28 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/548/17
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Димерлія О.О.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Миколаївській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
03.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про поновлення на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Управління Держпраці у Миколаївській області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 15.06.2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, обґрунтовану не повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, положень законів України "Про державну службу", "Про запобігання корупції" та Кодексу законів про працю України.
В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що наказ про звільнення №7-ос від 10.01.2017 року видано відповідачем після випробовувального терміну, без його належного та законного продовження, що не відповідає положенням п.2 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».
Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки кваліфікації позивача, наявності у нього диплому про вищу освіту, отримання у конкурсному відборі найвищого балу серед прийнятих інших працівників на роботу в Управління. Судом не враховано посилання позивача про необізнаність ним про наявність відносно нього доповідних та службових записок його безпосереднього керівника.
У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, наказом Управління Держпраці у Миколаївській області від 03.10.2016 року №74-ос ОСОБА_2 призначено на посаду головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, як переможця конкурсу та, на підставі ст.35 Закону України «Про державну службу», Управлінням встановлено позивачу випробувальний термін строком на 3 місяці.
26.12.2016 року позивача попереджено про наступне звільнення, у зв'язку з встановленням роботодавцем за час перебування позивача на випробувальному терміні невідповідності його займаній посаді.
Наказом №2-ос від 03.01.2017 року Управлінням продовжено випробувальний термін позивача на період відсутності його на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Наказом начальника Управління Держпраці у Миколаївській області №7-ос від 10.01.2017 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за п.2 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", через встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.
Вважаючи, що звільнення відбулося з порушенням п.2 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", ОСОБА_2 звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказу відповідача №7-ос від 10.01.2017 року та, у зв'язку з цим, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба в органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до статті 35 Закону №889-VIII в акті про призначення на посаду суб'єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку. Випробування при призначенні на посаду державної служби встановлюється строком до шести місяців.
Якщо державний службовець у період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов'язки (ч.5 ст.35 Закону).
Суб'єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб'єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді (ч.6 ст.35 Закону).
У разі, якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування (ч.7 ст.35 Закону).
Як вбачається з копії розпочатої 08.11.2016 року Дисциплінарної справи № 3 щодо головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Миколаївській області ОСОБА_2 про неналежне виконання посадових обов'язків, на ім'я начальника управління Держпраці неодноразово надходили службові записки про те, що ОСОБА_2, після проведення перевірок суб'єктів господарювання, відмовляється складати адміністративні протоколи та направляти матеріали до поліції, в яких вбачаються ознаки правопорушень, передбачених КК України.
Зокрема, 25.10.2016 року від начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 на ім'я начальника управління Держпраці надійшла службова записка про те, що під час проведення перевірки КЖЕП - 24, ОСОБА_2 не встановлено факт порушення трудового законодавства, який мав місце, відповідно до звернення ОСОБА_4 В ході проведення позапланової перевірки КЖЕП №24 за повторним зверненням ОСОБА_4 державним інспектором Передрій О.Г. зафіксовано відносно працівників КЖЕП - № 24 порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 42, 49-2, ст. 116, 117 КЗпП України, складено та направлено адміністративний протокол до суду про притягнення директора КЖЕП № 24 ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності. Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01.02.2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, але провадження у справі закрито (у зв'язку зі спливом строку, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП).
25.11.2016 року від в.о. начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_6 на ім'я начальника управління Держпраці надійшла службова записка про те що, ОСОБА_2 під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_7 виявлені порушення чинного законодавства щодо невиплати заробітної плати, тобто в діях посадових осіб ФОП ОСОБА_7 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ст.175 КК України. На пропозицію ОСОБА_6 направити матеріали до поліції ОСОБА_2 відмовився, у зв'язку з тим, що він не вбачав підстав для направлення матеріалів до поліції.
02.12.2016 року від ОСОБА_3 надійшла службова записка про те, що ОСОБА_2, під час проведення перевірки TOB "Асаба - Дизайн Центр", не надано кваліфікованої оцінки порушенню вимог Закону України "Про оплату праці" та наявності на підприємстві заборгованості із виплати заробітної плати в повному обсязі 58 працівникам, що являється порушенням законодавства про працю та має ознаки адміністративного правопорушення, а також містить ознаки злочину, передбаченого ст. 175 КК України. ОСОБА_2 жодним чином не відредаговано на виявлені порушення законодавства та не направлено матеріали до поліції, не складено адміністративний протокол та до підприємства не застосовані штрафні санкції, передбачені ст. 265 КЗпП України.
