26 вересня 2017 року Справа № 905/161/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого
Алєєвої І.В. Рогач Л.І.
за участю представників:
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Артемсіль"
на постановувід 29.05.2017 Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 905/161/17 господарського суду Донецької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Державного підприємства "Артемсіль"
простягнення 64 590,00 грн
У грудні 2016 ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДП "Артемсіль" про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 64 590,00 грн, посилаючись на приписи, зокрема, статей 526, 610, 611, 614, 908, 920 Цивільного кодексу України, статей 173-175, 179-180, 306-312 Господарського кодексу України та статей 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2016 на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників електронної тензометричної ваги та акта загальної форми № 1373 було затримано відправлений відповідачем 30.09.2016 за накладною № 51370500 зі станції Сіль Донецької залізниці вагон № 65305088 для контрольного комісійного зважування на статичній вазі, за результатами якого встановлено невідповідність ваги вказаної відповідачем у накладній та реальної ваги, яка була перевищена на 2740 кг.
Позивач зазначав, що за результатами комісійного зважування було складено комерційний акт СА № 000100/52/2 від 10.10.2016, а надлишок вантажу перезавантажено в інший вагон і направлено на станцію призначення по досильній накладній, а 17.10.2016 вантаж по основній накладній видано одержувачу на станції призначення.
У зв'язку із порушенням відповідачем вимог щодо оформлення документації, відповідно до статті 118 Статуту залізниць України останньому було розраховано суму штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати, що становить 64 590,00 грн.
У відзиві на позовну заяву ДП "Артемсіль" просило відмовити у її задоволенні в повному обсязі зазначаючи, що позивачем не було обґрунтовано провини відповідача у невідповідності маси вантажу даним, вказаним в перевізних документах, оскільки комерційний акт СА № 000100/52/2 від 10.10.2016 не є належним доказом невірної вказівки вантажоодержувачем маси вантажу в розумінні статті 129 Статуту залізниць України та пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, оскільки комерційний акт в порушення пункту 12 цих Правил не містить відповідної відмітки, яка б засвідчувала стан вантажу.
13.03.2017 до господарського суду надійшло клопотання ДП "Артемсіль" про зменшення розміру штрафу на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 233 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.2017 (суддя Кротінова О.В.) позовні вимоги задоволені, стягнуто з ДП "Артемсіль" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" штраф у розмірі 64 590,00 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, вказавши при цьому, про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.
За апеляційною скаргою ДП "Артемсіль" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Стойка О.В., Будко Н.В., Татенко В.М.), переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2017 в апеляційному порядку, постановою від 29.05.2017 залишив його без змін з тих же підстав.
ДП "Артемсіль" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, в частині надання оцінки доводам відповідача.
Скаржник вважає помилковими твердження судів про те, що матеріалами справи підтверджено наявність випадку надлишку вантажу, його перевантаження в інший вагон, направлення його на станцію призначення та одержання відповідачем згідно складеного комерційного акта, оскільки клмерційний акт СА № 000100/52/2 від 10.10.2016 є неналежним доказом, оскільки має відступи від встановленого порядку складання актів згідно з Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334.
Крім того, заявник касаційної скарги вважає, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін з підстав встановлення судами всіх обставин справи та недоведеністю доводів скаржника.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, 30.09.2016 ДП "Артемсіль" зі станції Сіль Донецької залізниці на станцію Глинна-Наварія Львівської залізниці відвантажено на адресу ТОВ "АПП "Львівське" (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 51370500 у вагоні № 65305088 вантаж - сіль технічна (сіль кам'яна) масою нетто 69000 кг.
Відповідно до накладної, завантаження вагону здійснювалось засобами відправника. Згідно з розділами 26 та 28 вказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах, у русі, Мах 150т, заводський № 227.
Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Судами встановлено, що при проходженні вагону через станцію Здолбунів Львівської залізниці, позивачем проведено перевірку маси вантажу, під час якої було встановлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми № 1373 від 10.10.2016.
За результатами контрольної перевірки станцією Здолбунів Львівської залізниці був складений комерційний акт СА №000100/52 від 10.10.2016, відповідно до якого за результатами комісійного переважування вагону № 65305088 на 150т. зал.вазі клеймо 2016 виявилось, що при переваженні вага брутто складає 93300 кг, тара з документа - 21560 кг, нетто - 71740 кг, що складає різницю проти документа в сторону збільшення на 2740 кг.
У комерційному акті також містяться відомості про те, що вантажопідйомність вагона 69 т, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 2740 кг; при повторному переважуванні вагона переваження більше документа та вантажопідйомності на 2740 кг підтвердилось, що загрожує безпеці руху поїздів згідно ПТЕ р.15 п.15.27; вагон прибув технічно справний; вагон затриманий, надане оперативне повідомлення; комісійне переважування вагона проводила приймальник поїздів ОСОБА_4, в присутності заступника начальника ст.Здолбунів Льв. ОСОБА_5, ВОХР ОСОБА_6, бригадира ПКО ОСОБА_7
Відомості щодо перевантаження спірного вагону на 2740 кг містить також виписка з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах ф. ГУ-78.
Згідно технічного паспорту вагонних ваг станції Здолбунів Львівської залізниці заводський номер 4923, присвоєний залізницею - 51, відміткою у паспорті підтверджено, що остання держповірка ваг здійснена - 20.05.2016, огляд-перевірка - 19.08.2016.
Надлишок вантажу був відправлений за досильною накладною № 38943676 у вагоні № 63337430, спірний вагон був відправлений на станцію призначення за накладною № 51370500.
Судами встановлено, що на станції призначення був заповнений розділ "Є" комерційного акта СА 000100/52/2 від 10.10.2016, відповідно до якого вантаж видано згідно комерційного акту СА 000100/52/2. Вказаний розділ засвідчений штемпелем станції призначення та підписами уповноважених осіб.
Відповідно до статей 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення.
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту залізниць України).
Згідно з статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
За змістом пункту 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
За приписами статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно з статтею 118 цього Статуту (у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезень).
Згідно з пунктом 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що комерційний акт СА №000100/52/2 від 10.10.2016, що є другим примірником комерційного акта СА № 000100/52 від 10.10.2016, доповнено відміткою станції призначення - Глинна-Наварія Львівської залізниці, у розділі "Є": "Вантаж видано згідно комерційного акту СА №000100/52", засвідчений відповідним штемпелем залізниці та підписами осіб.
Крім того, судами встановлено, а відповідачем не спростовано, що підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті. Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено комерційним актом СА №000100/52 від 10.10.2016, який як встановлено судами за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, у зв'язку з чим визнаний судами належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
При цьому, відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи закріплені у статті 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, було взято до уваги значне перевищення навантаження на рухомий склад, що становило загрозу та ненадання відповідачем доказів винятковості випадку у спірних правовідносинах.
При цьому, виходячи з приписів чинного законодавства, зменшення розміру штрафу є правом, а не обов'язком суду, яким останній користується, за наявності встановлення відповідних обставин.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що прийняті виходячи з приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи, а також такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження із судовим рішенням.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 905/161/17 та рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Л. Рогач