ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2017Справа №910/13611/17
За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Комунального підприємства «Київпастранс»
про стягнення 11.605,38 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Купар І.Ю., довіреність № 6-03/124 від 16.03.2017
від відповідача Гуржій Є.О., довіреність № 06-5/1043 від 27.12.2016
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» 11.605,38 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.05.2014 на просп. Бажана-Ревуцького в м. Києві з вини водія ОСОБА_3, який керував автомобілем Богдан державний номер НОМЕР_3 та перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Вина ОСОБА_3 підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12.06.2014. На момент ДТП відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована не була. В результаті ДТП пошкоджено автомобіль Mazda державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_4 та цивільно-правова якого застрахована згідно полісу АС/4476950, укладеного з ПАТ «СК «Статус». У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. а п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій в розмірі 10.145,70 грн., а тому позивач звернувся у відповідності до п. 38.2.1. ст. 38 вказаного Закону з позовом до відповідача. Також позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на аварійного комісара для визначення причин настання страхового випаду та розміру збитків в сумі 1.459,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13611/17 та призначено її до розгляду на 29.08.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13611/17 від 29.08.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 15.08.2017, розгляд справи відкладено на 28.09.2017.
Позивачем 26.09.2017 до відділу діловодства суду подано документи по справ.
Відповідач у поданому 28.09.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує Не погоджується зі звітом № 8790 згідно якого розмір збитків становить 8.209,03 грн., оскільки при проведенні оцінки на огляд пошкодженого транспортного засобу не було викликано учасника ДТП ОСОБА_4 та відповідача, що є порушенням п. 5.2 Методики. Наряд-замовлення № 93 від 16.01.2015 зазначений позивачем як підстава доплати страхового відшкодування в сумі 3.304,84 грн. відповідач не вважає належним доказом, оскільки він не підписаний з боку замовника. Зазначає, що незрозуміло на якій підставі позивачем проведено доплату в сумі 3.304,99 грн., оскільки після здійснення першої виплати власнику пошкодженого транспортного засобу до моменту нібито його ремонту пройшло більше двох місяців. Вважає, що власник пошкодженого автомобіля спровокував підвищення вартості відновлення авто, внаслідок з курсовим коливанням, не здійснивши ремонт одразу після надходження першої виплати від позивача. Заперечує проти заявленої суми витрат на залучення аварійного комісара в розмірі 1.459,68 грн., оскільки не подано доказів понесення цих витрат.
Позивач в судовому засіданні 28.09.2017 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 28.09.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 28.09.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
З постанови Дарницького районного суду м. Києва від 12.06.2014 у справі № 753/9266/14-п вбачається, що 11.05.2014 о 18 год. 00 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем Богдан державний номер НОМЕР_3 по просп. Бажана-Ревуцького в м. Києві, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Mazda державний номер НОМЕР_4, водій ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Даною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.
Судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Богдан державний номер НОМЕР_3, не була застрахована, про що зазначає позивач у позовній заяві та не заперечувалось відповідачами у відзивах на позовну заяву та у судових засіданнях.
Враховуючи, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автобуса Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_3 не була застрахована, власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_4 12.05.2014 подала до Моторного (транспортного) страхового бюро України повідомлення про ДТП та 10.11.2014 звернулась до позивача із заявою про здійснення відшкодування оціненої шкоди.
Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль Mazda державний номер НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого за страхована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4476950, укладеного з ПАТ «СК «Статус» зі строком дії з 30.07.2013 по 29.07.2014.
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 8790 від 26.05.2014 висновку № 1514 від 14.11.2016 складеного оцінювачем ОСОБА_5 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Mazda державний номер НОМЕР_4, в результаті пошкодження при ДТП з урахуванням фізичного зносу складає 8.209,03 грн.
У відповідності до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. а п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач на підставі наказу № 5909 від 13.11.2014 здійснив виплату на суму 6.840,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2/23502 від 14.11.2014.
20.01.2015 ОСОБА_4 звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою, в якій у зв'язку із зміною курсу долара США та прив'язкою вартості запчастин та витратних матеріалів до долара здійснити перерахування вартості ремонту автомобіля. При цьому надано наряд-замовлення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 № 93 від 16.01.2015 на суму 12.921,55 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 6 від 16.01.2015 про сплату ОСОБА_4 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 коштів в розмірі 12.921,55 грн.
На підставі наказу № 1367 від 19.03.2015 позивач здійснив доплату відшкодування на суму 3.304,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1367 від 20.03.2015.
Частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 4 від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», встановлено, що, особа, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП працював в Комунальному підприємстві «Київпастранс» (підтверджується копією трудової книжки) та за ним був закріплений автомобіль марки Богдан, державний номер НОМЕР_3 (підтверджується копією подорожнього листа), який належить на праві власності Комунальну підприємству «Київпастранс».
Відповідно до п. 38.2.1. ст. 38 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до пункту 13.1 статті 13 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України звільняються учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності.
Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що ОСОБА_3 (винуватець ДТП) не належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 статті 13 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність. Однак, на момент настання спірної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автобуса Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_3, не була застрахована.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у спірній ДТП, відповідно до положень пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду ОСОБА_4 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 10.145,70 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1.459,68 грн. збитків у вигляді витрат, понесених у зв'язку з залученням аварійного комісара для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. При цьому, позивачем не подано жодних доказів в підтвердження понесення зазначених витрат в сумі 1.459,68 грн.
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.
З огляду на положення статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків в розмірі 1.459,68 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем договірних відносин не подано.
Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Посилання відповідача на те, що його не було викликано для огляду пошкодженого транспортного засобу для визначення розміру збитків, що є порушенням п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не приймається судом до уваги, оскільки в даному пункті зазначено лише про можливість виклику заінтересованих осіб для технічного огляду у разі потреби.
З приводу посилань відповідача на те, що позивачем безпідставно здійснено доплату в сумі 3.304,99 грн. слід зазначити, що згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) суму страхового відшкодування в розмірі 10.145 (десять тисяч сто сорок п'ять) грн. 70 коп., 1.398 (одна тисяча триста дев'яносто вісім) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в прозові відмовити повністю.
Повне рішення складено 02.10.2017.
Суддя В.В.Сівакова