28 вересня 2017 р.Справа № 642/2230/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 12.06.2017р. по справі № 642/2230/17
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства оборони України , Харківського обласного військового комісаріату
про визнання дії, бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, в якому просить :
1) зобов'язати ХОВК повторно скласти та направити висновок за формою - Додаток 9 затверджений Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р., на адресу директора департаменту фінансів МОУ, щодо призначення позивачці одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог п.4.6 Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р.
2) визнати протиправною відмову МОУ в призначенні позивачці одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991р.;
3) визнати протиправним та скасувати п.35 протоколу №18 від 24.02.2017р. Комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;
4) зобов'язати МОУ розглянути та вирішити питання, щодо призначення мпозивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…» затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013р.;
5) зобов'язати ХОВК подати звіт про виконання судового рішення у 15 денний строк після набрання чинності постановою суду;
6) зобов'язати МОУ подати звіт про виконання судового рішення у 45 денний строк після набрання чинності постановою суду.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 12 червня 2017 р. , яка прийнята в порядку скорченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно скласти та направити висновок за формою - Додаток 9 затверджений Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р., на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог п. 4.6. Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги передбаченої Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року. Визнано протиправним та скасувати п. 35 протоколу №18 від 24.02.2017р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання, щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення. Зобов'язано Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Міністерство оборони України, не погодившись із судовим, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 12.06.2017року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що ОСОБА_3 проходив строкову військову службу в період з 08.(32.1987 року по 13.02.1989 року, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1, останній 13.02.1989 року був звільнений зі строкової військової служби, тобто починаючи з 14.02.1989 ОСОБА_3 не мав статусу військовослужбовця, смерть останнього настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а законодавством чітко встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується лише у разі загибелі (смерті) саме військовослужбовця, а не особи звільненої з військової служби. Крім того, законодавцем чітко встановлюється час, під час якого настає смерть - під час проходження військової служби (виконання військового обов'язку). За матеріалами справи, смерть ОСОБА_3 настала не під час виконання ним обов'язків військової служби, а через 27 років після її звільнення, а тому і з цих підстав права на отримання одноразової грошової допомог и позивачка не має. Однак, позивачка вважає, що вона має право на допомогу відповідно до п.4 Порядку №975, яким передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням: ним обов'язків військової служби. Як в першому так і в другому випадку загибель (смерть) визначається саме військовослужбовця, яким в даному випадку ОСОБА_3 не був. Вважає, що судом не обґрунтовано підстави для встановлення судового контролю по даній справі, не наведено мотивів з яких він вважає, що необхідно встановити судовий контроль, через що вважаємо, що підстав для встановлення звіту немає. Вказує, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом були неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом першої інстанції застосовані ті норми матеріального права, які не підлягали застосуванню в даних правовідносинах та не застосовані ті норми, які повинні були бути застосовані, через що судом допущені істотні порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та винесення незаконного судового рішення.
Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14.06.2016р. ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку затвердженим Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року (надалі Порядок №975) та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року (Надалі Наказ №530), звернулася до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення мені виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з смертю свого чоловіка ОСОБА_3.
Харківським обласним військовим комісаріатом 23.06.2016 року позивачу направлено формальну відповідь відповідно до якої їй відмовлено у складанні висновку, щодо отримання одноразової допомоги.
Постановою Ленінського районного Суду м. Харкова по справі №642/6881/16-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №642/6881/16-а , зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України висновок та документи до нього щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Надалі ХОВК надіслало на адресу Міністерства оборони України документи для прийняття рішення, щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Листом від 22.03.2017р. Харківський обласний військовий комісаріат повідомив ОСОБА_2 про рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 22.03.2017р. протокол №18 п. 35, відповідно до якого комісія дійшла висновку про відмову ОСОБА_2 в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, з мотивів, що її чоловік ОСОБА_3 на час смерті не був військовослужбовцем.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем Міністерством оборони України не надано доказів правомірності своїх дій, рішення, які полягають у відмові в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, тому дійшов висновку, що остання має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку 975, а порушені права позивача підлягають судовому захисту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).
Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " (далі - Закон України №2011-XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ.Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У відповідності до пп. 2 п. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Як передбачено п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Порядок 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року (далі по тексту Порядок 975 ).
Зазначений Порядок 975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 3 Порядку 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до п. 4 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві військовозобов'язаним та резервістом, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Згідно з п. 5 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Пунктом 10 Порядку № 975 закріплено перелік документів, що подають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів.
Судовим розглядом встановлено, що оскаржувана відмова відповідача не пов'язана із невиконанням позивачкою вимог саме пункту 10 Порядку № 975.
Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що після отримання заяви позивачки керівник уповноваженого органу повинен був подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пункті 10 цього Порядку.
Пп.1 п. 2. ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , пп.1 п. 4 Порядку 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала:
під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, витягом ВЛК Північного Регіону Міністерства оборони України від 24 березня 2016р., що захворювання ОСОБА_3 «ішемічна хвороба серця», яка призвела до його смерті, пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с. 9).
Виходячи з буквального тлумачення пп.1 п. 2. ст. 16 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року, пп.1 п. 4 Порядку 975 законодавець передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги у першому випадку, якщо смерть військовслужбовця настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, а у другому випадку, якщо смерть настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Згідно ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.19 Порядку 975 визначені підстави за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється:
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Міністерством оборони України не надано будь, яких доказів, які б свідчили, що смерть ОСОБА_3 настала в наслідок:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання позивачкою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та дослідивши докази у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивачка набула право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та у Порядку 975, тому позовні вимоги є законними та такими , що підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості застосування судом першої інстанції судового контролю шляхом зобов'язання надати звіт, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Вказаній нормі кореспондуються положення абз. 7 п. 4 ч. 1 ст. 163, абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви, оскільки, згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України в подальшому, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в резолютивній його частині має бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Посилання Міністерство оброни України на листи та рішення Вищого адміністративного суду України є не обґрунтованим, оскільки дані листи та судові рішення не є рішеннями які підпадає під застосування статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог .
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 12.06.2017р. по справі № 642/2230/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 03.10.2017 р.