26 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/578/17
Категорія: 8.3.5 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення-,
У квітні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з позовом до ГУ ДФС у Херсонській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №000971405 від 23 березня 2017 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року адміністративний позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУ ДФС у Херсонській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
13 березня 2017 року контролюючим органом, на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 01 березня 2017 року №151 та направлень на проведення перевірки від 13 березня 2017 року №0251, №0252, проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
За результатами даної перевірки складено акт (довідка) фактичної перевірки від 13 березня 2017 року №082/21/22/РРО/НОМЕР_1 (далі - акт).
З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року. (із мінами та доповненнями).
Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою з'ясовано, що ФОП ОСОБА_2 отримано в органах ДФС ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами: НОМЕР_2 термін дії 03 червня 2014 року до 03 червня 2015 року та НОМЕР_3 терміном дії з 04 червня 2015 року по 04 червня 2016 року. Контролюючий орган дійшов висновку про те, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю тютюновими виробами до дати зазначеної в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, при цьому останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії. Отже, останнім днем торгівлі тютюновими виробами згідно ліцензії НОМЕР_2 буде 02 червня 2015 року, тобто 03 червня 2015 року строк дії зазначеної ліцензії закінчився, а строк дії ліцензії НОМЕР_3 ще не настав і суб'єкт господарювання не мав права здійснювати торгівлю тютюновими виробами.
На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від №000971405 від 23 березня 2017 року, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що останнім днем дії ліцензії серії НОМЕР_4, термін дії якої з 03 червня 2014 року до 03 червня 2015 року, виданої ФОП ОСОБА_3, є 03 червня 2015 року, а тому висновки контролюючого органу про здійснення позивачем 03 березня 2015 року торгівлі алкогольними напоями без ліцензії є безпідставними.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481-95-ВР)
В апеляційної скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481-95-ВР) визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Згідно ч.12 ст.15 вказаного Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до ч.17 ст.15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що останнім днем дії ліцензії серії АЕ НОМЕР_2, враховуючи те, що строк дії ліцензії визначено до 03 червня 2015 року, є 02 червня 2015 року, оскільки відповідно до листа ДПА України від 24 квітня 2009 року № 8654/32-0117, суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю ліцензійними товарами до дати, зазначеної в ліцензії, при цьому останнім днем торгівлі є дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком податкового органу виходячи з наступного.
Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не містить норми, яка б встановлювала правила щодо перебігу строків, встановлених цим Законом, з метою застосування цього Закону. У вітчизняному законодавстві немає спеціального закону, який би встановлював правила перебігу строків, передбачених нормами, що регулюють публічні відносини.
Згідно вимог ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Приписами ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Частиною 2 ст.251 Цивільного кодексу України встановлено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 статті 254 ЦК України визначено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Відповідно до ч.1 ст.3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом ст.2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Згідно ч.2 ст.4 Конвенції, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Систематичний аналіз вказаних норм міжнародного та національного законодавства свідчить про те, що останнім днем дії ліцензії серії НОМЕР_4, термін дії якої з 03 червня 2014 року до 03 червня 2015 року, виданої ФОП ОСОБА_3, є 03 червня 2015 року, а тому висновки контролюючого органу про здійснення позивачем 03 березня 2015 року торгівлі алкогольними напоями без ліцензії є безпідставними, що правильно було встановлено судом першої інстанції.
Аналогічна правова позиція щодо строку дії ліцензії викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі № К/9991/10048/11, від 21 жовтня 2014 року у справі № К/800/6796/14, від 29 жовтня 2014 року у справі № К/9991/22076/12.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій за торгівлю алкогольними напоями без ліцензії, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення №000971405 від 23 березня 2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Суддя доповідач: Потапчук В.О.
Суддя: Шеметенко Л.П.
Суддя: Семенюк Г.В.