28 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/5807/16-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Кирильчук О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді : Бойка А.В.,
суддів : Димерлія О.О.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.11.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення №52/2 від 05.07.2016 року про утримання надміру виплачених сум пенсій; зобов'язання відновити розмір пенсії до розміру, що передував прийняттю рішення №52/2 від 05.07.2016 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.06.2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 05 липня 2016 року №52/2; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на користь ОСОБА_2 судовий збір; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, 03.07.2017 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до не правильного вирішення справи.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як після втрати пенсійної справи позивача пенсійним органом правомірно проведено формування дублікату пенсійної справи та, на основі отриманих заново первинних документів, було встановлено факт переплати пенсії.
З огляду на зазначене, апелянт вважає постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.06.2017 року протиправною та просить суд апеляційної інстанції її скасувати з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є пенсіонером, перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області та з квітня 2011 року отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.07.2017 року відповідачем прийнято рішення № 52/2 про утримання надміру виплачених сум пенсій, в якому зазначено, що у зв'язку з наданням пенсіонером недостовірних відомостей про суми заробітної плати за період з 01.11.1987 року по 31.10.1992 року сума переплати пенсії становить 47 426,52 грн., яка підлягає поверненню відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
В подальшому, рішенням пенсійного органу №78/4 від 11.10.2016 року змінено розмір переплати та визначено його в сумі 47 285,96 грн.
Не погоджуючись з законністю рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_2 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача в частині скасування рішення №52/2 від 05.07.2017 року виходив з того, що відповідачем не доведено надання позивачем недостовірних даних для обчислення пенсії, що, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», є підставою для утримання надміру виплачених сум пенсій.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003р. № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003р. за №374/7695.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз зазначених норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, дає підстави вважати, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2016 року до Ленінського ВП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява начальника УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва про те, що під час інвентаризації справ було виявлено відсутність 21 пенсійної справи, в тому числі і пенсійної справи ОСОБА_2
Під час витребування відповідних первинних документів для відновлення пенсійної справи позивача, АТВТ «Фірма «Аура» надано довідку від 03.06.2016 року № 0117 про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_2 за періоди роботи з 01.11.1987 року по 31.10.1992 року, дані якої не співпадають з даними заробітної плати позивача за вказаний період, зазначеними в електронній пенсійній справі позивача.
У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку про подання ОСОБА_2 недостовірних даних про заробітну плату за період 01.11.1987 року по 31.10.1992 року, яка враховувалася під час перерахунку пенсії, що призвело до отримання пенсіонером надміру виплачених сум пенсії.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності вини відповідача чи зловживань з її боку при отриманні пенсії.
Позивачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді, не надано доказів про подання відповідачем до УПФУ недостовірних даних чи підроблених документів з метою отримання відповідних пенсійних виплат.
Пенсійна справа ОСОБА_2 втрачена, про що повідомлено органи досудового розслідування та відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як вірно зазначено судом першої інстанції, не з вини пенсіонера.
Враховуючи фактичну втрату оригіналу спірної довідки, яка надавалася позивачем при останньому перерахунку пенсії, колегія суддів позбавлена можливості дослідити таку довідку та встановити факт будь-яких зловживань зі сторони позивача.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, висновки відповідача про надміру виплачені суми пенсії ґрунтуються на електронних даних пенсійної справи позивача та перевірці первинних документів страхувальника, що стосуються відомостей, які враховані відповідачем під час перерахунку пенсії позивача у бік її збільшення.
Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, в тому числі персоніфікованих відомостей про заробітну плату, які вносяться до реєстру застрахованих осіб, законодавець поклав на роботодавця (страхувальника).
За змістом положень статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зобов'язання з відшкодування шкоди виникає при наявності таких складових: протиправної поведінки; настання шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вину завдавача шкоди.
Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку пенсіонера, підстави для стягнення з пенсіонера надміру виплачених сум пенсії відсутні.
А відтак, рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області №52/2 від 05.07.2016 року про утримання надміру виплачених сум пенсій є незаконним та підлягає скасуванню.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині вимог про зобов'язання УПФУ відновити розмір пенсії до розміру, що передував прийняттю рішення №52/2 від 05.07.2016 року, суд першої інстанції зазначив, що оскільки новий розмір пенсії підтверджено на час формування дублікату пенсійної справи, а тому подальша виплата позивачу пенсії в розмірі 1363,04 грн. є правомірною.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, як зазначалось вище, відсутні підстави для висновку про подання пенсіонером довідки про заробітну плату за період з 01.11.1987 року по 31.10.1992 року з недостовірними даними, оскільки оригінал такої довідки втрачено.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги ОСОБА_2 з тих підстав, що скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області №52/2 від 05.07.2016 року про утримання надміру виплачених сум пенсій є належним способом захисту прав ОСОБА_2, так як саме ним визначено, що пенсія ОСОБА_2 становить 1363,04 грн. Скасування зазначеного рішення УПФУ поновить порушені права позивача у повній мірі.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Також, судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір. Проте, судом не прийнято до уваги, що відповідач у даній справі звільнений від сплати судового збору на підставі п.18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а тому понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеним вимогам підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постановлене судове рішення, на підставі ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2017 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва №52/2 від 05.07.2016 року про утримання надміру виплачених сум пенсій.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 275,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.О. Димерлій Суддя: О.В. Єщенко