Справа № 761/31975/17
Провадження № 1-кс/761/20297/2017
27 вересня 2017 року
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю: представника ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві
клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року,
Директор ТОВ ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 08 вересня 2017 року звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року,у кримінальному провадженні №22014000000000515 від 19.11.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року було частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_5 про накладення арешту на майно та накладено арешт на заставне майно Банку «ПОРТО-ФРАНКО».
Заявник посилається на те, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на даний час відпала з огляду на те, що 27 лютого 2017 року між ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» було укладено Договір №22 від 27 лютого 2017 року Про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 05.06.2006 року укладеного між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та КБ «ПОРТО-ФРАНКО». За іпотечним договором іпотекодавцем для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №1317/3-06 від 05.06.2006 року в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 65,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 02.06.2017 року ТОВ ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» керуючись змістом іпотечного договору звернуло стягнення на іпотечне майно та набуло право власності на квартиру загальною площею 65,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в законний спосіб стало власником вищевказаного майна на яке накладено арешт. Крім того, звертає у вагу на те, що договори факторингу №1, 2, 3 та договори відступлення права вимоги за іпотечними договорами та договори застави, які були укладені АБ «ПОРТО-ФРАНКО», Господарським судом м. Києва були визнані недійсними та відповідні відомості про це були внесені до Реєстру речових прав на нерухоме майно про іпотекодержателя АБ «ПОРТО-ФРАНКО». Разом з тим, арешт накладений на майно перешкоджає законному власнику володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому порушує його конституційні права. Таким чином, на думку заявника, потреба в такому заході забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, на даний час відпала.
Представник ТОВ ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту майна підтримав, просив слідчого суддю задовольнити його у повному обсязі, з підстав у ньому наведених. Зазначив про те, що необхідність в такому заході забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, на даний час відпала.
Старший слідчий в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_4 заперечував з приводу задоволення клопотання і скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 04 лютого 2015 року, зазначив, що ним здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201416050008975, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.1 ст.358 КК України, яке було об'єднано з кримінальним провадженням №22014000000000515, та на час розгляду клопотання про скасування арешту майна досудове розслідування у якому триває. В рамках кримінального провадження №1201416050008975 розслідуються неправомірні дії посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «ПОРТО-ФРАНКО». На даний час у вказаному кримінальному провадженні проводиться експертиза щодо дійсної вартості прав вимоги та розміру збитків, зазначені у клопотанні об'єкти нерухомості є предметом злочину, а тому необхідність у накладенні арешту на майно не відпала. Просить відмовити у задоволенні клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення представника ТОВ ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , вивчивши клопотання про скасування арешту майна та дослідивши долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що в провадженні ГСУ СБ України перебувають матеріали кримінального провадження №1201416050008975, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191,ч.3 ст.209,ч.1 ст.358 КК України, яке було об'єднано з кримінальним провадженням №22014000000000515.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року було частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_5 про накладення арешту на майно та накладено арешт на заставне майно Банку «ПОРТО-ФРАНКО».
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2,ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщоарешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 31) можливістьспеціальноїконфіскації майна (якщоарешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розміршкоди, завданоїкримінальнимправопорушенням, неправомірноївигоди, яка отриманаюридичною особою (якщоарешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власностізавданнямкримінальногопровадження; 6) наслідкиарешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіхосіб.
З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року вбачається, що при накладенні арешту на майно, слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, конфіскації майна, застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст.170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201416050008975 наразі триває. Разом з тим, в судовому засіданні слідчим ОСОБА_4 було обґрунтовано необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у зв'язку з необхідністю проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень. Водночас, доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальністьта які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року, що дає слідчому судді підстави дійти висновку що необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала, оскільки обставини, на які посилається директор ТОВ ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 в обґрунтування клопотання, підлягають з'ясуванню в ході досудового розслідування.
На підставі викладеного, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1