28 вересня 2017 р.Справа № 816/995/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2017р. по справі № 816/995/17
за позовом ОСОБА_1
до Державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби місті Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Нездойминога О.О. треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Сава" , ОСОБА_3
про визнання дій протиправними,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Нездойминога О.О. (далі по тексту - відповідач, державний виконавець Київського відділу ДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області Нездойминога О.О.), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Сава" (далі по тексту - ТОВ «Фірма Сава»), ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3.), в якому просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Нездойминога О.О. щодо проведення реалізації арештованого майна - 13/25 частини нерухомого майна, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі №816/995/17 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Нездойминога О.О., треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Сава", ОСОБА_3 про визнання дій протиправними.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі №816/995/17 та постановити ухвалу, якою задовольнити клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції, зокрема, приписів ст. 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує на необхідність заборони Київському відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вчиняти дії щодо реалізації арештованого майна, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 394,4 кв. м, що складає 13/25 частини нерухомого майна, оскільки такі дії державного виконавця можуть призвести до порушення прав власності позивача. Стверджує, що для відновлення прав, свобод та інтересів позивачу буде необхідно докласти значних зусиль та витрат.
Представник відповідача у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, розгляд справи провести без участі представника відповідача.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Таким чином, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказані підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Так, під наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення розуміється, що в разі невжиття заходів забезпечення позову правам та свободам позивача буде спричинено шкоду. Таким чином, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Щодо формулювання про необхідність докласти значні зусилля для відновлення прав та свобод позивача без вжиття заходів забезпечення позову, суд при встановленні цієї обставини має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги полягають у визнанні протиправними дій державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Нездойминога О.О. щодо проведення реалізації арештованого майна - 13/25 частини нерухомого майна, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
При цьому, позивач в якості заходу забезпечення позову, просить суд заборонити Київському відділу Державної виконавчої служби м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області вчиняти дії щодо реалізації арештованого майна - приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 394,4 кв.м., що складає 13/25 частини нежитлового приміщення.
Тобто, заявник фактично просить суд вирішити спір по суті до ухвалення судового рішення по даній адміністративній справі, що є неприпустимим, оскільки якщо судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, то це не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Так, колегія суддів вказує на те, що оскільки предметом судового оскарження є вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Нездойминога О.О. щодо проведення реалізації арештованого майна - 13/25 частини нерухомого майна, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, тому забезпечення такого позову, шляхом визначеному позивачем, призведе фактично до ухвалення судового рішення без розгляду справи по суті та матиме наслідком вихід за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що у задоволенні клопотання про забезпечення позову необхідно відмовити, є правомірним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2017р. по справі № 816/995/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
Повний текст ухвали виготовлений 03.10.2017 р.