26 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1035/17
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- Шеметенко Л.П.
при секретарі - Алексєєвій Н.М.
за участю представника апелянта ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, -
У травні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, позивач) звернулося до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в сумі 41 847,34 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року адміністративний позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ФОП ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ФОП ОСОБА_3, згідно довідки про стан заборгованості із сплати податків і зборів, станом на 19 квітня 2017 року має, податковий борг в сумі 41 847,34 грн., з податку на доходи фізичних осіб з яких:
- 288 грн., податкова декларація про майновий стан від 07 лютого 2017 року № 9269365431;
- 41 735,59 грн. податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2014 року № 0032491703;
- 288 грн. - сплачено;
- 111,75 пеня;
Станом на час звернення до суду з адміністративним позовом відповідачем самостійно борг відповідно до Вимоги форми «Ф» від 21 квітня 2016 року №2159-25 не погашений.
Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем самостійно не сплачено у встановлені законом строки суми податкових зобов'язань.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України
В апеляційної скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.
Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації.
Сума податкового зобов'язання, самостійно визначена платником податків відповідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України оскарженню не підлягає.
Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пп. 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; являється податковим боргом.
На підставі норм статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 12 квітня 2016 року №2159-25. /а.с.18/
Однак, на час розгляду судами першої та апеляційної інстанціями доказів сплати відповідачем заборгованості, згідно вказаної вимоги від 12 квітня 2016 року, до матеріалів справи не надано.
При цьому, колегія суддів зазначає, що представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти наявності вищезазначеного боргу не заперечував.
Доводи апеляційної скарги про те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків передбачає звернення податкового органу з поданням в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а не в порядку позовного провадження, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки положення Податкового кодексу України не містять імперативної умови щодо звернення контролюючого органу про стягнення податкового боргу саме в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі №К/9991/37236/12.
З урахування викладених обставин справи та вказаних норм законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь Державного бюджету податкового боргу у сумі 41 847,34 грн.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 вересня 2017 року.
Суддя доповідач: Потапчук В.О.
Суддя: Шеметенко Л.П.
Суддя: Семенюк Г.В.