19.12.2016 року від ОСОБА_3 надійшла службова записка про те, що в присутності інших головних інспекторів відділу ОСОБА_2 відмовився отримувати направлення та здійснити перевірку КП Миколаївської міської ради "Стоматологія № 3" та TOB "Миколаївський хлібзавод № 1".
13.12.2016 року від ОСОБА_6 надійшла службова записка, про те що під час перевірки ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_8 встановлено, що найманий працівник ОСОБА_9 тривалий час не з'являється на роботі. ОСОБА_2 за результатами перевірки винесено припис про звільнення вказаного працівника. Разом з тим, відповідно до абз. 4 п. 3 Порядку проведення перевірок ходовими особами, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 № 390, під час розгляду трудових спорів інспектор не може виступати посередником, арбітром або експертом та робити висновки.
Крім того, за результатами позапланових перевірок на виконання приписів суб'єктами господарювання, де перевірки проводив ОСОБА_2, іншими інспекторами відділу виявлено та зафіксовано ряд порушень законодавства, які в своїх актах перевірок ОСОБА_2 не були зазначені. За виявленими порушеннями складені адміністративні протоколи та матеріали передані до органів поліції.
Згідно письмових пояснень інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, копії яких містяться в матеріалах справи, начальником відділу неодноразово проводилася роз'яснювальна робота з інспекторами, в т.ч. і з ОСОБА_2, щодо якості проведення перевірок та оформлення результатів перевірок.
З метою розгляду питання щодо оцінки виконання посадових обов'язків головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2, наказом начальника Управління утворено комісію, якою розглянуто службові записки начальника відділу ОСОБА_3 та головного державного інспектора відділу ОСОБА_6 щодо проведених перевірок відповідно до виданих направлень та зроблено висновок про те, що аналіз матеріалів перевірок свідчить про неналежне ставлення ОСОБА_2 до виконання посадових обов'язків та невідповідність дорученій роботі.
З посиланням на вказані обставини начальником управління Держпраці зроблено висновок, що ОСОБА_2 не пройшов випробувальний термін, оскільки недобросовісно ставився до виконання своїх посадових обов'язків, що виразилося у невиконанні в повному обсязі поставлених завдань, які передбачені посадовою інструкцією.
З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2016 року, у відповідності до ч.6 ст.35 Закону № 889-VIII, ОСОБА_2 за сім днів до закінчення випробувального терміну (03.01.2017 року) попереджено про наступне звільнення, у зв'язку з встановленням роботодавцем за час перебування позивача на випробувальному терміні невідповідності його займаній посаді.
Як зазначалось вище, відповідно до п.5 ст.35 Закону №889-VIII, наказом №2-ос від 03.01.2017 року Управлінням продовжено випробувальний термін ОСОБА_2 на термін відсутності на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю
10.01.2017 року, тобто в перший робочий день після закінчення 06.01.2017 року лікарняного, наказом №7-ос ОСОБА_2, відповідно до п.2 ст.87 Закону №889-VIII, звільнено з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, у зв'язку з невідповідністю його займаній посаді.
Проаналізувавши законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши наведені матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, оскільки звільнення позивача відбулося з дотриманням порядку звільнення, встановленого Законом № 889-VIII, а тому підстав для поновлення позивача на займані посаді не вбачається.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо неналежного продовження відповідачем наказом №2-ос від 03.01.2017 року випробовувального терміну з підстав не зазначення відповідної кількості днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов'язки, оскільки на дату прийняття вказаного наказу Управління Держпраці у Миколаївській області не було та не могло бути обізнане про термін перебування ОСОБА_2 на лікарняному, на якому останній перебував в день закінчення випробовувального терміну.
Колегія суддів, також, відхиляє доводи апеляційної скарги про отримання позивачем найвищої оцінки на конкурсі при прийому на роботу, наявності диплому про вищу освіту, як доказ його достатньої кваліфікації, а також показники в роботі, оскільки зазначені доводи не свідчать про його добросовісне ставлення до виконання своїх посадових обов'язків та, відповідно, про протиправність дій і необґрунтованість (безпідставність) звільнення ОСОБА_2 з посади.
Також, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, доводи апеляційної скарги, що причиною звільнення ОСОБА_2 з роботи стало офіційне звинувачення свого безпосереднього керівника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_3 в корупційному правопорушенні, оскільки позивача звільнено начальником Управління Держпраці у Миколаївській області. Крім того, за результатами проведеної службової перевірки за розпорядженням керівництва від 18.11.2016 року № 11 відносно ОСОБА_3 не виявлено причин та умов, що могли привести до невиконання ним вимог антикорупційного законодавства.
Отже, під час розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не доведено ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці апелянта фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко