26 вересня 2017 р.Справа № 816/514/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2017р. по справі № 816/514/17
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про: визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під будівлею за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,4350 га із земель державної власності за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області; зобов'язання надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під будівлею за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,4350 га із земель державної власності за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під будівлею за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,4350 га із земель державної власності за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під будівлею за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,4350 га із земель державної власності за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Держгоекадастру у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що дана постанова є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Вказують, що позивач звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4350 га на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства. За результатами розгляду даного клопотання Головним управлінням була надана відповідь в якій вказано, що вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а відтак Головне Управління Держгеокадастру у Полтавській області не має повноважень щодо розпорядження землями колективної власності. Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю НОМЕР_2 від 15.12.1995 р., вказана земельна ділянка була включена до земель, переданих у колективну власність, а відтак, розпоряджатися цими землями можуть виключно загальні збори колишніх членів КСП, включених до списку - додатку до державного акту на колективну власність. Відповідно до інформації наданої Міськрайонним управлінням у Полтавському районі та м. Полтаві Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області, після розпаювання радгоспу ім. Шевченка розпоряджень Районної державної адміністрації чи рішень сільської ради про передачу не розпайованих земель до земель запасу чи до земель резервного фонду не приймалося. На сьогодні Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 від 15.12.1995 року - чинний та ніким не скасований. Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не має повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою. На підставі вищевикладеного просять скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 р.
Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками нежитлової будівлі, площею 137,4м2 , за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках - 1/2 будівлі, на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. за реєстраційним номером 2151 (а.с.17-18), та договору купівлі - продажу від 31.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. за реєстраційним номером 2148 (а.с.13-14).
08.04.2016, 09.09.2016 та 18.10.2016 позивачі зверталися до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.01.13), орієнтовною площею 0,4350 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.50-53,55). До заяв позивачі додали графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорту, ідентифікаційного коду та витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Листами від 30.05.2016 №31-16-7777.3-4108/2-16 (а.с.54), від 21.11.2016 №9994/6-16 (а.с.49), від 10.10.2016 №8374/6-16 (а.с.56) відповідач надав відповіді щодо розгляду клопотань ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 08.04.2016, від 09.09.2016 та від 18.10.2016.
У вищезазначених листах відповідач зазначив, що земельна ділянка, на яку претендують позивачі відноситься до земель колективної власності згідно державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 від 15.12.1995. Також відповідач зазначив, що Головне управління не розпоряджається землями колективної власності.
Позивачі не погодилися із відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що викладена у формі листа від 21.11.2016 №9994/6-16 та оскаржили її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того , що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області має повноваження для прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. В частині відмови в задоволенні позову постанова не оскаржена.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1 та 4 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Колегія суддів зазначає, що в даному спорі позивач оскаржує процедурне питання, а саме відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що відноситься до публічно правового спору .
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної передачі, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Згідно частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною 1 статті 120 Земельною кодексу визначено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю НОМЕР_2 від 15.12.1995 (а.с. 57 - 60), внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею, суперечить положенням частини третьої статті 78 Земельного кодексу України, згідно якої земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та частині першій статті 84 Земельного кодексу України, згідно якої у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
З 01.01.2002 року - дати набрання чинності Земельним кодексом України - в Україні не існує права колективної власності.
Крім того, сам факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності спростовується матеріалами справи.
Так, згідно листа Відділу Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області від 05.05.2016 № 22-28-99.10-578/2-16, адресованого відповідачу, відповідно до матеріалів по Перерозподілу земель між землеволодільцями та землекористувачами радгоспу ім. Шевченка Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, розробленого Полтавським філіалом інституту землеустрою у 1991 році, земельна ділянка площею 0,4350 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області не відноситься до земель колективної власності (а.с.12).
Згідно довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями форми 6-зем від 01.03.2017 №0-28-0.2-165/17-17, яка видана Міськрайонним управлінням у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на запит ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 01.01.2016 за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області маються землі запасу не надані у власність, у тому числі під господарськими будівлями та дворами, які передбачаються до відведення площею 0,4350 га.
Крім того, представником позивачів надано копію розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації № 491 від 13.04.2010 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 (попередньому власнику придбаного позивачами нерухомого майна) (а.с. 10), висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 010214 від 07.04.2011, в пункті 7 якого зазначено, що земельна ділянка не надана у власність та користування (землі запасу) (а.с. 77 - 78), а також лист відділу Держземагенства у Полтавському районі № 01-21/29 щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу (господарські двори) (а.с. 80).
Отже вищевказані докази свідчать, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель колективної власності. Доказів належності її до земель приватної чи комунальної власності суду також не надано, а відтак слід дійти висновку про належність її саме до земель державної власності.
Згідно частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.
При цьому повноваження щодо розпорядження землями державної власності відповідачу надано частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, якою передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Інших порушень законодавства, які б могли перешкодити у затвердженні проекту землеустрою позивачеві в оскаржуваній відмові, окрім тих, яким судом надана правова оцінка вище відповідачем не наведено.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області має повноваження для прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 21 грудня 2016 року у справі за позовом прокурора Чернігівського району до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області.
Окрім того, як вбачається з оскарженого листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.11.2016 № 9994/6-16 в ньому не зазначено підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Відсутність законодавчо врегульованого механізму припинення колективної власності на земельну ділянку, на яку відповідач посилається в своїх запереченнях (а.с. 47) не може бути перешкодою для реалізації позивачами свого права власності, гарантованого статтями 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України.
За таких обставин рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.01.13), орієнтовною площею 0,4350 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин суд, керуючись частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного та ефективного захисту прав позивачів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.01.13), орієнтовною площею 0,4350 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, викладене в листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.11.2016 № 9994/6-16, а також зобов'язати Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.01.13), орієнтовною площею 0,4350 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області , що належним способом захисту порушених прав позивачів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог .
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог, вважає , що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2017р. по справі № 816/514/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.