ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
25.09.2017 Справа № 910/8528/17
за заявою Приватного підприємства "СПМК-7"
до Публічного акціонерного товариства "Платинум банк"
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
Національний банк України
Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій-Профілакторій "Молдова"
про визнання недійсним договору
в межах справи №910/8528/17
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп"
про банкрутство
Суддя Яковенко А.В.
Представники :
від заявника-Данілов А.І.
від відповідача- Сахно Р.М., Павленко Н.В.
від НБУ- Бірюкова О.А.
від ТОВ СП "Молдова"- Волкова М.Ю.
від ФГВФО-Гуцул А.Д.
від ПП "СПМК-7" -Кучерявий Д.В.
На розгляді господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/8528/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду м. Києва від 14.06.2017 ТОВ "Макстгруп" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру банкрута, ліквідатором призначено Голову ліквідаційної комісії Данілова А.І.
До Господарського суду м. Києва у межах справи про банкрутство №910/8528/17 надійшла заява ліквідатора ТОВ "Макстгруп" до Публічного акціонерного товариства "Платинум банк" про визнання недійсним договору дарування від 30.12.2016, що укладений між боржником та ПАТ «Платинум Банк» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. за реєстровим номером №923 та зобов'язання ПАТ «Платинум Банк» повернути в ліквідаційну масу Банкрута майно, яке є предметом оспорюваного договору в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" до Публічного акціонерного товариства "Платинум банк" про визнання недійсним договору дарування від 30.12.2016 до розгляду в межах справи №910/8528/17; призначено розгляд заяви на 03.07.17; зобов'язано ПАТ "Платинум банк" та третіх осіб надати письмові пояснення по суті заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" до Публічного акціонерного товариства "Платинум банк" про визнання недійсним договору дарування від 30.12.2016.
30.06.2017 від ПАТ "Платинум банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2017 відкладено розгляд заяви у судовому засіданні на 09.08.2017.
09.08.2017 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
09.08.2017 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення ПАТ "Платинум банк" на заяву про визнання недійсними договорів.
Судове засідання, призначене на 09.08.2017, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.08.2017 було призначено розгляд справи на 21.08.2017.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2017 клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення до справи третьої особи задоволено. Залучено до справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАТОРІЙ-ПРОФІЛАТОРІЙ "МОЛДОВА" (ідентифікаційний код 36552288; 65009, м. Одеса, вул. Посмітного, 2). Розгляд заяви відкладено на 06.09.2017.
04.09.2017 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив ліквідатора ТОВ "Макстгруп" на письмові заперечення ПАТ «Платинум Банк» та пояснення Національного банку України щодо поданої ліквідатором заяви, в якому містяться пояснення на доводи учасників провадження, викладених у вищезазначених запереченнях та поясненнях.
В судове засідання 06.09.2017 з'явилися представники заявника (боржника), третіх осіб, які надали пояснення по заяві.
06.09.2017 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення ТОВ "СП "Молдова" на заяву ліквідатора ТОВ "Макстгруп", відповідно до якої Товариство підтримує заяву ліквідатора про визнання недійсним договору дарування.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 відкладено розгляд заяви у судовому засіданні на 18.09.2017 з метою додаткового вивчення матеріалів справи.
Судове засідання, призначене на 18.09.2017, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. у відпустці.
В судове засідання 25.09.2017 з'явилися представники заявника (боржника), ПАТ «Платинум Банк», третіх осіб, ПП «СПМК-7», які надали пояснення по суті поданої заяви.
Розглянувши заяву ліквідатора ТОВ «Макстгруп» про визнання недійсним Договору дарування від 30.12.2016 та зобов'язання ПАТ «Платинум Банк» повернути в ліквідаційну масу Банкрута майно, яке є предметом оспорюваного договору, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи про банкрутство в цілому, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно з ст. 41 ГПК України, яка визначає форми судового процесу для учасників господарських спорів, передбачено, що 1) господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом; 2) Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону).
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №3-304гс16.
У роз'ясненні Вищого господарського суду України, які наведені у п. 9 Інформаційного листа від 28.03.2013 № 01-06/606/2013, які мають враховуватись господарськими судами України під час розгляду справ, вказується про наступне: «Частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.
Слід мати на увазі, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону) чи загальним, встановленим цивільним законодавством.
Крім названих у зазначеній статті Закону справ у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом (про банкрутство), у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).»
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною другою статті 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
В той же час, відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Таким чином, положеннями ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що у передбаченому даною нормою Закону порядку із заявою про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника, які були вчинені (укладені) ним у відповідний період, можуть звертатись виключного арбітражний керуючий або кредитор боржника.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Отже, враховуючи, що ліквідатор ТОВ «Макстгруп» Данілов А.І. не є арбітражним керуючим у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки не отримав відповідне свідоцтво і не внесений до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а був призначений як голова ліквідаційної комісії Боржника на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, то він не може бути суб'єктом звернення до суду із відповідними вимогами в порядку ст. 20 Закону про банкрутство.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви ліквідатора Данілова А.І. про визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» Договору дарування від 30.12.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. за реєстровим номером №923 та зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» повернути за актом приймання-передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» будівлю корпусу №3, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного (вулиця Посмітного Макара), будинок 2-В (складається з будівлі літера «Д») у справі №910/8528/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" - відмовити.
Суддя А.В. Яковенко