28 вересня 2017 р.Справа № 816/565/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 816/565/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
21.04.2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 15.03.2017 вих.№2682/6-17 про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області з урахуванням висновків суду та видати наказ, яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області, оформлене листом № 2682/6-17 від 15.03.2017.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року по справі №816/565/17.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було в повній враховано дійсні обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 28.09.2017 року
за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 24.02.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту. В заяві позивач також зазначив, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності ним не використано. До заяви додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, документ, що засвідчує участь позивача в АТО, копія паспорту та ідентифікаційного коду.
15.03.2017 р. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу відповідь за вих. № 2682/6-17, в якій зазначило, що земельна ділянка, на яку претендує позивач відноситься до земель колективної власності згідно державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 06.12.1995. Також відповідач зазначив, що Головне управління не розпоряджається землями колективної власності.
Позивач, не погодившись із відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення, що є підставою для визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладеної у листі від 15.03.2017 за № 2682/6-17.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з ч.6 ст. 116 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що ЗК України чітко встановлює строк розгляду клопотання та визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача по справі на те, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності, внаслідок чого у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо розпорядження нею, не відповідає приписам ч.3 ст. 78 ЗК України, згідно якої земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та частині 1 статті 84 ЗК України, згідно якої у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, оскільки факту належності спірної земельної ділянки до приватної чи комунальної власності відповідачем при розгляді заяви позивача не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.
При цьому повноваження щодо розпорядження землями державної власності відповідачу по справі надано частиною 4 статті 122 ЗК України, якою передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуваний лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за №2682/6-17 від 15.03.2017 р. не містить обґрунтованих підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, а тому рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо посилання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на пункт 7 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України, відповідно до якого громадяни та юридичні особи, що одержали у власність або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана норма стосується юридичних і фізичних осіб, до яких ліквідована селянська спілка "Тростянець" не належить.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів того, що спірна земельна ділянка належить фізичній чи юридичній особі, внаслідок чого відсутні підстави вважати що надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту порушить чиїсь права та інтереси. Також, колегія суддів зазначає, що спірна земельна ділянка не перебуває у власності чи користуванні кого - небудь, що підтверджується відповідним викопіюванням земельної ділянки, який міститься в матеріалах даної справи (аркуш справи 8).
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру Полтавської області видати наказ, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області, колегія суддів зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення вимог позову в цій частині.
Оскільки рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області, оформлене листом № 2682/6-17 від 15.03.2017 р. визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особо зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року по справі №816/565/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вимоги заявника скарги про покладення судових витрат на позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі №816/565/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Зеленський В.В.
Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.
Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.