28 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 497/839/17
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Кодінцева С.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Димерлія О.О.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Болградського районного суду Одеської області від 22 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права на перерахунок та виплату недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги,-
08.06.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просив суд: визнати незаконними дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік не у повному розмірі; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену у 2017 році разову грошову допомогу, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в сумі 5360 грн.
Постановою Болградського районного суду Одеської області від 22.06.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою Болградського районного суду Одеської області від 22.06.2017 року, ОСОБА_2 27.06.2017 року подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що його право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році не реалізовано в повному обсязі, оскільки йому нарахована та виплачена вказана допомога у розмірі 1200 грн. Апелянт наголошує, що має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учасник бойових дій, за 2017 рік у розмірі, встановленому ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - 5 мінімальних пенсій за віком.
На підставі викладеного, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Болградського районного суду Одеської області від 22.06.2017 року та прийняття нової - про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій. (а.с. 5)
В 2017 році позивачу здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1200 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017р. №223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Вважаючи таку виплату незаконною та з посиланням на те, що її розмір, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинен становити п'ять мінімальних пенсій за віком, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 дійшов висновку, що дії відповідача по виплаті в 2017 році позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому постановою КМУ від 05.04.2017р. №223, не містять порушень вимог чинного законодавства, оскільки з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014р. №79-VIII повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня надано Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до приписів ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Законом України від 28.12.2014р. №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набуттям чинності Законом України від 28.12.2014р. №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 03.10.1997р. у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент спірних правовідносин.
Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 р. № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 р. № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017р. №223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків становить 1200 гривень.
Під час розгляду справи підтверджено, що виплата позивачу у 2017 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня проведена у розмірі, визначеному Постановою КМУ від 05.04.2017р. №223.
Наведене свідчить про те, що відповідачем у 2017 році правомірно було виконано зобов'язання перед позивачем.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що виплачуючи позивачу у 2017 році допомогу до 5 травня у розмірі, визначеному постановою КМУ від 05.04.2017р. №223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.
Невиплата позивачу зазначеної допомоги у розмірі, визначеному ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", викликана не протиправними діями Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області, а прийняттям законодавцем нового закону, яким установлено, що положення, зокрема, ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на звуження відповідачем обсягу наданих йому Законом прав, оскільки Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Болградського районного суду Одеської області від 22 червня 2017 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко