.03.2016 здійснюється без ПДВ, з огляду на що підстави для зменшення розміру страхового відшкодування за вказаним договором добровільного страхування на суму ПДВ відсутні.
Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/6818481 становить 1000 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 50000 грн. 00 коп.
З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/6818481 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 264562 грн. 77 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (353776 грн. 98 коп.), враховуючи розмір франшизи за Полісом АЕ/6818481 (1000 грн. 00 коп.) та ліміт відповідальності Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» за вказаним Полісом за шкоду, заподіяну майну (50000 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 49000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позов у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; ідентифікаційний код: 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код: 20782312) страхове відшкодування у розмірі 49000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 02.10.2017
Суддя І.М. Отрош